Переклад Огієнка

Darby Bible Translation

Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тяга́р та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,

1

Run with Perseverance

Let *us* also therefore, having so great a cloud of witnesses surrounding us, laying aside every weight, and sin which so easily entangles us, run with endurance the race that lies before us,

2

дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.

2

looking stedfastly on Jesus the leader and completer of faith: who, in view of the joy lying before him, endured [the] cross, having despised [the] shame, and is set down at the right hand of the throne of God.

3

Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.

3

For consider well him who endured so great contradiction from sinners against himself, that ye be not weary, fainting in your minds.

4

Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха,

4

God Disciplines His Sons

Ye have not yet resisted unto blood, wrestling against sin.

5

і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі.

5

And ye have quite forgotten the exhortation which speaks to you as to sons: My son, despise not [the] chastening of [the] Lord, nor faint [when] reproved by him;

6

Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“!

6

for whom [the] Lord loves he chastens, and scourges every son whom he receives.

7

Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає?

7

Ye endure for chastening, God conducts himself towards you as towards sons; for who is the son that the father chastens not?

8

А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини.

8

But if ye are without chastening, of which all have been made partakers, then are ye bastards, and not sons.

9

А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити?

9

Moreover we have had the fathers of our flesh as chasteners, and we reverenced [them]; shall we not much rather be in subjection to the Father of spirits, and live?

10

Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости.

10

For they indeed chastened for a few days, as seemed good to them; but he for profit, in order to the partaking of his holiness.

11

Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности!

11

But no chastening at the time seems to be [matter] of joy, but of grief; but afterwards yields [the] peaceful fruit of righteousness to those exercised by it.

12

Тому́ то „опущені руки й коліна знемо́жені ви́простуйте“,

12

Wherefore lift up the hands that hang down, and the failing knees;

13

і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось.

13

and make straight paths for your feet, that that which is lame be not turned aside; but that rather it may be healed.

14

Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.

14

A Call to Holiness

Pursue peace with all, and holiness, without which no one shall see the Lord:

15

Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим.

15

watching lest [there be] any one who lacks the grace of God; lest any root of bitterness springing up trouble [you], and many be defiled by it;

16

Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́.

16

lest [there be] any fornicator, or profane person, as Esau, who for one meal sold his birthright;

17

Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав.

17

for ye know that also afterwards, desiring to inherit the blessing, he was rejected, (for he found no place for repentance) although he sought it earnestly with tears.

18

Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі,

18

Our Kingdom Cannot Be Shaken

For ye have not come to [the mount] that might be touched and was all on fire, and to obscurity, and darkness, and tempest,

19

і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.

19

and trumpet's sound, and voice of words; which they that heard, excusing themselves, declined [the] word being addressed to them any more:

20

Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“.

20

(for they were not able to bear what was enjoined: And if a beast should touch the mountain, it shall be stoned;

21

І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“

21

and, so fearful was the sight, Moses said, I am exceedingly afraid and full of trembling;)

22

Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів,

22

but ye have come to mount Zion; and to [the] city of [the] living God, heavenly Jerusalem; and to myriads of angels,

23

і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників,

23

the universal gathering; and to [the] assembly of the firstborn [who are] registered in heaven; and to God, judge of all; and to [the] spirits of just [men] made perfect;

24

і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева.

24

and to Jesus, mediator of a new covenant; and to [the] blood of sprinkling, speaking better than Abel.

25

Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,

25

See that ye refuse not him that speaks. For if those did not escape who had refused him who uttered the oracles on earth, much more we who turn away from him [who does so] from heaven:

26

що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“.

26

whose voice then shook the earth; but now he has promised, saying, Yet once will *I* shake not only the earth, but also the heaven.

27

А „ще раз“ визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний.

27

But this Yet once, signifies the removing of what is shaken, as being made, that what is not shaken may remain.

28

Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом.

28

Wherefore let us, receiving a kingdom not to be shaken, have grace, by which let us serve God acceptably with reverence and fear.

29

Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“!

29

For also our God [is] a consuming fire.

Паралельне читання

Переклад Огієнка

Darby Bible Translation

Євреїв 12

Hebrews 12