Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
І прийшли зіфе́яни до Саула до Ґів'ї, говорячи: „Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону!“
Зифеи пришли к Саулу в Гиву и сказали: "Давид скрывается на холме Гахила, напротив Иесимона".
І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.
И спустился Саул в пустыню Зиф с тремя тысячами человек, отобранными из всего Израиля, чтобы искать там Давида.
І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробува́в у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині.
Саул разбил свой лагерь на холме Гахила, у дороги напротив Иесимона. Давид же находился в пустыне и видел, что Саул шёл туда за ним.
І послав Давид підгля́дачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов.
Давид послал разведчиков и выяснил, что Саул действительно пришёл.
А Давид устав, і прийшов до місця, де таборува́в Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авне́р, син Нерів, керівни́к його війська. А Саул лежав у табо́рі, а наро́д таборува́в навколо нього.
Тогда Давид пошёл туда, где Саул разбил свой лагерь. Он увидел, где спал Саул и его военачальник Авенир, сын Нира. Саул спал в центре лагеря, а народ расположился вокруг него.
І звернувся Давид, і сказав до хітте́янина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: „Хто зі́йде зо мною до Саула до табо́ру?“ І сказав Авішай: „Я зійду́ з тобою!“
Давид обратился к Ахимелеху Хеттеянину и к Авессе, сыну Саруина, брату Иоава. Он спросил их: "Кто пойдёт со мной к Саулу в лагерь?" Авесса ответил: "Я пойду с тобой".
І прийшов Давид та Авішай до Сау́лового народу вночі, аж ось Саул лежить, — спить у табо́рі, а спис його встромлений у землю в приголі́в'ї його, а Авне́р та народ лежать навколо нього.
Ночью Давид и Авесса пошли в лагерь Саула. Саул спал в лагере, и копьё его было воткнуто в землю у его изголовья, а Авенир и остальной народ спали вокруг Саула.
І сказав Авіша́й до Давида: „Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю́ я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю́ йому!“
Авесса сказал Давиду: "Сегодня Бог отдаёт врага в твои руки. Позволь, я пригвозжу его копьём к земле одним ударом, мне не придётся два раза ударять!"
І сказав Давид до Авіша́я: „Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього пома́занця, і був невинний?“
Но Давид сказал Авессе: "Не убивай Саула! Кто поднимет руку на помазанника Господа, тот будет наказан!
І сказав Давид: „Як живий Господь, — тільки Господь ура́зить його: або при́йде день його — і він помре, або він пі́де на війну́ і загине.
Как жив Господь, Он сам поразит Саула. Может быть, придёт его день, и он умрёт или будет убит в сражении.
Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього пома́занця! А тепер візьми цього списа, що в приголі́в'ї його, та горня́ води, і ходімо собі!“
А я молю Господа, чтобы он никогда не позволил мне поднять руку на царя, избранного Господом! Теперь возьми копьё и сосуд с водой, которые у изголовья Саула, и пойдём".
І взяв Давид списа та горня́ води з Саулового приголів'я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.
Давид взял копьё и сосуд с водой у изголовья Саула, и они ушли из лагеря Саула. И никто не знал и не видел, что произошло, и никто не проснулся. Все люди Саула спали, ибо Господь усыпил их глубоким сном.
І перейшов Давид на той бік, і став зда́лека на верхови́ні гори, а між ними — велика про́сторінь.
Давид перешёл на другую сторону долины и стал на вершине горы напротив лагеря Саула. Между ними было большое расстояние.
І крикнув Давид до народу та до Авне́ра, Нерового сина, говорячи: „Чи ж не відповіси́, Авне́ре?“ А Авне́р відповів та сказав: „Хто ти, що кликав до царя?“
И закричал Давид народу и Авениру, сыну Нира: "Отвечай, Авенир!" Авенир ответил: "Кто ты такой, чтобы кричать царю?"
І сказав Давид до Авнера: „Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо прихо́див один із народу, щоб погубити царя, твого пана.
Давид сказал Авениру: "Не муж ли ты? Кто может сравниться с тобой в Израиле? Так почему же ты не бережёшь господина твоего, царя? Простой человек приходил в лагерь, чтобы убить царя, господина твоего.
Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, — ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього пома́занця! А тепер побач, де царів спис, та де горня́ води, що були в приголі́в'ї його?“
Ты совершил большую ошибку! И как верно то, что жив Господь, ты и люди твои заслуживаете смерти за то, что не охраняете господина вашего, царя, избранного Господом. Посмотри вокруг. Где копьё и сосуд с водой, которые были у изголовья Саула?"
І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: „Чи це твій голос, сину мій Дави́де?“ А Давид сказав: „Мій голос, пане мій, ца́рю!“
Саул узнал голос Давида и сказал: "Твой ли это голос, сын мой, Давид?" Давид ответил: "Да, это мой голос, господин мой царь".
І далі сказав: „На́що то пан мій ганя́ється за своїм рабом? Бо що́ я зробив, і яке зло в моїй руці?
И ещё сказал Давид: "Господин мой, за что ты преследуешь меня? Что я сделал? В чём виноват я?
А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашно́ю жертвою, а якщо лю́дські сини, — прокля́ті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спа́дку, говорячи: „Іди, служи іншим богам!“
Господин мой царь, выслушай меня! Если Господь возбудил в тебе злобу против меня, то пусть Он примет жертву. Но если это люди возбудили в тебе злобу ко мне, то пусть они будут прокляты перед Господом! Они изгнали меня с земли, которую дал мне Господь, говоря: "Иди и служи чужим богам".
А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропа́тву в гора́х!“
Так не дай пролиться крови моей на землю вдали от Господа. Царь Израиля вышел искать одну блоху, как человек, который гоняется за куропаткой по горам".
І сказав Саул: „Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню́ вже тобі зла за те, що дороге́ було моє життя в оча́х твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помиля́вся“.
И сказал Саул: "Я согрешил. Возвратись, сын мой, Давид. Я не буду больше делать тебе зла, ибо сегодня ты показал, что тебе дорога жизнь моя. Я вёл себя глупо и совершил большую ошибку".
А Давид відповів та й сказав: „Ось царів спис, — і нехай при́йде один із слуг, і нехай його ві́зьме.
Давид ответил: "Вот копьё царя. Пусть один из юношей придёт сюда и возьмёт его.
А Господь відпла́тить кожному за його справедливість та правду його, — що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього пома́занця.
Господь воздаёт каждому по делам его. Он вознаграждает тех, кто поступает праведно, и наказывает тех, кто неправеден. Господь сегодня отдавал тебя в мои руки, но я не подниму руки своей на царя, избранного Господом.
І ось, — яке велике було життя твоє цього дня в оча́х моїх, таке велике нехай буде моє життя в оча́х Господа, і нехай Він урятує мене від усякого у́тиску!“
Сегодня я показал, что твоя жизнь дорога мне! Так и Господь, да ценит мою жизнь и да избавит меня от всяких бед!"
І сказав Саул до Давида: „Благослове́нний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зро́биш, і дійсно зможеш ти!“ І пішов Давид на свою доро́гу, а Саул вернувся на своє місце.
И сказал Саул Давиду: "Да благословит тебя Бог, сын мой Давид. Ты будешь творить великие дела, и успех будет тебе во всём". И пошёл Давид Своим путём, а Саул возвратился домой.