Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.
Адже Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, не може ніколи тими самими жертвами, які щороку постійно приносяться, зробити досконалими тих, які приходять.
Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.
Інакше вони перестали б приноситися, бо в тих, які здійснюють служіння і які раз очистилися, не було би більше жодного усвідомлення гріхів.
бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
оскільки неможливо, щоб кров телят і козлів усувала гріхи.
Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.
Тому, входячи у світ, Він каже: Жертв і приношень Ти не схотів, але Ти підготував Мені тіло.
Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав.
Всепалення [1] і жертви за гріх Тобі не до вподоби.
Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!
Тоді Я сказав: Ось іду, — на початку книги написано про Мене, — щоб виконати, Боже, Твою волю.
Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.
Сказавши спочатку, що ні жертв, ні приношень, ні всепалень за гріхи, які приносяться, згідно із Законом, — не забажав Ти і не вподобав Собі,
Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
а потім додав: Ось іду, щоб виконати волю Твою. Він скасовує перше, щоби поставити друге.
У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.
Згідно з цією волею ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.
І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.
І кожний священик стояв щоденно на служінні, аби багато разів приносити ті самі жертви, які ніколи не можуть усунути гріхів.
А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,
Він же, принісши один раз жертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога,
далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.
далі очікуючи, доки Його вороги не будуть покладені до підніжка Його ніг.
Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.
Адже одним принесенням Він назавжди вдосконалив тих, які освячуються.
„Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.
Оце Завіт, який Я укладу з ними по тих днях, — говорить Господь, — дам Мої Закони в їхні серця і запишу їх у їхній розум,
А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!
і більше не згадаю їхніх гріхів та їхнього беззаконня!
А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.
А де є прощення їх, там вже немає приношення за гріх.
Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,
Тому, брати, маючи відвагу входити до святині через кров Ісуса —
ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,
новою і живою дорогою, яку Він відкрив нам через завісу, тобто через Своє тіло, —
то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!
приступаймо зі щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від недоброго сумління, обмивши тіла чистою водою.
Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
Непохитно тримаймося визнання надії, адже вірний Той, Хто обіцяв.
І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.
Будьмо уважні один до одного, заохочуймо до любові та добрих діл;
Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
не залишаймо своїх зібрань, як то деякі ввели у звичку, але заохочуймо один одного, і тим більше, чим більше бачите, що наближається день.
Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,
Адже коли ми добровільно грішимо після того, як одержали пізнання істини, то за гріхи немає більше жертви,
а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.
а є якесь страшне очікування суду і палаючого вогню, що має пожерти противників.
Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —
Як хто відрікся Закону Мойсея, той без милосердя гине при двох або трьох свідках.
скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
Зважте, наскільки суворішого покарання заслужить той, хто потоптав Божого Сина, хто не пошанував крові Завіту, якою освятився, хто зневажив Духа благодаті?
Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!
Ми знаємо Того, Хто сказав: У Мене — помста, і Я відплачу, — [говорить Господь]. І знову: Господь судитиме Свій народ.
Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.
Тож згадуйте минулі дні, коли ви, просвітившись, витерпіли великий подвиг страждань:
Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.
або будучи виставленими на посміховисько та знущання, або ж як спільники тих, які опинилися в такому становищі.
Ви бо страждали й з ув'язнененими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.
Адже ви терпіли разом із в’язнями, з радістю приймали розграбування вашого майна, знаючи, що маєте для себе краще і вічне майно [на небі].
Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.
Тому не залишайте вашої відваги, оскільки вона варта великої нагороди.
Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.
Вам потрібна терпеливість, щоб виконати Божу волю і одержати обітницю.
Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“
Адже ще трохи, дуже недовго — і прийде Той, Хто йде, — і не забариться.
А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.
Праведний Мій житиме вірою, а коли відступить, то Моя душа не матиме вподобання в ньому.