Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
А ґілеадянин Їфта́х був хоробрий воя́к. А він був син блудли́вої жінки, і з нею Ґілеа́д породив Їфта́ха.
Иеффай из семьи Галаада был храбрым воином. Мать его была блудницей и родила его от человека по имени Галаад.
І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиро́стали сини тієї жінки, та й вигнали Їфтаха, і сказали йому: „Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки!“
У жены Галаада было несколько сыновей. Когда они выросли, они невзлюбили Иеффая и выгнали его из родного города. И сказали ему: "Ты ничего не получишь в наследство от нашего отца, потому что ты сын другой женщины".
І втік Їфта́х перед своїми братами, і осівся в кра́ї Тов. І зібралися до Їфтаха гуля́щі люди, та й виходили з ним.
И убежал Иеффай от братьев в землю Тов. Там вокруг него собрались преступные люди и ходили с ним.
І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем.
Через некоторое время аммонитяне напали на Израиль.
І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші́, щоб забрати Їфтаха з кра́ю Тов.
Старейшины Галаада пошли к Иеффаю, ибо хотели, чтобы он покинул землю Тов и вернулся обратно в Галаад.
І сказали вони до Їфтаха: „Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими сина́ми“.
Старейшины сказали Иеффаю: "Будь вождём нашим, чтоб мы могли сразиться с аммонитянами".
І сказав Їфтах до ґілеадських старши́х: „Чи ж не ви знена́видили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді?“
Но Иеффай сказал старейшинам Галаада: "Вы возненавидели меня и выгнали из дома отца моего. Зачем же вы пришли ко мне теперь, когда вы в беде?".
І сказали ґілеадські старші́ до Їфтаха: „Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і бу́демо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх ме́шканців ґілеадських“.
Галаадские старейшины ответили Иеффаю: "Мы пришли для того, чтобы ты пошёл с нами, и сразился с аммонитянами, и был у нас начальником над всеми жителями Галаада".
І сказав Їфтах до ґілеадських старших: „Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою?“.
Иеффай сказал старейшинам: "Хорошо, если я вернусь, чтобы сразиться с аммонитянами, и Господь поможет мне разбить их, тогда я стану вашим начальником".
І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: „Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зро́бимо“.
И старейшины галаадские сказали Иеффаю: "Господь свидетель всему сказанному нами, и мы обещаем делать всё, что ты скажешь нам".
І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими, і народ настанови́в його собі за го́лову та провідника́, а Їфтах промовляв усі свої слова́ перед Господнім лицем у Міцпі.
Иеффай пошёл с галаадскими старейшинами, и народ сделал его своим вождём и начальником, и Иеффай повторил все слова свои перед Господом в городе Массифе.
І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: „Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм кра́єм?“
Иеффай отправил послов к аммонитскому царю с вопросом: "О чём спор между нами? Почему ты пришёл воевать на нашу землю?".
І сказав цар Аммонових синів до Їфтаховнх послів: „Бо Ізраїль забрав мій край, коли він вихо́див з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йорда́ну. А тепер верни ж їх у мирі“.
Аммонитский царь ответил послам Иеффая: "Когда народ Израиля шёл из Египта, он забрал мою землю от реки Арнон до реки Иавок и реки Иордан. А теперь отдайте мою землю с миром".
А Їфтах ще послав послів до царя Аммонових синів,
Послы передали это Иеффаю, и Иеффай снова отправил их к царю Аммонитскому
і сказав йому: „Так сказав Їфта́х: Не взяв Ізра́їль кра́ю Моавого та краю Аммонових синів,
сказать ему: Вот что говорит Иеффай: Израиль не взял землю Моавитскую и землю Аммонитскую.
бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Каде́шу.
Народ Израиля вышел из Египта, пошёл в пустыню к Красному морю и пришёл в Кадес.
І послав Ізраїль послів до едо́мського царя, говорячи: Нехай я перейду́ твоїм кра́єм, — та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моа́вського, — та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Каде́шу.
И отправили они послов к царю Едомскому с просьбой. Они сказали: "Разреши нам пройти через твою землю". Но царь Едомский не разрешил им. Они также отправили послов к царю Моавитскому. Но и он не позволил пройти через свою землю. И остался народ Израиля в Кадесе.
І пішов він пустинею, і обійшов край едо́мський та край моа́вський, і прийшов зо сходу сонця до моавського кра́ю, та й таборува́ли по тім боці Арно́ну, а в моавські границі не входили, бо Арнон — границя Моава.
Затем народ Израиля пошёл через пустыню и обошёл землю Едомскую и землю Моавитскую. Они пришли к восточной границе земли Моавитской и разбили лагерь за рекой Арнон. Они не пересекли границу Моава, так как река Арнон и есть граница земли Моавитской.
І послав Ізра́їль послів до Сихо́на, царя аморе́йського, царя хешбо́нського, і сказав йому Ізраїль: „Нехай ми пере́йдемо твоїм краєм аж до місця свого“.
Затем народ Израиля отправил послов в город Есевон к Сигону, царю Аморрейскому. Послы сказали Сигону: "Позволь народу Израиля пройти по твоей земле. Мы хотим пройти на свою землю".
І не вірив Сихо́н Ізраїлеві, щоб він ми́рно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборува́ли в Йохці, і воювали з Ізраїлем.
Но Сигон, царь Аморейский, не доверял израильтянам и не соглашался пропустить Израиль через свою землю. Он собрал свой народ, разбил лагерь в Иааце и сразился с народом Израиля.
І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, — вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край аморе́янина, ме́шканця того кра́ю.
Но Господь, Бог Израиля, позволил израильтянам разбить Сигона и его войско. Так Израиль получил всю землю, где жили аморреи.
І вони посіли всю аморе́йську країну від Арно́ну й аж до Яббо́ку, і від пустині та аж до Йорда́ну.
Народ Израиля получил землю, которая тянулась от реки Арнон до реки Иавок и от пустыни до реки Иордан. Это была земля аморреев.
А тепер Госпо́дь, Бог Ізраїлів, вигнав Аморе́янина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його?
Это Господь, Бог Израиля, прогнал амореев с их земли и дал её народу Израиля, а ты хочешь взять эту землю?
Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо.
Вы живёте на земле, которую вам дал ваш бог Хамос. Так и мы будем жить на земле, которую нам дал Господь, Бог наш!
А тепер чи справді ти ліпший від Бала́ка, Ціппорового сина, царя моа́вського? Чи сваритися — сварився він з Ізраїлем? Чи воювати — воював із ними?
Разве ты лучше царя Моавитского Валака, сына Сепфорова? Ссорился ли он с Израилем, воевал ли он с ними?
Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому́ не відібрали ви їх за той час?
Народ Израиля уже триста лет живёт в Есевоне, и в Ароире, и в окружающих их городах, и во всех городах вокруг Арнона. Так почему же вы не пытались забрать их всё это время?
А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими“.
Я не сделал тебе ничего плохого, а ты делаешь мне зло, выступая войной против меня. Так пусть Господь, истинный Судья, решит, кто прав: народ Израиля или аммонитяне.
Та цар Аммонових синів не послухався слів Їфтаха, що до нього посилав.
Но царь Аммонитский отказался выслушать послов Иеффая.
І Дух Господній перебував на Їфта́хові, і він перейшов Ґілеа́д та Манасі́ю, і перейшов ґілеа́дську Міцпе́, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів.
И снизошёл на Иеффая Дух Божий. Иеффай прошёл Галаад и Манассию и из города Массифа Галаадского прошёл к земле аммонитян.
І обіцяв Їфтах обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою ру́ку,
Иеффай дал обет Господу. Он сказал: "Если Ты позволишь мне разбить аммонитян,
то станеться, — виходя́чий, що ви́йде з дверей мого дому навпроти мене, коли я верта́тимусь з ми́ром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу́ його в цілопа́лення“.
то, когда я вернусь с победой, первое, что выйдет мне навстречу из ворот моего дома, я отдам Тебе, Господи, и принесу это в жертву. "
І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку.
Затем Иеффай пошёл и сразился с аммонитянами. И Господь помог ему разбить их.
І він побив їх дуже великою пора́зкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокори́лися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими.
Он уничтожил двадцать городов, от города Ароера и до города Минифа, и дальше до города Авель-Керамима. Это было великое поражение аммонитян, и они смирились перед народом Израиля.
І прийшов Їфтах до Міцпи́ до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка́ його з бу́бнами та з та́нцями! А вона була в нього тільки одна, — не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки́.
Иеффай вернулся в Массифу. И вот навстречу ему, с бубном и танцами, вышла из дома его дочь. Она была единственной дочерью Иеффая, других детей у него не было.
І сталося, як він побачив її, то розде́р одежу свою та й сказав: „Ах, до́чко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасли́влять мене. Бо я дав Господе́ві обі́та, і не мо́жу відмовитися від нього“.
Когда Иеффай увидел, что дочь первая вышла ему навстречу, он разорвал на себе одежду, чтобы показать своё горе, и сказал: "Ах, дочь моя! Ты сразила меня! Ты сделала меня очень несчастным! Я дал обет Господу и не могу изменить его!".
А вона відказала йому: „Ба́тьку мій, ти дав обі́тницю Господе́ві, — зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пі́мсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів“.
И сказала Иеффаю дочь: "Отец, ты дал Господу обет, так сделай со мной то, что обещал. Ведь Господь помог тебе разбить твоих врагов, аммонитян".
І сказала вона до свого батька: „Нехай буде мені зро́блена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду́ й зійду́ на го́ру, і нехай опла́чу дівува́ння своє я та при́ятельки мої“.
Затем она сказала отцу: "Только сделай для меня вот что: отпусти меня одну на два месяца. Я пойду в горы и с подругами буду оплакивать то, что никогда не выйду замуж и не буду иметь детей".
А він сказав: „Іди!“ І послав її на два місяці. І пішла вона та її при́ятельки, і оплакувала дівува́ння своє.
Иеффай отпустил дочь на два месяца, и она ушла с подругами в горы и там они горевали о том, что она никогда не выйдет замуж и не будет иметь детей.
І сталося в кінці двох місяців, і верну́лася вона до ба́тька свого, а він учинив над нею свою обі́тницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі:
А через два месяца она вернулась к отцу, и он сделал то, что обещал Господу. Так дочь Иеффая не познала мужчину, а в Израиле появился обычай: