Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Ти можеш змінити мову читання:
ru
en
Паралельне читання
← (Суддів 4)
|
(Суддів 6) →
Переклад Огієнка
Новый русский перевод
І співала Дево́ра й Бара́к, син Авіноамів, того дня, говорячи:
В тот день Девора и Варак, сын Авиноама, спели такую песнь:
„Що в Ізраїлі закнязюва́ли князі́, що наро́д себе же́ртвувати став, — поблагослові́те ви Господа!
«Вожди повели Израиль,
Почуйте, царі, уші наставте, князі: я — Господе́ві я буду співати, виспі́вувати буду Господа, Бога Ізраїля!
Слушайте, цари! Внимайте, правители!
Господи, — як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едо́мського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощи́ли водою.
Когда вышел Ты, Господи, из Сеира,27
Перед Господнім лицем розпливалися гори, — цей Сіна́й перед Господом, Богом Ізраїля.
Горы дрожали пред Господом, 28
За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли доро́ги, подоро́жні ж ходили крутими доро́гами.
В дни Шамгара, сына Анафа,
Нестало селя́нства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Дево́ра, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі.
Обезлюдели в Израиле села, 29
Коли вибрав нови́х він богі́в, тоді в брамах війна зачала́сь . Поправді кажу́ вам , — небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля!
Избрали новых богов —
Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для наро́ду, — поблагословіте ви Господа!
Сердце мое с вождями Израиля,
Ті, хто їздить на білих осли́цях, хто сидить на килима́х та дорогою ходить, — оповідайте!
Вы, кто ездит на белых ослицах, 30 31
Через крик при ділі́нні здоби́чі між місця́ми, де воду беру́ть, — там виспівують правди Господні, правди селя́нства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній наро́д.
И под голос лучников32 у колодцев 33
Збудися, збудися, Дево́ро! Збудися, збудися, — і пісню співай! Устань, Бара́ку, і візьми до неволі своїх полоне́них, сину Авіноа́мів!
„Вставай, вставай, Девора!
Тоді позосталий зійшов до поту́жних наро́ду, проти хоробрих Господь був до мене зійшов.
И тогда уцелевшие собрались к вельможам;
Від Єфрема прийшли були ті, що в Амали́ку їх корень; Веніямин за тобою, серед наро́дів твоїх; від Махі́ра зійшли були провідники́; а від Завуло́на оті, хто веде пером пи́саря.
От Ефрема пришли укоренившиеся в земле Амалика,
І князі Іссахарові ра́зом з Дево́рою, і Іссаха́р, як Бара́к, був відпу́щений пішки в долину. Великі виві́дування у Рувимових відділах!
С Деворою шли князья Иссахара —
Чого ти усівсь між коша́рами, щоб слухати ме́кання стад? Великі виві́дування у Рувимових відділах!
Что же мешкал ты среди овчарен,
Пробуває Ґілеад на тім боці Йорда́ну, а Дан — чому на кораблях буде ме́шкати він? На березі моря осівся Аси́р, і при потоках своїх пробува́є.
Галаад прижился за Иорданом.
Завуло́н — це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефтали́м — на польови́х висота́х.
А народ Завулона рисковал жизнью,
Царі прибули́, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здоби́чі срібла не взяли́.
Явились цари, сразились.
Із неба войовано, — зо́рі з доріг своїх битих воювали з Сісерою.
Звезды с небес сражались,
Кішонський поті́к позмітав їх, поті́к стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе́ моя!
Река Кишон прочь их унесла,
Тоді стукотіли копи́та коня від бігу швидко́го, від бігу його скакуні́в!
И грохотали коней копыта
„Прокляні́те Мероза“, каже Ангол Господній, „проклясти́ — прокляні́ть його ме́шканців, бо вони не прийшли Господе́ві на поміч, Господе́ві на поміч з хоробрими!“
„Прокляните Мероз, — сказал Ангел Господень. —
Нехай буде благословенна між жінка́ми Яїл, жінка кенаиеянина Хевера, — нехай буде благословенна вона між жінка́ми в наметі.
Благословенна средь женщин будь, Иаиль,
Води́ він просив — подала́ молока, у царській чаші прине́сла п'янке́ молоко.
Просил он воды — подала молока,
Ліву руку свою до кілка́ простягає, а прави́цю свою — до молотка́ робітни́чого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому го́лову, і скро́ню розбила й пробила йому́.
Руку свою протянула за колышком,
Між но́ги її він схилився, упав і лежав, між но́ги її він схилився, упав, — де схиливсь, там забитий упав.
К ногам ее он склонился, упал, лежал.
Через вікно виглядала та голосила Сісе́рина мати крізь ґрати: „Чому коле́сниця його припізни́лась вернутись? Чому припізнились коле́са запря́жок його?“
Мать Сисары из окна глядит,
Мудрі княги́ні її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі:
А мудрейшие из женщин придворных
„Ось здо́бич знахо́дять та ділять вони, — бра́нка, дві бра́нці на кожного му́жа! А здо́бич із шат кольоро́вих — Сісері, здобич із шат кольоро́вих, різноба́рвна ткани́на, на два боки гапто́вана, — жінці на шию“.
„Не добычу ли берут они и делят:
Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй!“ І Край мав мир сорок літ.
Так да погибнут все враги Твои, Господи!
И земля покоилась в мире сорок лет.
← (Суддів 4)
|
(Суддів 6) →