Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Новый русский перевод
І повихо́дили всі Ізраїлеві сини, і була́ зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу.
Все израильтяне от Дана на севере до Вирсавии на юге и из земли Галаад вышли, как один, и собрались перед Господом в Мицпе.
І стали проводирі́ всього того народу, усі Ізраїлеві племе́на, на зборах Божого народу, — чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча.
Вожди всего народа, всех родов Израиля заняли свои места в обществе Божьего народа — четыреста тысяч пеших воинов, вооруженных мечами.
І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: „Скажіть, я́к сталося таке́ зло?“
(А вениамитяне услышали о том, что израильтяне пошли в Мицпу.) И тогда израильтяне сказали:
— Расскажите нам, как случилось это страшное дело.
— Расскажите нам, как случилось это страшное дело.
І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордо́ваної жінки, та й сказав: „До Ґів'и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати.
Левит, муж убитой женщины, сказал:
— Я и моя наложница пришли в Гиву, что в земле Вениамина, чтобы заночевать там.
— Я и моя наложница пришли в Гиву, что в земле Вениамина, чтобы заночевать там.
І встали на мене госпо́дарі Ґів'и, і вночі оточили через мене той дім. Мене замишляли забити, а наложницю мою збезче́стили, — і померла вона.
Ночью жители Гивы пришли за мной и окружили дом, намереваясь меня убить. Они изнасиловали мою наложницу, и она умерла.
І схопи́в я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володі́ння, бо вони вчинили розпу́сту та гидо́ту серед Ізраїля.
Я взял ее, разрезал на части и послал в каждую область наследия Израиля, потому что они сделали это постыдное и подлое дело в Израиле.
Ось ви всі Ізраїлеві сини, — дайте собі тут слово та раду!“
Итак, все вы, израильтяне, выскажитесь и дайте свой совет.
І встав увесь народ, як оди́н муж, говорячи: „Не пі́демо ніхто до намету свого, і не за́йдемо ніхто до дому свого!
Весь народ поднялся, как один человек, говоря:
— Никто из нас не пойдет домой. Нет, никто из нас не возвратится в свой дом.
— Никто из нас не пойдет домой. Нет, никто из нас не возвратится в свой дом.
А тепер оце та річ, що зро́бимо Ґів'ї: підемо на неї за жеребко́м!
Но вот что мы сделаем с Гивой: мы пойдем на нее, как укажет жребий.
І ві́зьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидо́тою, що він зробив Ізраїлеві“.
Мы возьмем по десять человек из каждой сотни всех родов Израиля, сотню из тысячи и тысячу из десяти тысяч, чтобы достать для войска съестных припасов. И когда войско придет в Гиву, что в земле Вениамина, оно воздаст им по заслугам за эту подлость, совершенную ими в Израиле.
І був зі́браний кожен ізра́їльтянин до того міста ра́зом, як один чоловік.
Все воины Израиля собрались вместе и объединились, как один человек, против этого города.
І послали Ізраїлеві племе́на людей по всіх Веніями́нових ро́дах, говорячи: „Що́ це за зло, що сталось між вами?
Роды Израиля послали людей по всему роду Вениамина, говоря:
— Что за страшное дело вы совершили в Израиле?
— Что за страшное дело вы совершили в Израиле?
А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, — і ми повбиваємо їх, та й ви́губимо зло з Ізраїля“. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.
Выдайте этих порочных людей из Гивы, чтобы мы могли предать их смерти и искоренить в Израиле зло.
Но вениамитяне не хотели слушать своих соплеменников-израильтян.
Но вениамитяне не хотели слушать своих соплеменников-израильтян.
І Веніяминові сини були зі́брані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.
Из своих городов они собрались в Гиве, чтобы воевать с израильтянами.
І Веніяминові сини з міст були перелі́чені того дня, — двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім ме́шканців Ґів'и, — із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка.
Вениамитяне тотчас же выставили двадцать шесть тысяч воинов, вооруженных мечами, от своих городов, не считая семисот отборных воинов из числа жителей Гивы.
З усього того наро́ду було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою прави́ці своєї, лівші, — кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схи́бував.
Среди этого войска было семьсот отборных воинов, которые были левшами, каждый из них без промаха попадал из пращи камнем в волос.
І були перелічені ізра́їльтяни, окрім Веніямина, — чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військо́вий.
Израиль, не считая Вениамина, выставил четыреста тысяч человек, вооруженных мечами; все они были воинами.
І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: „Хто пі́де нам спе́реду на бій з Веніяминовими синами?“ І сказав Господь: „Юда спе́реду“.
Израильтяне пришли в Вефиль92 и вопросили Бога. Они сказали:
— Кто из нас должен идти воевать с вениамитянами первым?
Господь ответил:
— Первым пойдет Иуда.
— Кто из нас должен идти воевать с вениамитянами первым?
Господь ответил:
— Первым пойдет Иуда.
І встали Ізраїлеві сини рано вра́нці, і таборува́ли при Ґів'ї.
На следующее утро израильтяне встали и разбили лагерь неподалеку от Гивы.
І вийшов Ізра́їльтянин на війну з Веніямином, і сточи́ли ізра́їльтяни з ними бій при Ґів'ї.
Израильтяне вышли, чтобы сразиться с вениамитянами, и выстроились в боевой порядок напротив Гивы.
І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю.
Вениамитяне вышли из Гивы и сразили в тот день на поле боя двадцать две тысячи израильтян.
І зміцнився наро́д, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня.
Но израильтяне, ободряя друг друга, вновь выстроились в боевой порядок там же, где и в первый день.
І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися вони Господа, говорячи: „Чи далі піду́ я на бій з синами Веніямина, мого брата?“ І сказав Господь: „Ідіть на нього!“
Израильтяне пошли, плакали перед Господом до самого вечера и спрашивали Господа. Они сказали:
— Идти ли нам опять сражаться с нашими братьями вениамитянами?
Господь ответил:
— Идите против них.
— Идти ли нам опять сражаться с нашими братьями вениамитянами?
Господь ответил:
— Идите против них.
І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.
Тогда израильтяне приблизились к Вениамину во второй день.
А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, — усі ті, що витягають меча.
На этот раз вениамитяне, выйдя из Гивы им навстречу, сразили еще восемнадцать тысяч израильтян, вооруженных мечами.
І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і по́стили того дня аж до вечора. І прине́сли вони цілопа́лення та мирні жертви перед Господнім лицем.
Израильтяне, весь народ, пришли в Вефиль и плакали там, сидя перед Господом. Они постились в тот день до вечера и принесли Господу жертвы всесожжения и жертвы примирения.
І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковче́г Божого заповіту був там.
Затем они спросили Господа. (В те дни ковчег Божьего завета был там,
А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: „Чи далі піду́ ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся?“ А Господь сказав: „Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку“.
а Пинехас, сын Элеазара, сына Аарона, служил перед ним.) Они спросили:
— Идти ли нам опять сражаться с нашими братьями вениамитянами или нет?
Господь ответил:
— Идите. Завтра Я отдам их в ваши руки.
— Идти ли нам опять сражаться с нашими братьями вениамитянами или нет?
Господь ответил:
— Идите. Завтра Я отдам их в ваши руки.
І пішли Ізраїлеві сини на синів Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів'ї, як і раніш.
Они пошли на вениамитян в третий день и встали в боевой порядок напротив Гивы, как и прежде.
І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, — коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем.
Вениамитяне вышли им навстречу, и их увели от города. Они начали, как и прежде, наносить израильтянам потери, так что около тридцати человек пало убитыми в поле и на дорогах, одна из которых ведет к Вефилю, а другая к Гиве.
І сказали Веніяминові сини: „Биті вони перед нами, як перше!“ А Ізраїлеві сини сказали: „Утікаймо, — і віді́рвемо їх від міста на дороги“.
Пока вениамитяне говорили: «Мы бьем их, как и прежде», израильтяне говорили: «Будем отступать и уведем их от города на дороги».
І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева за́сідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева.
Основные силы израильтян перенесли свой боевой порядок к Баал-Тамару, а те, кто был в засаде, ринулись со своего места к западу от93 Гивы.
І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка, ви́браного з усього Ізраїля, і бій став тяжки́й. А вони не знали, що суне на них те зло.
На Гиву устремилось десять тысяч отборных израильских воинов, и началась такая жестокая битва, что вениамитяне даже не понимали, как близка беда.
І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка, — усі ті, що витягають меча.
Господь разбил Вениамина перед Израилем, и в тот день израильтяне сразили двадцать пять тысяч сто вениамитян, вооруженных мечами.
І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізра́їльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили за́сідці, яку поставили на Ґів'у.
И вениамитяне увидели, что они разбиты.
Израильтяне отступили перед вениамитянами, потому что надеялись на засаду, которую поставили неподалеку от Гивы.
Израильтяне отступили перед вениамитянами, потому что надеялись на засаду, которую поставили неподалеку от Гивы.
А за́сідка поспішилася, і напала на Ґів'у. І за́сідка вступилася, і побила все місто ві́стрям меча.
Воины, которые были в засаде, стремительно бросились на Гиву, вступили в город и предали его мечу.
А Ізра́їльтянин мав із за́сідкою умовленого знака, — щоб із міста підняла великий дим.
А израильтяне договорились с воинами из засады об условном знаке: когда над городом начнет подниматься дым,
І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: „Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!“
основные силы израильтян должны будут перейти в наступление.
Вениамитяне уже начали наносить израильтянам потери, убив около тридцати из них; они думали: «Конечно, мы бьем их, как и в первой битве».
Вениамитяне уже начали наносить израильтянам потери, убив около тридцати из них; они думали: «Конечно, мы бьем их, как и в первой битве».
А з міста став підійматися стовп диму. І обернувся Веніямин позад себе, — аж ось усе місто піднялося димом до неба!
Но когда из города начал подниматься столб дыма, вениамитяне повернулись и увидели, как от всего города к небу поднимается дым.
І обернувся Ізра́їльтянин, а Веніями́нівець перестра́шився, бо побачив, що досягло його те зло.
А израильтяне перешли в наступление, и вениамитяне испугались, потому что поняли, что пришла беда.
І обернулися вони перед Ізра́їльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в сере́дині його́.
И они побежали перед израильтянами к пустыне, но битва настигла их, и те, кто уже выходили из города, разили их, зажав посередине.
Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця.
Окружив вениамитян, они без отдыха преследовали и разили их до восточной стороны94 Гивы.
Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, — усе це люди хоробрі.
Из вениамитян пало восемнадцать тысяч человек, все они были храбрыми воинами.
І поверну́лися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозби́рюється останній виноград, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда.
Когда они повернулись и побежали к пустыне, к скале Риммон, израильтяне перебили пять тысяч человек на дорогах. Они гнались за ними до самого Гидома и сразили еще две тысячи.
І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловіка, що витягають меча, — усе це люди хоробрі.
В тот день пало двадцать пять тысяч вениамитян, носивших меч; все они были храбрыми воинами.
І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, — шістсот чоловіка. І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці.
Но шестьсот человек повернулись и бежали в пустыню к скале Риммон, и там оставались четыре месяца.
А ізра́їльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх ві́стрям меча, — мужчин із міста, і худобу, і все зна́йдене. А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.
Израильтяне вернулись к вениамитянам и предали их мечу — людей, животных и все, что нашли. И все города на их пути они подожгли.