Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
А віра — то підста́ва споді́ваного, доказ неба́ченого.
Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих.
Вірою ми розуміємо, що віки́ Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.
Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало.
Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Ка́їн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог сві́дчив про да́ри його; нею, і вмерши, він ще промовляє.
Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить.
Вірою Ено́х був перене́сений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що „Богові він догоди́в“.
Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і "не знайдено його; бо перенїс його Бог": перед перенесеннєм бо його сьвідчено, "що угодив Богу."
Догоди́ти ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду.
Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує.
Вірою Ной, як дістав об'я́влення про те, чого́ ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти́; нею світ засудив він, і став спадкоє́мцем праведности, що з віри вона.
Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого нїколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого; котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.
Вірою Авраа́м, покликаний на місце, яке мав прийняти в спа́дщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде.
Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде.
Вірою він перебува́в на Землі Обі́цяній, як на чужій, і проживав у наме́тах з Іса́ком та Яковом, співспадкоє́мцями тієї ж обі́тниці,
Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування.
бо чекав він міста, що має підва́лини, що Бог його будівни́чий та творе́ць.
Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог.
Вірою й Са́ра сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обі́тницю дав.
Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насїння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував.
Тому́ й від одно́го, та ще змертвілого, народилось так багато, як зо́рі небесні й пісок незчисле́нний край моря.
Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безлїч.
Усі вони повмирали за вірою, не оде́ржавши обі́тниць, але зда́лека бачили їх, і повітали, і ві́рували в них, та визнавали, що „вони на землі чужани́ці й прихо́дьки“.
По вірі померли ті всї, не прийнявши обітниць, а оддалеки видївши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї.
Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають ба́тьківщини.
Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають.
І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б час повернутись.
І справдї, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись.
Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому́ й Бог не соро́миться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготува́в їм місто.
Нинї ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город.
Вірою Авраа́м, випробо́вуваний, привів на жертву Ісака, і, мавши обі́тницю, приніс одноро́дженого,
Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); єдинородного принїс, прийнявши обітницю,
що йому було сказано: „В Ісакові буде насіння тобі“.
про котрого було глаголано: "Що в Ісааку назветь ся тобі насїннє,"
Бо він розумі́в, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на проо́браз.
подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образї (воскресення).
Вірою в майбу́тнє поблагословив Іса́к Якова та Іса́ва.
Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава.
Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йо́сипового, і „схилився на верх свого́ жезла.“
Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і "склонивсь на верх жезла свого".
Вірою Йо́сип, умираючи, згадав про ви́хід синів Ізра́їлевих та про кості свої запові́в.
Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про костї свої заповів.
Вірою Мойсе́й, як родився, перехо́вувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались нака́зу царе́вого.
Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяцї від батьків своїх, коли видїли вони, що дитина гарна, і не злякались повелїння царського.
Вірою Мойсе́й, коли виріс, відрікся зватися сином дочки́ фарао́нової.
Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової,
Він хотів краще страждати з наро́дом Божим, аніж мати доча́сну гріховну потіху.
а лучче зволив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха,
Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж ска́рби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду.
більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду.
Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царе́вого, бо він був непохитний, як той, хто Невиди́мого бачить.
Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить.
Вірою справив він Пасху й покро́плення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених.
Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх.
Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходо́лом, на що спокусившись єги́птяни, потопились.
Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились.
Вірою впали єрихо́нські му́ри по семиденнім обхо́дженні їх.
Вірою стїни Єрихонські попадали, після семидневних обходин.
Вірою блудни́ця Раха́в не згинула з невірними, коли з миром прийняла́ виві́дувачів.
Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром.
І що ще скажу́? Бо не стане ча́су мені, щоб оповіда́ти про Гедео́на, Вара́ка, Самсо́на, Ефта́я, Дави́да й Самуі́ла та про пророків,
І що менї ще казати? не стане бо менї часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самсона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків,
що вірою ца́рства побива́ли, правду чинили, оде́ржували обі́тниці, пащі левам загороджували,
котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам,
силу огне́нну гасили, утікали від ві́стря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були́ на війні, оберта́ли в розтіч полки́ чужоземців;
гасили силу огняну, втїкали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземцїв;
жінки діставали поме́рлих своїх із воскресі́ння; а інші бували скатовані, не прийнявши визво́лення, щоб отримати краще воскресі́ння;
жінки приймали мертвих своїх з воскресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресеннє одержати;
а інші дізнали наруги та рани, а також кайда́ни й в'язниці.
другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темницї;
Камінням побиті бува́ли, допитувані, перепи́лювані, умирали, зару́бані мече́м, тинялися в овечих та ко́зячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі.
каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені,
Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та го́рах, і по печерах та прова́ллях зе́мних.
(котрих не був достоєн сьвіт,) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних:
І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обі́тниці не прийняли́,
І всї цї, одержавши сьвідченнє вірою, не прийняли обітування,