Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Новый русский перевод
І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всьо́го роду ба́тьківського дому своєї матері, кажучи:
Авимелех, сын Еруббаала, пришел к братьям своей матери в Шехем и сказал им и всему клану своей матери:
„Говорі́ть го́лосно до всіх сихемських госпо́дарів: Що́ ліпше для вас: чи панува́ння над вами семидесяти́ мужів, усіх Єруббаа́лових сині́в, чи панува́ння над вами му́жа одно́го? І пам'ятайте, що я кість ваша та тіло ваше“.
— Спросите всех жителей Шехема: «Что для вас лучше, чтобы вами правили все семьдесят сыновей Еруббаала или всего лишь один?» Помните, что я — ваша плоть и кровь.
І говорили брати його матері про нього го́лосно до сихемських госпо́дарів усі ті слова́, — і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: „Він наш брат“.
Когда братья его матери пересказали все это жителям Шехема, они склонились на сторону Авимелеха, потому что говорили: «Он наш брат».
І дали́ йому сімдеся́т шеклів срібла з дому Баал-Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легкова́жних людей, — і вони пішли за ним.
Они дали ему семьдесят шекелей46 серебра из храма Баал-Берита, и Авимелех нанял на них праздных и безрассудных людей, которые пошли за ним.
А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаа́лових, сімдеся́т чоловіка на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаа́лів, наймолодший, бо сховався.
Он пришел в дом своего отца в Офре и убил семьдесят своих братьев, сыновей Еруббаала, на одном камне. Но Иотам, самый младший сын Еруббаала, спрятался и спасся.
І були́ зі́брані всі сихемські госпо́дарі та ввесь Бет-Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві, що в Сихемі.
Все жители Шехема и Бет-Милло собрались у дуба в Шехеме и провозгласили Авимелеха царем.
І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхі́в'ї гори Ґаріззі́м, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: „Почуйте мене, сихемські госпо́дарі, і хай почує вас Бог!
Когда об этом рассказали Иотаму, он поднялся на вершину горы Гаризим и закричал им:
— Послушайте меня, жители Шехема, чтобы и Бог послушал вас!
— Послушайте меня, жители Шехема, чтобы и Бог послушал вас!
Пішли були раз дерева́, щоб пома́зати царя над собою, і сказали вони до оли́вки: Царюй ти над нами!
Пошли однажды деревья помазать над собою царя. Они сказали оливе: «Царствуй над нами».
А оли́вка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду́ над дере́вами?
Но олива сказала: «Бросить ли мне свое масло — богов и людей им славят, — чтобы править деревьями?»
І сказали дере́ва до фіґи: Іди ти, та й над нами царю́й!
Инжиру сказали деревья: «Ты приди, царствуй над нами».
І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодо́щі та свій добрий врожа́й, і сторожи́ти піду́ над дере́вами?
Но сказал им инжир: «Бросить ли мне свой плод, такой хороший и вкусный, чтобы править деревьями?»
І дере́ва промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй!
Сказали деревья лозе виноградной: «Ты приди, царствуй над нами».
І промовив до них виноград: Чи я загубив свого со́ка, що Бога й людей весели́ти, і сторожи́ти піду́ над дере́вами?
Но лоза им сказала: «Бросить ли мне свой сок — богов и людей веселит он, — чтобы править деревьями?»
Тоді всі дере́ва сказали терни́ні: Іди ти, та й над нами царюй!
Тогда терновнику сказали деревья: «Ты приди, царствуй над нами».
А терни́на сказала дере́вам: якщо справді мене на царя над собою пома́зуєте, — підійді́ть, похова́йтеся в ті́ні моїй! А як ні, — то ось вийде огонь із терни́ни, та кедри лива́нські поїсть!
И терновник ответил деревьям: «Если вы и вправду хотите помазать меня над собою царем, то приходите, в тени моей покойтесь; но если нет, то пусть выйдет из терновника пламя и пожрет ливанские кедры».
А тепер, — якщо направду й у невинності зробили ви, що настанови́ли Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його,
Итак, честно ли и достойно ли вы поступили, провозгласив Авимелеха царем? По совести ли вы поступили с Еруббаалом и его семьей, так ли обошлись с ним, как он того заслуживает?
бо мій ба́тько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпе́ку, і врятував вас із руки Мідія́на,
Мой отец сражался за вас, рисковал жизнью, чтобы избавить вас от руки Мадиана
а ви сьогодні повстали на дім ба́тька мого, та й повбивали синів його, сімдеся́т люда, на одно́му камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими госпо́дарями, бо він брат ваш,
(но сегодня вы восстали против семьи моего отца, убили семьдесят его сыновей на одном камне и сделали Авимелеха, сына его рабыни, царем над жителями Шехема, потому что он ваш брат).
і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, — то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами!
Если сегодня вы поступили с Еруббаалом и его семьей честно и достойно, то радуйтесь за Авимелеха, и пусть он радуется за вас!
А як ні, — ви́йде огонь з Авімелеха, та й поїсть госпо́дарів Сихему й Бет-Мілло, і ви́йде огонь із госпо́дарів Сихему й з Бет-Мілло, та й з'їсть Авімелеха“.
Но если нет, то пусть из Авимелеха выйдет пламя и пожрет вас, жители Шехема и Бет-Милло, и пусть из вас, жители Шехема и Бет-Милло, выйдет пламя и пожрет Авимелеха!
І втік Йотам і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм.
Иотам бежал и поселился в городе Беэре, потому что боялся своего брата Авимелеха.
І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими госпо́дарями, — і зрадили сихемські госпо́дарі Авімелеха,
Бог послал злого духа между Авимелехом и жителями Шехема, и жители Шехема стали поступать с Авимелехом вероломно.
щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх.
Это произошло, чтобы жестокость с семьюдесятью сыновьями Еруббаала была наказана,47 и кровь их легла на их брата Авимелеха и на жителей Шехема, которые помогли ему убить своих братьев.
І сихемські господарі́ поставили на верхів'ях гір чатівників на нього, і вони грабува́ли все, що прихо́дило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху.
Жители Шехема из вражды к нему устраивали засады на горных вершинах, чтобы грабить каждого проходящего мимо, и об этом было донесено Авимелеху.
І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, — і дові́рилися йому сихемські господарі́.
В Шехем пришел Гаал, сын Эведа, вместе со своими братьями, и жители Шехема поверили ему.
І вихо́дили вони в поле, і збирали виноград свій, і вича́влювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха.
Они вышли в поле, собрали виноград, давили его и праздновали. Они пошли в храм своего бога, ели и пили и проклинали Авимелеха.
І говорив Ґаал, син Еведів: „Хто Авімелех і хто Сихе́м, що бу́демо служити йому? Чи ж він не син Єруббаа́лів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми бу́демо служити йому?
Гаал, сын Эведа, сказал:
— Кто такой Авимелех и кто такие мы в Шехеме, чтобы подчиняться ему? Разве он не сын Еруббаала, и разве не Зевул его наместник? Служите людям Хамора, отца Шехема! Зачем нам служить Авимелеху?
— Кто такой Авимелех и кто такие мы в Шехеме, чтобы подчиняться ему? Разве он не сын Еруббаала, и разве не Зевул его наместник? Служите людям Хамора, отца Шехема! Зачем нам служить Авимелеху?
А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє ві́йсько, та й вийди!“
Если бы только эти люди были у меня под началом! Тогда я избавился бы от Авимелеха. Я бы сказал48 ему: «Собери свое войско и выходи!»
І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, — і запалився його гнів.
Когда Зевул, правитель города, услышал слова Гаала, сына Эведа, он очень разгневался.
І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: „Ось Ґаал, син Еведів, та брати його прихо́дять до Сихему, і ось вони підбу́рюють місто проти тебе.
Он тайно послал вестников к Авимелеху, чтобы сказать ему:
— Гаал, сын Эведа, и его братья пришли в Шехем и возмущают город против тебя.
— Гаал, сын Эведа, и его братья пришли в Шехем и возмущают город против тебя.
А тепер устань уночі ти та той наро́д, що з тобою, і чату́й на полі.
Итак, приходи ночью со своими воинами и устрой в поле засаду.
І буде, — встанеш рано вранці, як схо́дитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, — він та народ той, що з ним, ви́йдуть до тебе, а ти зробиш йому, як зна́йде потрібним рука твоя“.
А утром, на рассвете, напади на город. Когда Гаал и его воины выйдут против тебя, делай с ними все, что можешь.
І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи.
Авимелех вместе со всеми своими воинами отправился в путь, и они залегли в засаду у Шехема четырьмя отрядами.
І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході місько́ї брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із за́сідки.
А Гаал, сын Эведа, вышел и стоял у входа в городские ворота как раз тогда, когда Авимелех и его воины выходили из засады.
А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: „Ось народ схо́дить із верхі́в гір“. І сказав до нього Зевул: „Ти бачиш гірську́ тінь, немов людей!“
Увидев их, Гаал сказал Зевулу:
— Гляди, с горных вершин спускаются люди!
Зевул ответил:
— Тени от гор кажутся тебе людьми.
— Гляди, с горных вершин спускаются люди!
Зевул ответил:
— Тени от гор кажутся тебе людьми.
А Ґаал далі говорив та казав: „Ось народ сходить з верхі́в'я, а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму“.
Но Гаал вновь сказал:
— Гляди, с возвышенности49 спускаются люди, и один отряд идет со стороны дуба Колдунов.50
— Гляди, с возвышенности49 спускаются люди, и один отряд идет со стороны дуба Колдунов.50
І сказав до нього Зевул: „Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми бу́дем служити йому? А оце той народ, що ти пого́рджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним!“
Зевул сказал ему:
— Где твоя похвальба,51 ты, говоривший: «Кто такой Авимелех, чтобы нам ему подчиняться?» Разве не этих людей ты высмеивал? Выходи же теперь и сразись с ними!
— Где твоя похвальба,51 ты, говоривший: «Кто такой Авимелех, чтобы нам ему подчиняться?» Разве не этих людей ты высмеивал? Выходи же теперь и сразись с ними!
І вийшов Ґаал перед сихемськими господаря́ми, та й воював з Авімелехом.
Гаал пошел во главе жителей Шехема и сразился с Авимелехом.
І Авімелех погнав його, і він побі́г перед ним. І напа́дало багато трупів аж до входу до брами.
Авимелех погнался за ним, и он побежал от него. Многие пали ранеными у самого входа в ворота.
І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаал а та братів його, щоб не сиділи в Сихемі.
Авимелех расположился в Аруме, а Зевул выгнал Гаала и его братьев из Шехема.
I сталося другого дня, і вийшов наро́д на поле, а Авімелеху доне́сли про це.
На следующий день жители Шехема вышли в поле, и об этом донесли Авимелеху.
І взяв він людей, і поділив їх на три ві́дділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ вихо́дить із міста, — і встав він на них, та й побив їх.
Он взял своих воинов, разделил их на три отряда и устроил в поле засаду. Увидев людей, которые выходили из города, он поднялся и напал на них.
А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході місько́ї брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх.
Авимелех и отряды, которые были с ним, поспешили занять место у входа в городские ворота, а два отряда ринулись на тех, кто был в поле, и стали убивать их.
І Авімелех воював із містом ці́лий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю.
Весь день Авимелех воевал с городом, пока не взял его и не перебил его жителей. После этого он сровнял город с землей и засыпал это место солью.
І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта.
Услышав об этом, все жители Шехемской башни вошли в убежище храма Эл-Берита.52
І було доне́сено Авімелехові, що зібралися всі господарі́ сихемської ба́шти.
Когда Авимелеху донесли, что они собрались там,
І вийшов Авімелех на го́ру Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настина́в галу́ззя з де́рева, і позно́сив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: „Що ви бачили, що́ зробив я, — поспішно зробіть, як я“.
он вместе со всеми своими воинами поднялся на гору Цалмон. Он взял топор, срубил несколько веток и положил их на плечи. Затем он приказал воинам, которые были с ним:
— Быстро делайте то же, что и я.
— Быстро делайте то же, что и я.
І настина́в також увесь народ кожен галу́ззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської ве́жі, близько тисячі чоловіків та жінок.
И все его воины нарубили веток и пошли за Авимелехом. Они сложили их у убежища и подожгли его вместе с теми, кто в нем был. И все, кто был в Шехемской башне, около тысячи мужчин и женщин, погибли.
І пішов Авімелех до Тевецу, і таборува́в при Тевеці, та й здобув його.
Затем Авимелех пошел к Тевецу, осадил его и захватил.
А в сере́дині міста була́ міцна́ башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі́ міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти.
Но в городе была крепкая башня, и туда бежали все мужчины и женщины — все жители города. Они заперлись изнутри и поднялись на крышу башни.
І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем.
Авимелех пришел к башне и напал на нее, но когда он приблизился ко входу, чтобы поджечь ее,
Тоді одна жінка кинула горі́шнього ка́меня від жо́рен на Авімелехову голову, — та й розторо́щила йому че́репа.
одна женщина сбросила ему на голову обломок жернова и проломила ему череп.
І він зараз кликнув до юнака́, свого́ зброєно́ші, та й сказав йому: „Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила!“ І його юна́к проколов його, — і він помер.
Он тотчас же подозвал своего оруженосца и сказал ему:
— Вытащи меч и убей меня, чтобы не говорили обо мне: «Его убила женщина».
Слуга пронзил его, и он умер.
— Вытащи меч и убей меня, чтобы не говорили обо мне: «Его убила женщина».
Слуга пронзил его, и он умер.
І побачили ізра́їльтяни, що Авімелех помер, та й порозхо́дилися кожен на своє місце.
Увидев, что Авимелех умер, израильтяне разошлись по домам.
І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдеся́т братів своїх.
Так Бог воздал за зло, которое Авимелех сделал своему отцу, убив семьдесят своих братьев.