Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
І сталося, як скінчи́в він говорити до Саула, то Йоната́нова душа зв'яза́лася з душею Давидовою, — і полюбив його Йонатан, як душу свою.
6 Назустріч Давидові з усіх міст Ізраїля вийшли танцюристки з тимпанами, з радістю і з гуслами,
І того дня взяв його Сау́л, і не пустив його вернутися до дому його ба́тька.
7 і жінки почали. Вони виголошували: Саул побив свої тисячі, а Давид свої десятки тисяч!
І склав Йоната́н із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.
8 І поганою видалася ця справа в очах Саула через ці слова, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені дали лише тисячі!
І зняв Йоната́н із себе плаща́, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання́ своє, і все аж до меча свого, і аж до лу́ка свого, і аж до по́яса свого.
9 І від того дня й надалі Саул почав косо дивитися на Давида.
І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настанови́в його Саул над вояка́ми, і він подо́бався усьому наро́дові, а також Сауловим рабам.
І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то повихо́дили жінки́ зо всіх Ізраїлевих міст, — щоб співати та танцюва́ти назустріч царя Саула, із бу́бнами, із радістю, та з цимба́лами.
І викрикували ті жінки́, що грали, та й казали: „Саул повбива́в свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!“
12 У Саула появився страх перед Давидом,
І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприє́мна йому, і він сказав: „Давидові дали́ десятки тисяч, а мені дали тисячі, — йому бракує ще тільки царюва́ння!“
13 і він відсторонив його від себе, і поставив його собі тисяцьким, і той виходив і входив перед народом.
І від того дня й далі Саул дивився за́здрісним оком на Давида.
14 Давид був розумним в усіх своїх дорогах, і Господь був з ним.
І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамови́тий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.
15 І побачив Саул, що він дуже розумний, і остерігався його присутності.
І кинув Саул списа, кажучи про себе: „Уда́рю в Давида, і приб'ю його до стіни́! Та Давид два ра́зи ухили́вся від нього.
16 А весь Ізраїль та Юда полюбили Давида, бо він виходив і входив перед народом.
І боявся Саул Давида, бо з ним був Госпо́дь, а від Саула Він відступи́в.
І віддали́в його Саул від себе, і настанови́в його собі тисячником, і він вихо́див на війни, і верта́вся перед наро́дом.
І мав Давид пово́дження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.
І побачив Саул, що той має велике пово́дження, і налякався його.
20 І сталося, що Мелхола, дочка Саула, полюбила Давида, і сповістили Саулові, і це було угодним в його очах.
А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він вихо́див на війни, і верта́вся перед ними.
21 І сказав Саул: Дам її йому, і буде йому на спотикання. На Саулові була рука филистимців.
І сказав Саул до Давида: „Ось моя найстарша дочка́ Мерав, — її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні ві́йни!“ А про себе Саул сказав: „Нехай не буде на ньому моя рука, — а нехай буде на ньому рука филисти́млян!“
22 Саул дав вказівку всім своїм, кажучи: Ви таємно заговоріть з Давидом, кажучи: Ось цар до тебе прихильний, і всі його слуги тебе люблять, тож ти стань зятем царя!
А Давид сказав до Саула: „Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зя́тем цареві?“
23 І слуги Саула промовили ці слова до вух Давида, та Давид сказав: Хіба у ваших очах це легка справа стати зятем царя? Я ж — чоловік нешляхетного роду і не славний.
І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку́, то вона була ви́дана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,
24 А слуги Саула сповістили йому згідно із цими словами, які сказав Давид.
а Давида покохала Мелхо́ла,друга Саулова дочка́. І розповіли́ про це Саулові, і ця річ була слу́шна в оча́х його.
25 Саул же сказав: Так перекажете Давидові: Цар не бажає дару, але хіба сто крайніх плотей филистимців, щоб помститися на ворогах царя! Саул думав таким чином віддати його в руки филистимців.
І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за па́стку, — і нехай буде на ньому рука филисти́млян!“ А до Давида Саул сказав удруге: „Посвоя́чишся сьогодні зо мною“.
26 І слуги Саула сповіщають ці слова Давидові, і справа була угодною в очах Давида, щоб стати зятем царя.
І наказав Саул своїм рабам: „Промовляйте до Давида поти́ху, говорячи: Ось цар уподо́бав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоя́чишся з царем“.
27 І Давид піднявся, і він та його мужі пішли і побили сто мужів з филистимців, і він приніс їхні крайні плоті цареві й став зятем царя, і йому дали дочку Мелхолу — йому за жінку.
І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: „Чи то легко в ваших оча́х посвоя́читися з царем? Таж я люди́на вбога та маловажна!“
28 І побачив Саул, що Господь з Давидом, і весь Ізраїль полюбив його,