Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
І сталося, як скінчи́в він говорити до Саула, то Йоната́нова душа зв'яза́лася з душею Давидовою, — і полюбив його Йонатан, як душу свою.
Когда Давид кончил говорить с Саулом, Ионафан очень расположился к Давиду и полюбил его как самого себя.
І того дня взяв його Сау́л, і не пустив його вернутися до дому його ба́тька.
С этого дня Саул держал Давида у себя и не позволял ему возвратиться в дом отца.
І склав Йоната́н із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.
Ионафан же заключил с Давидом союз, так как полюбил его как самого себя.
І зняв Йоната́н із себе плаща́, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання́ своє, і все аж до меча свого, і аж до лу́ка свого, і аж до по́яса свого.
Ионафан снял с себя верхнюю одежду и отдал её Давиду. Он также отдал Давиду свои военные одежды, свои меч, лук и пояс.
І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настанови́в його Саул над вояка́ми, і він подо́бався усьому наро́дові, а також Сауловим рабам.
Давиду сопутствовал успех везде, куда ни посылал его Саул. Саул дал ему высокий чин в своей армии, и это понравилось всему народу и офицерам Саула.
І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то повихо́дили жінки́ зо всіх Ізраїлевих міст, — щоб співати та танцюва́ти назустріч царя Саула, із бу́бнами, із радістю, та з цимба́лами.
Когда они возвращались домой после победы Давида над филистимлянином, женщины из всех израильских городов выходили навстречу царю Саулу с пением и плясками. Они радовались и играли на тамбуринах и лютнях.
І викрикували ті жінки́, що грали, та й казали: „Саул повбива́в свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!“
Танцуя, они пели: "Саул убил тысячи, а Давид — десятки тысяч!"
І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприє́мна йому, і він сказав: „Давидові дали́ десятки тисяч, а мені дали тисячі, — йому бракує ще тільки царюва́ння!“
Саулу это было очень неприятно, и его сильно огорчили слова этой песни. Он подумал: "Они приписывают Давиду десятки тысяч, а мне тысячи. Ему недостаёт только царства".
І від того дня й далі Саул дивився за́здрісним оком на Давида.
И с этого дня Саул стал ревниво следить за Давидом.
І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамови́тий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.
На следующий день злой дух от Бога напал на Саула, и он бесновался в своём доме, а Давид, как обычно, играл на гуслях.
І кинув Саул списа, кажучи про себе: „Уда́рю в Давида, і приб'ю його до стіни́! Та Давид два ра́зи ухили́вся від нього.
У Саула в руке было копьё. Он бросил его и подумал: "Пригвозжу Давида к стене". Но Давид дважды уклонился от него.
І боявся Саул Давида, бо з ним був Госпо́дь, а від Саула Він відступи́в.
Саул стал бояться Давида, потому что Господь был с ним, а от Саула отступил.
І віддали́в його Саул від себе, і настанови́в його собі тисячником, і він вихо́див на війни, і верта́вся перед наро́дом.
Тогда Саул удалил его от себя и сделал Давида начальником тысячи солдат, и тот водил отряды в походы.
І мав Давид пово́дження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.
И везде Давиду сопутствовал успех, потому что Господь был с ним.
І побачив Саул, що той має велике пово́дження, і налякався його.
Саул, видя, что Давид так удачлив, стал бояться его.
А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він вихо́див на війни, і верта́вся перед ними.
Но весь Израиль и Иудея любили Давида, потому что он водил их в сражения.
І сказав Саул до Давида: „Ось моя найстарша дочка́ Мерав, — її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні ві́йни!“ А про себе Саул сказав: „Нехай не буде на ньому моя рука, — а нехай буде на ньому рука филисти́млян!“
(Саул хотел убить Давида и искал пути, как бы провести его. ) Саул сказал Давиду: "Вот моя старшая дочь, Мерова. Я дам её тебе в жёны, только служи мне храбро и веди войны Господни". Сам же он думал: "Пусть не от моей руки погибнет он, а от руки филистимлян!"
А Давид сказав до Саула: „Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зя́тем цареві?“
Но Давид сказал: "Я человек незнатный, и моя семья недостаточно знатна в Израиле, чтобы мне быть зятем царя!"
І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку́, то вона була ви́дана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,
А когда пришло время отдать Мерову, дочь Саула, Давиду, то она выдана была замуж за Адриэла из Мехолы.
а Давида покохала Мелхо́ла,друга Саулова дочка́. І розповіли́ про це Саулові, і ця річ була слу́шна в оча́х його.
Но Давида полюбила другая дочь Саула, Мелхола. Когда Саулу сказали об этом, он очень обрадовался.
І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за па́стку, — і нехай буде на ньому рука филисти́млян!“ А до Давида Саул сказав удруге: „Посвоя́чишся сьогодні зо мною“.
Он подумал: "Я отдам её за него, и она станет для него ловушкой, и он погибнет от руки филистимлян". И Саул сказал Давиду: "У тебя теперь есть другая возможность жениться на моей дочери".
І наказав Саул своїм рабам: „Промовляйте до Давида поти́ху, говорячи: Ось цар уподо́бав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоя́чишся з царем“.
Затем Саул приказал своим слугам: "Поговорите с Давидом тайно и скажите ему: "Смотри, царь благоволит к тебе, и все слуги его любят тебя. Стань зятем царя"".
І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: „Чи то легко в ваших оча́х посвоя́читися з царем? Таж я люди́на вбога та маловажна!“
Слуги Саула сказали это Давиду, но Давид ответил: "Вы думаете, что легко быть зятем царя? Я бедный и незначительный человек. Мне нечем заплатить за царскую дочь!"
І розповіли́ це раби Саула йому, говорячи: „Отак говорив Давид“.
Слуги передали Саулу слова Давида,
І сказав Саул: „Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду́, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на не́приятелях царя“. А Саул ду́мав тим зробити, щоб Давид попав до руки филисти́млян.
и Саул сказал им: "Скажите Давиду, что царь не хочет за невесту ничего, кроме ста краеобрезаний филистимских, чтобы отомстить врагам его". Саул замышлял погубить Давида руками филистимлян.
І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоя́читися з царем. І в недовгому ча́сі
Когда слуги его передали Давиду эти слова, Давид обрадовался, что у него есть возможность стать зятем царя. И ещё до истечения назначенного срока
встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филисти́млян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоя́читися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку́ свою Мелхо́лу.
Давид и его люди вышли и убили двести филистимлян. Он принёс их краеобрезания и дал их царю, чтобы стать его зятем. И Саул выдал за него свою дочь Мелхолу.
І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхо́ла, Саулова дочка́, полюбила його.
Когда Саул увидел, что Господь с Давидом, и что Мелхола любит его,
А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул нена́видів Давида по всі дні.
он стал ещё больше бояться Давида и сделался его врагом на всю жизнь.
І вихо́дили воювати филистимські провідники́, і бувало — скільки вони вихо́дили, то Давид мав найбільше пово́дження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я́ його дуже шановане.
Филистимские вожди продолжали выходить сражаться против израильтян, и всякий раз Давид действовал успешнее, чем остальные офицеры Саула. И имя Давида очень прославилось.