Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Новый русский перевод
І сталося, як скінчи́в він говорити до Саула, то Йоната́нова душа зв'яза́лася з душею Давидовою, — і полюбив його Йонатан, як душу свою.
После того как Давид поговорил с Саулом, Ионафан глубоко привязался к Давиду и полюбил его, как самого себя.
І того дня взяв його Сау́л, і не пустив його вернутися до дому його ба́тька.
С того дня Саул держал Давида при себе и не позволял ему вернуться в отцовский дом.
І склав Йоната́н із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.
А Ионафан заключил с Давидом дружеский союз, потому что любил его, как самого себя.
І зняв Йоната́н із себе плаща́, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання́ своє, і все аж до меча свого, і аж до лу́ка свого, і аж до по́яса свого.
Ионафан снял верхнюю одежду, которую носил, и отдал ее Давиду вместе со своими доспехами, мечом, луком и поясом.
І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настанови́в його Саул над вояка́ми, і він подо́бався усьому наро́дові, а також Сауловим рабам.
С каким бы заданием ни посылал его Саул, Давид исполнял все так успешно,80 что Саул дал ему высокое звание в войске. Это понравилось всему народу и слугам Саула.
І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то повихо́дили жінки́ зо всіх Ізраїлевих міст, — щоб співати та танцюва́ти назустріч царя Саула, із бу́бнами, із радістю, та з цимба́лами.
Когда они возвращались домой после того, как Давид убил филистимлянина, женщины выходили из всех израильских городов, чтобы встретить царя Саула пением и танцами, с радостными песнями, с бубнами и лютнями.
І викрикували ті жінки́, що грали, та й казали: „Саул повбива́в свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!“
Танцуя, они пели:
— Саул сразил тысячи,
а Давид — десятки тысяч.
І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприє́мна йому, і він сказав: „Давидові дали́ десятки тисяч, а мені дали тисячі, — йому бракує ще тільки царюва́ння!“
Саул сильно разгневался; эти слова были неприятны ему.
— Они приписали Давиду десятки тысяч, — думал он, — а мне только тысячи. Чего ему еще не хватает, кроме царства?
— Они приписали Давиду десятки тысяч, — думал он, — а мне только тысячи. Чего ему еще не хватает, кроме царства?
І від того дня й далі Саул дивився за́здрісним оком на Давида.
С тех пор Саул стал с подозрением смотреть на Давида и завидовать ему.
І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамови́тий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.
На следующий день злой дух от Бога овладел Саулом. Он неистовствовал в своем доме, а Давид играл на арфе, как он делал изо дня в день. В руке у Саула было копье,
І кинув Саул списа, кажучи про себе: „Уда́рю в Давида, і приб'ю його до стіни́! Та Давид два ра́зи ухили́вся від нього.
и он метнул его, думая: «Пригвозжу Давида к стене». Но Давид дважды уворачивался от него.
І боявся Саул Давида, бо з ним був Госпо́дь, а від Саула Він відступи́в.
Саул боялся Давида, потому что Господь был с Давидом, а Саула оставил.
І віддали́в його Саул від себе, і настанови́в його собі тисячником, і він вихо́див на війни, і верта́вся перед наро́дом.
Саул удалил его от себя, поставив его во главе тысячи воинов, и Давид водил их в походы.
І мав Давид пово́дження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.
Что бы он ни делал, ему сопутствовал большой успех,81 потому что Господь был с ним.
І побачив Саул, що той має велике пово́дження, і налякався його.
Саул видел, что он очень успешен,82 и боялся его.
А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він вихо́див на війни, і верта́вся перед ними.
Но весь Израиль и Иуда любили Давида, потому что он водил их в военные походы.
І сказав Саул до Давида: „Ось моя найстарша дочка́ Мерав, — її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні ві́йни!“ А про себе Саул сказав: „Нехай не буде на ньому моя рука, — а нехай буде на ньому рука филисти́млян!“
Однажды Саул сказал Давиду:
— Вот моя старшая дочь Мерав. Я дам ее тебе в жены; только храбро служи мне и веди войны Господа.
А про себя Саул подумал: «Я не подниму на него руки. Пусть это сделают филистимляне!»
— Вот моя старшая дочь Мерав. Я дам ее тебе в жены; только храбро служи мне и веди войны Господа.
А про себя Саул подумал: «Я не подниму на него руки. Пусть это сделают филистимляне!»
А Давид сказав до Саула: „Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зя́тем цареві?“
Но Давид ответил Саулу:
— Кто я такой и что значит моя семья или клан моего отца в Израиле, чтобы мне стать зятем царя?
— Кто я такой и что значит моя семья или клан моего отца в Израиле, чтобы мне стать зятем царя?
І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку́, то вона була ви́дана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,
Однако когда пришло время отдать Давиду дочь Саула Мерав, ее отдали в жены Адриэлу из Мехолы.
а Давида покохала Мелхо́ла,друга Саулова дочка́. І розповіли́ про це Саулові, і ця річ була слу́шна в оча́х його.
Давида же полюбила дочь Саула Михаль, и когда об этом рассказали Саулу, он был доволен.
І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за па́стку, — і нехай буде на ньому рука филисти́млян!“ А до Давида Саул сказав удруге: „Посвоя́чишся сьогодні зо мною“.
«Я отдам ее ему, — думал он, — чтобы она стала для него западней и чтобы в его гибели были повинны филистимляне».
Саул сказал Давиду:
— Теперь у тебя есть еще одна возможность стать моим зятем.
Саул сказал Давиду:
— Теперь у тебя есть еще одна возможность стать моим зятем.
І наказав Саул своїм рабам: „Промовляйте до Давида поти́ху, говорячи: Ось цар уподо́бав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоя́чишся з царем“.
Затем Саул приказал своим слугам:
— Поговорите с Давидом наедине и скажите ему: «Смотри, царь доволен тобой, и все его слуги любят тебя; стань же его зятем».
— Поговорите с Давидом наедине и скажите ему: «Смотри, царь доволен тобой, и все его слуги любят тебя; стань же его зятем».
І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: „Чи то легко в ваших оча́х посвоя́читися з царем? Таж я люди́на вбога та маловажна!“
Они повторили эти слова Давиду. Но Давид сказал:
— Вы думаете, это пустяки — стать зятем царя? Я всего лишь бедный и простой человек.
— Вы думаете, это пустяки — стать зятем царя? Я всего лишь бедный и простой человек.
І розповіли́ це раби Саула йому, говорячи: „Отак говорив Давид“.
Когда слуги Саула передали ему то, что сказал Давид,
І сказав Саул: „Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду́, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на не́приятелях царя“. А Саул ду́мав тим зробити, щоб Давид попав до руки филисти́млян.
Саул ответил:
— Скажите Давиду: «Царь не хочет за невесту иной цены, кроме ста филистимских краеобрезаний, чтобы отомстить своим врагам».
Саул же замышлял погубить Давида руками филистимлян.
— Скажите Давиду: «Царь не хочет за невесту иной цены, кроме ста филистимских краеобрезаний, чтобы отомстить своим врагам».
Саул же замышлял погубить Давида руками филистимлян.
І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоя́читися з царем. І в недовгому ча́сі
Когда слуги рассказали об этом Давиду, ему понравилась идея стать зятем царя. Еще до того как истекло назначенное время,
встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филисти́млян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоя́читися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку́ свою Мелхо́лу.
Давид со своими воинами вышел и убил двести филистимлян. Он принес их краеобрезания и представил все их царю, чтобы стать его зятем. Тогда Саул отдал свою дочь Михаль ему в жены.
І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхо́ла, Саулова дочка́, полюбила його.
Когда Саул понял, что Господь с Давидом и что его дочь Михаль любит Давида,
А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул нена́видів Давида по всі дні.
Саул стал бояться его еще больше и оставался его врагом до конца своих дней.
І вихо́дили воювати филистимські провідники́, і бувало — скільки вони вихо́дили, то Давид мав найбільше пово́дження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я́ його дуже шановане.
Филистимские военачальники продолжали вести войны, и каждый раз, когда они это делали, Давиду доставалось больше успеха,83 чем всем остальным слугам Саула, и его имя очень прославилось.