Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.
Закон бо, мавши лиш тінь майбутніх благ, а не самий образ речей, ніколи не може тими самими жертвами, які приносяться щороку, повсякчасно зробити досконалими тих, які приступають до Бога.
Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.
Чи ж їх не перестали б приносити, коли б ті, що служать, очистившись раз назавжди, не мали більше ніякої свідомости гріхів?
бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
бо неможливо, щоб кров волів та козлів усунула гріхи.
Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.
Тому, входячи у світ, говорив: «Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені.
Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав.
Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи.
Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!
Тоді я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю, Боже.»
Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.
Сказавши вище: «Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі», дарма що вони приносяться за законом, тоді сказав:
Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
«Ось я іду вчинити твою волю.» Касує, отже, перше, щоб установити друге.
У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.
Силою тієї волі ми освячені приносом тіла Ісуса Христа раз назавжди.
І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.
Кожен священик стоїть щодня, служачи і часто приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть гріхів змити.
А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,
Він же, принісши лиш одну за гріхи жертву, возсів назавжди по правиці Бога,
далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.
чекаючи далі, поки його вороги не будуть покладені, як підніжок, йому під ноги.
Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.
Бо він лиш одним приносом удосконалив назавжди тих, що освячуються.
„Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.
«Ось той завіт, що його я по тих днях заключу з ними, каже Господь: вкладу мої закони в серця їхні, й на умах їхніх випишу їх.
А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!
Ні їхніх гріхів, ні беззаконня більше не згадуватиму.»
А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.
А де прощення гріхів, там непотрібно вже приносу за гріхи.
Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,
Отож, брати, маючи завдяки крові Ісуса свобідний вступ до святині,
ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,
який він нам відкрив дорогою новою і живою, через завісу, що є його тілом,
то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!
приступаймо з щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від лукавої совісти й омивши тіло чистою водою.
Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
Держімо непохитне визнання надії, — бо той, хто обіцяв, вірний.
І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.
І зважаймо один на одного, заохочуючи до любови й до діл добрих;
Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день.
Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,
Бо коли ми, одержавши повне спізнання правди, грішимо добровільно, то вже немає за гріхи жертви,
а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.
а якесь страшне очікування суду й вогонь помсти палаючий, який має пожерти супротивників.
Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —
Коли хтось відкидав закон Мойсея, він немилосердно гинув смертю при двох чи трьох свідках.
скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
Оскільки гіршої, подумайте самі, заслужить кари той, хто потоптав Божого Сина й уважав кров завіту, якою освятився, за звичайну, і Духа благодаті зневажив?
Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!
Знаємо того, хто мовив: «До мене належить відплата, я відплачу!» І ще: «Господь судитиме народ свій.
Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.
Згадайте перші дні, коли ви, тількищо просвітлені, перенесли терпляче таку велику боротьбу страждань:
Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.
ви були чи то самі виставлені прилюдно на зневаги та на знущання, чи то ставши спільниками тих, що того зазнали.
Ви бо страждали й з ув'язнененими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.
Ви бо й разом із в'язнями страждали і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще і постійне.
Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.
Не покидайте, отже, цього вашого довір'я, бо воно має велику нагороду.
Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.
Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю.
Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“
Ще бо трохи, дуже мало часу, і той, хто має прийти, прийде, не забариться.
А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.
А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому.