Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
New Living Translation
І встав Давид і пішов, а Йонатан пішов до міста.
І прийшов Давид до Но́ва, до священика Ахімеле́ха. А Ахіме́лех із тремтінням стрів Давида й сказав йому: „Чому́ ти сам, і ніко́го немає з тобою?“
“The king has sent me on a private matter,” David said. “He told me not to tell anyone why I am here. I have told my men where to meet me later.
І сказав Давид до священика Ахімелеха: „Цар наказав мені справу, і до мене сказав: Нехай ніхто не знає цього, тієї справи, за якою я посилаю тебе, і яку наказав тобі. А слуг я умовив на озна́чене місце.
Now, what is there to eat? Give me five loaves of bread or anything else you have.”
А тепер, що́ є в тебе під рукою? П'ять хлібів дай у мою руку, або що́ зна́йдеться“.
“We don’t have any regular bread,” the priest replied. “But there is the holy bread, which you can have if your young men have not slept with any women recently.”
А священик відповів Давидові та й сказав: „Нема в мене звича́йного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої́ слуги зде́ржалися від жінки“.
“Don’t worry,” David replied. “I never allow my men to be with women when we are on a campaign. And since they stay clean even on ordinary trips, how much more on this one!”
І відповів Давид священикові, та й сказав йому: „Так, бо жіно́к не було при нас як учора, так і позавчора, відко́ли я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посу́дині стане святим“.
Since there was no other food available, the priest gave him the holy bread — the Bread of the Presence that was placed before the LORD in the Tabernacle. It had just been replaced that day with fresh bread.
І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покла́сти теплий хліб того дня, коли його забирають.
А там того дня знахо́дився один із Саулових рабів перед Господнім лицем, а ім'я́ йому Доеґ, ідуме́янин, провідник пастухів, яких мав Саул.
David asked Ahimelech, “Do you have a spear or sword? The king’s business was so urgent that I didn’t even have time to grab a weapon!”
І сказав Давид до Ахімеле́ха: „Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча́? Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого, ані іншої збро́ї своєї, бо царська́ справа була на́гла“.
“I only have the sword of Goliath the Philistine, whom you killed in the valley of Elah,” the priest replied. “It is wrapped in a cloth behind the ephod. Take that if you want it, for there is nothing else here.”
“There is nothing like it!” David replied. “Give it to me!”
“There is nothing like it!” David replied. “Give it to me!”
А священик сказав: „Є меч филисти́млянина Ґолія́та, що ти вбив його в долині Ела, — ось він за ефо́дом, заго́рнений одежею. Якщо ві́зьмеш його собі, — візьми, бо тут нема іншого, окрім нього“. І сказав Давид: „Нема іншого такого, як він, — дай його мені!“
So David escaped from Saul and went to King Achish of Gath.
І встав Давид, і втікав того дня перед Саулом, і прибув до Ахі́ша, царя ґа́тського.
But the officers of Achish were unhappy about his being there. “Isn’t this David, the king of the land?” they asked. “Isn’t he the one the people honor with dances, singing,
‘Saul has killed his thousands,
and David his ten thousands’?”
‘Saul has killed his thousands,
and David his ten thousands’?”
І сказали до нього Ахі́шеві раби: „Чи ж не цей Давид цар Кра́ю? Хіба ж не про нього співають у та́нцях, говорячи: „Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої“.
David heard these comments and was very afraid of what King Achish of Gath might do to him.
І заховав Давид ті слова́ в своєму серці, і сильно боявся Ахіша, царя ґатського.
So he pretended to be insane, scratching on doors and drooling down his beard.
І змінив він свій ро́зум на їхніх оча́х, і шалів при них, і бив по две́рях брами, і пускав сли́ну свою на свою бо́роду.
Finally, King Achish said to his men, “Must you bring me a madman?