Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
І втік Давид з Найо́ту в Рамі́, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: „Що́ я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі?“
Давид убежал из Навафа в Раме, пошёл к Ионафану и сказал ему: "Что сделал я? В чём моя вина? Чем согрешил я перед отцом твоим, что он хочет убить меня?"
А той відказав: „Борони Боже, — ти не помреш! Таж ба́тько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не відкриває на вухо мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу? Цього не бу́де!“
Ионафан ответил: "Нет! Ты не умрёшь! Отец мой не делает ни большого, ни малого дела, не сказав сначала мне. Так почему бы он стал скрывать от меня, что хочет убить тебя? Нет, это неправда!"
А Давид іще присягнув та й сказав: „Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в оча́х твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засму́чений. Але як живий Господь і як жива душа твоя, — між мною та смертю не більше кро́ку!“
Но Давид поклялся и сказал: "Твой отец хорошо знает, что я нашёл твоё благоволение, и поэтому сказал сам себе: "Ионафан не должен знать об этом, потому что он помогает Давиду". Но это правда, как жив Господь, и жива душа твоя! Один только шаг между мною и смертью".
І сказав Йонатан до Давида: „Що́ підкаже душа твоя, те зроблю́ тобі!“
И сказал Ионафан Давиду: "Я сделаю всё, что ты пожелаешь".
І сказав Давид до Йонатана: „Ось узавтра новомі́сяччя, коли звичайно сиджу́ я з царем, щоб їсти з ним. Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора.
Давид сказал: "Завтра праздник Нового Месяца и я должен есть с царём, но отпусти меня, и я скроюсь в поле до послезавтрашнего вечера.
Якщо дійсно згадає про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна́ жертва для всього роду його.
Если отец твой заметит, что меня нет, то скажи ему: "Давид выпросил у меня разрешение сходить в свой город Вифлеем, чтобы присоединиться к ежегодному жертвоприношению всей его родни".
Якщо він скаже так: „Добре!“ то мир твоєму рабові. А якщо дійсно запалає йому гнів, то знай, що постано́влене те зло від нього.
Если на это он скажет: "Хорошо", то я в безопасности, а если он разгневается, то знай, что он решил причинить мне зло.
І зробиш милість своє́му рабові, бо ти ввів свого раба в Господній запові́т із собою. А якщо є на мені прови́на, — убий мене ти, а до батька твого по́що мене ве́сти?“
Ты же сделай милость рабу твоему: ведь ты заключил со мной договор перед Господом. Если есть на мне какая вина, то убей меня сам! Зачем тебе вести меня к твоему отцу?"
І відказав Йонатан: „Борони тебе, Боже! Бо якщо справді пізна́ю, що в мого батька постановлене зло, щоб прийшло на тебе, чи ж того я не розкажу́ тобі?“
И сказал Ионафан: "Не будет этого! Если я узнаю наверняка, что мой отец задумал причинить тебе зло, я предупрежу тебя".
І сказав Давид до Йонатана: „Хто повідо́мить мене, якщо батько твій відповість тобі жорсто́ке?“
Давид спросил: "Кто предупредит меня, если твой отец ответит тебе сурово?"
А Йонатан сказав до Давида: „Ходи ж, і ви́йдемо на поле“. І вийшли вони оби́два на поле.
Ионафан сказал: "Пойдём, выйдем в поле". И они вместе вышли в поле.
І сказав Йоната́н до Давида: „Свідок Господь, Бог Ізраїлів, що післязавтра цього ча́су ви́відаю я батька свого. Нехай скарає мене Бог, якщо тоді не пошлю́ до тебе, і не сповіщу́ тебе, —
Затем Ионафан сказал Давиду: "Клянусь перед Господом, Богом Израиля: я завтра выясню, благосклонно ли мой отец расположен к тебе. И если он благосклонен, через три дня я пошлю к тебе в поле.
так нехай зробить Госпо́дь Йонатану, і так нехай додасть! А якщо моєму ба́тькові вгодно зробити зло тобі, то сповіщу́ тебе, і відішлю́ тебе, і ти пі́деш у мирі, а Господь буде з тобою, як Він був із моїм ба́тьком.
Если же отец мой замышляет против тебя зло, я дам тебе знать и отпущу тебя с миром. Пусть Господь накажет меня, если я не сделаю этого. И да будет Господь с тобой, как был с моим отцом.
І ти, якщо я бу́ду ще живий, хіба не зро́биш зо мною Господньої ми́лости? Коли ж я помру́,
Но и ты окажи мне в милости Господней, пока я жив. А если я умру,
то не відбирай своєї ми́лости від дому мого навіки, а навіть тоді, як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі.
не отнимай милости твоей от семьи моей вовеки, даже когда Господь истребит с земли всех твоих врагов".
І нехай пошукає Господь душі́ від Давидових ворогів!“ І склав Йонатан умову з Давидовим домом.
Так Ионафан заключил договор с домом Давида, сказав: "Да взыщет Господь с врагов Давида".
І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу.
Ионафан попросил Давида снова подтвердить свою клятву в любви, ибо любил Давида как самого себя.
І сказав йому Йонатан: „Узавтра новомісяччя, і ти будеш зга́даний, бо буде порожнє твоє місце.
Ионафан сказал: "Завтра во время празднества Нового Месяца тебя будет недоставать, потому что место твоё будет пусто.
А третього дня скоро зі́йдеш, і при́йдеш до місця, де ти ховався у день твого чину, і сядеш при камені Азе́л.
Послезавтра пойди на то место, где ты скрывался раньше, и жди у холма.
А я пущу́ три стрілі́ набік, ніби стріляючи собі до мети.
Я выпущу три стрелы в ту сторону, как будто стреляю в цель.
І ось пошлю́ я слугу: „Іди, знайди ті стрі́ли!“ Якщо, говорячи, скажу́ я до хлопця: „Он ті стрі́ли тут перед тобою, візьми їх“, то прихо́дь, бо мир тобі, і нема нічого злого, як живий Господь!“
Затем я пошлю мальчика найти стрелы. Если всё хорошо, то я скажу ему: "Ты искал слишком далеко! Стрелы ближе ко мне. Вернись и возьми их". Тогда ты можешь выйти ко мне, потому что, клянусь Господом, тебе ничего не угрожает.
А якщо я скажу́ до того юнака́ так: „Он ті стріли за тобою далі“, то втікай, бо Господь відпускає тебе.
Но если я скажу мальчику: "Смотри: стрелы впереди тебя", то ты должен уйти, ибо Господь отпускает тебя.
А та річ, що про неї говорили ми, я та ти, — ось Господь буде свідком між мною та між тобою аж навіки!“
И помни о договоре между тобою и мной. Господь — свидетель наш на веки вечные!"
І сховався Давид у полі. І було новомі́сяччя, а цар засів до ї́жі.
И Давид спрятался на поле. Началось празднество Нового Месяца, и царь сел обедать.
І сів цар на стільці́ своїм, як раз-у-раз, на стільці́ при стіні. І встав Йонатан, а Авне́р сів збо́ку Саула, а Давидове місце було порожнє.
Он сел на своё обычное место у стены, а Ионафан сел напротив Саула. Авенир сел возле Саула, а место Давида осталось пустым.
Та Саул нічого не говорив того дня, бо сказав собі: „Це випа́док, Давид не чистий, бо не очистився“.
В тот день Саул ничего не сказал. Он подумал: "Наверное, что-то случилось с Давидом, и он не очистился".
І сталося другого дня, на другий день новомісяччя, — було́ порожнє Давидове місце. І сказав Саул до сина свого Йонатана: „Чому́ не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора, і сьогодні?“
Но и на второй день праздника место Давида было пустым. Тогда Саул спросил сына своего Ионафана: "Почему сын Иессея не пришёл на празднество ни вчера, ни сегодня?"
І відповів Йонатан Саулові: „Дійсно просився Давид у мене до Віфлеєму.
Ионафан ответил: "Давид попросил меня отпустить его в Вифлеем.
І він говорив: Пусти мене, бо в тому місті для нас родова́ жертва, і запросив мене брат мій. А тепер, якщо знайшов я милість в оча́х твоїх, нехай я побіжу́ та побачу братів моїх. Тому́ не прийшов він до царсько́го столу“.
Он сказал: "Отпусти меня, потому что семья моя делает жертвоприношение в нашем городе и брат мой обязал меня быть там. И если я твой друг, то отпусти меня повидаться с братьями". Поэтому он не пришёл к столу царя".
І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: „Негідний і неслухня́ний си́ну! Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері?
Саул сильно разгневался на Ионафана. Он сказал ему: "Ты сын упрямой и непокорной рабыни! Я знаю, что ты на стороне Давида на горе себе и твоей матери!
Бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє. А тепер пошли, і приведи́ його до мене, бо він призначений на смерть“.
Пока сын Иессея будет жить на земле, не быть тебе царём и ты никогда не будешь иметь своего царства. А теперь пошли за ним и приведи его ко мне, ибо он обречён на смерть!"
І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому: „Чому́ він буде забитий? Що́ він зробив?“
Ионафан спросил отца: "За что он должен умереть? Что он сделал?"
Тоді Саул кинув списа на нього, щоб убити його. І пізнав Йонатан, що то постановлене від батька, щоб убити Давида.
Но Саул бросил в него копьё, чтобы убить его, и Ионафан тогда понял, что его отец собирается убить Давида.
І встав Йонатан від сто́лу, розпалений гнівом, і не їв хліба і дру́гого дня новомісяччя, бо був засмучений за Давида, бо його обра́зив його батько.
Ионафан встал из-за стола в великом гневе. Он был так расстроен и так зол на отца, что не ел на второй день нового месяца, потому что Саул унизил его и решился убить Давида.
І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умо́влений з Давидом час, а з ним був мали́й хлопець.
На следующее утро Ионафан вышел в поле, как договорился с Давидом, и взял с собой мальчика.
І сказав він до хлопця свого: „Побіжи, знайди ті стріли, що я ви́стріляю“. Хлопець побіг, а він пустив стрілу́ поза нього.
Ионафан сказал ему: "Беги, найди стрелы, которые я пускаю". Мальчик побежал, а Ионафан пускал стрелы так, что они пролетали над его головой.
І прийшов хлопець до місця стріли́, що пустив Йонатан, а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав: „Он та стріла за тобою далі!“
Когда мальчик подбежал к месту, где упала стрела, Ионафан крикнул ему: "Стрела впереди тебя".
І кликнув Йонатан за хлопцем: „Скоро, поспіши, не ставай!“ І зібрав Йонатанів хлопець стрі́ли, та й прийшов до свого пана.
Затем он крикнул: "Скорей беги! Не останавливайся!" Мальчик собрал стрелы и вернулся к хозяину.
А той хлопець нічого не знав, — тільки Йонатан та Давид знали ту справу.
Мальчик ничего не понял, только Ионафан и Давид знали, что происходит.
І віддав Йоната́н свою зброю юнако́ві, якого мав, та й сказав йому: „Іди, занеси це до міста!“
Ионафан отдал мальчику своё оружие и сказал: "Отнеси его обратно в город".
Той юна́к пішов, а Давид устав із південного бо́ку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази. І поцілували вони один о́дного, і оплакували один о́дного, а Давид гірко плакав.
Когда мальчик ушёл, Давид вышел из своего укрытия с южной стороны холма. Он трижды поклонился Ионафану лицом до самой земли. Затем они расцеловались, и оба заплакали. Но Давид плакал больше, чем Ионафан.
І сказав Йонатан до Давида: „Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я́, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, — нехай буде аж навіки!“
Ионафан сказал Давиду: "Иди с миром. Мы поклялись именем Господа, что будем друзьями. Мы говорили, что Господь будет свидетелем между тобою и мной и между твоими потомками и моими навек".