Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
New American Standard Bible
І сталося, коли Давид та люди його йшли до Цікла́ґу, третього дня, то амалики́тяни вдерлися до пі́вдня та до Ціклаґу, — і побили Ціклаґ та спалили його огнем.
David’s Victory over the Amalekites
Then it happened when David and his men came to Ziklag on the third day, that the Amalekites had made a raid on the Negev and on Ziklag, and had overthrown Ziklag and burned it with fire;
Then it happened when David and his men came to Ziklag on the third day, that the Amalekites had made a raid on the Negev and on Ziklag, and had overthrown Ziklag and burned it with fire;
І позабирали вони до неволі жіно́к, що були в ньому, від мало́го аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою.
and they took captive the women and all who were in it, both small and great, without killing anyone, and carried them off and went their way.
І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спа́лене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні до́чки — забрані в неволю.
When David and his men came to the city, behold, it was burned with fire, and their wives and their sons and their daughters had been taken captive.
І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати.
Then David and the people who were with him lifted their voices and wept until there was no strength in them to weep.
І були взяті до неволі оби́дві Давидові жінки́: їзреелі́тка Ахіноам та Авіґаїл, коли́шня жінка кармелітянина Навала.
Now David’s two wives had been taken captive, Ahinoam the Jezreelitess and Abigail the widow of Nabal the Carmelite.
І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, — кожен обурився за синів своїх та за дочо́к своїх. Та Давид зміцни́вся Господом, Богом, своїм.
Moreover David was greatly distressed because the people spoke of stoning him, for all the people were embittered, each one because of his sons and his daughters. But David strengthened himself in the LORD his God.
І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімеле́хового сина: „Принеси до мене ефо́да!“ І Евіята́р приніс ефода до Давида.
Then David said to Abiathar the priest, the son of Ahimelech, “Please bring me the ephod.” So Abiathar brought the ephod to David.
І запитав Давид Господа, говорячи: „Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену́ її?“ А Він відказав йому́: „Женися, бо конче дожене́ш, і конче ви́зволиш“.
David inquired of the LORD, saying, “Shall I pursue this band? Shall I overtake them?” And He said to him, “Pursue, for you will surely overtake them, and you will surely rescue all.”
І пішов Давид, він та шість сотень люда, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор; а відсталі спинилися.
So David went, he and the six hundred men who were with him, and came to the brook Besor, where those left behind remained.
І гнався Давид, він та чотири сотні чоловіка. А двісті люда спини́лися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор.
But David pursued, he and four hundred men, for two hundred who were too exhausted to cross the brook Besor remained behind.
І знайшли вони в полі єги́птянина, і привели́ його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою.
Now they found an Egyptian in the field and brought him to David, and gave him bread and he ate, and they provided him water to drink.
І дали́ йому половину грудки сушених фіґ та дві в'язки родзи́нок. І він з'їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі.
They gave him a piece of fig cake and two clusters of raisins, and he ate; then his spirit revived. For he had not eaten bread or drunk water for three days and three nights.
І запитав його Давид: „Чий ти та звідкіля́ ти?“ А той відказав: „Я єгипетський юнак, раб амаликитянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворі́в три дні тому.
David said to him, “To whom do you belong? And where are you from?” And he said, “I am a young man of Egypt, a servant of an Amalekite; and my master left me behind when I fell sick three days ago.
Ми були вдерлися на пі́вдень керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили огнем“.
“We made a raid on the Negev of the Cherethites, and on that which belongs to Judah, and on the Negev of Caleb, and we burned Ziklag with fire.”
I сказав йому Давид: „Чи не заведеш мене до тієї орди?“ А той відповів: „Присягни мені Богом, що не вб'єш мене, і що не ви́даси мене в руку мого пана, то спрова́джу тебе до тієї орди“.
Then David said to him, “Will you bring me down to this band?” And he said, “Swear to me by God that you will not kill me or deliver me into the hands of my master, and I will bring you down to this band.”
І він спрова́див його, аж ось — вони розпоро́шені по пове́рхні всієї тієї землі, їдять та п'ють та святкують з при́воду всієї тієї великої здо́бичі, що вони набрали з филистимського кра́ю та з Кра́ю Юдиного.
When he had brought him down, behold, they were spread over all the land, eating and drinking and dancing because of all the great spoil that they had taken from the land of the Philistines and from the land of Judah.
І бив їх Давид від ранку аж до вечора насту́пного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловіка хлопців, що повсіда́ли на верблю́дів, і повтіка́ли.
David slaughtered them from the twilight until the evening of the next day; and not a man of them escaped, except four hundred young men who rode on camels and fled.
І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І оби́дві свої жі́нки Давид урятував.
So David recovered all that the Amalekites had taken, and rescued his two wives.
І не пропало їм нічого: усе, від мало́го й аж до великого, і аж до синів та дочо́к, і від здо́бичі, і аж до всьо́го, що ті взяли були собі, — усе вернув Давид!
But nothing of theirs was missing, whether small or great, sons or daughters, spoil or anything that they had taken for themselves; David brought it all back.
І взяв Давид усю худобу дрібну́ та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, говорили: „Це Давидова здо́бич!“
So David had captured all the sheep and the cattle which the people drove ahead of the other livestock, and they said, “This is David’s spoil.”
Пото́му прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі́, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесо́р, а вони повихо́дили назу́стріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир.
The Spoils Are Divided
When David came to the two hundred men who were too exhausted to follow David, who had also been left at the brook Besor, and they went out to meet David and to meet the people who were with him, then David approached the people and greeted them.
І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходи́ли з Давидом, та й сказали: „Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зо здо́бичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть!“
Then all the wicked and worthless men among those who went with David said, “Because they did not go with us, we will not give them any of the spoil that we have recovered, except to every man his wife and his children, that they may lead them away and depart.”
А Давид сказав: „Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Госпо́дь, і пильнував нас, і дав орду́, що йшла на нас, у нашу руку.
Then David said, “You must not do so, my brothers, with what the LORD has given us, who has kept us and delivered into our hand the band that came against us.
А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бо́ю, то така частина й того, хто сидів при ре́чах, — рівно поділять“.
“And who will listen to you in this matter? For as his share is who goes down to the battle, so shall his share be who stays by the baggage; they shall share alike.”
І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за зви́чай для Ізраїля, і він існу́є аж до цього дня.
So it has been from that day forward, that he made it a statute and an ordinance for Israel to this day.
І прийшов Давид до Цікла́ґу, і послав зо здо́бичі Юдиним старши́м, при́ятелям своїм, говорячи: „Оце вам подарок зо здо́бичі Господніх ворогі́в“, —
Now when David came to Ziklag, he sent some of the spoil to the elders of Judah, to his friends, saying, “Behold, a gift for you from the spoil of the enemies of the LORD:
тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамо́ті півде́ннім, і тим, що в Яттері,
to those who were in Bethel, and to those who were in Ramoth of the Negev, and to those who were in Jattir,
і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа,
and to those who were in Aroer, and to those who were in Siphmoth, and to those who were in Eshtemoa,
і тим, що в Рахалі, і тим, що в міста́х Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кене́янина,
and to those who were in Racal, and to those who were in the cities of the Jerahmeelites, and to those who were in the cities of the Kenites,
і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,
and to those who were in Hormah, and to those who were in Bor-ashan, and to those who were in Athach,