Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
І сталося, коли Давид та люди його йшли до Цікла́ґу, третього дня, то амалики́тяни вдерлися до пі́вдня та до Ціклаґу, — і побили Ціклаґ та спалили його огнем.
На третий день Давид и его люди пришли в Секелаг. Они увидели, что амаликитяне напали на Секелаг и сожгли город.
І позабирали вони до неволі жіно́к, що були в ньому, від мало́го аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою.
Они взяли в плен всех женщин и всех, бывших в городе, от малого до большого. Они никого не убили, но увели их с собой.
І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спа́лене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні до́чки — забрані в неволю.
Когда Давид и его люди пришли в Секелаг, они увидели, что город сожжён, а их жёны, сыновья и дочери взяты амаликитянами в плен.
І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати.
И громко зарыдал Давид и народ, бывший с ним, и плакали они, пока в них не осталось больше силы плакать.
І були взяті до неволі оби́дві Давидові жінки́: їзреелі́тка Ахіноам та Авіґаїл, коли́шня жінка кармелітянина Навала.
В плен были взяты и обе жены Давида: Ахиноама Изреелитянка и Авигея, вдова Навала Кармилитянина.
І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, — кожен обурився за синів своїх та за дочо́к своїх. Та Давид зміцни́вся Господом, Богом, своїм.
Народ был в великой скорби, потому что их сыновья и дочери были взяты в плен. Они хотели побить Давида камнями, что очень огорчило Давида, но он нашёл силы в Господе, Боге своём.
І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімеле́хового сина: „Принеси до мене ефо́да!“ І Евіята́р приніс ефода до Давида.
Давид сказал священнику Авиафару: "Принеси ефод". Авиафар принёс ему ефод.
І запитав Давид Господа, говорячи: „Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену́ її?“ А Він відказав йому́: „Женися, бо конче дожене́ш, і конче ви́зволиш“.
Тогда Давид спросил у Господа: "Должен ли я преследовать людей, которые увели наши семьи? Догоню ли я их?" Господь ответил: "Преследуй. Ты догонишь их, и вы спасёте свои семьи".
І пішов Давид, він та шість сотень люда, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор; а відсталі спинилися.
Давид взял с собой шестьсот человек и пошёл к потоку Восор и остались там, ибо очень устали.
І гнався Давид, він та чотири сотні чоловіка. А двісті люда спини́лися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор.
Давид и четыреста человек продолжили преследование. Около двухсот человек из его армии остались там, ибо очень устали и были не в силах перейти поток.
І знайшли вони в полі єги́птянина, і привели́ його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою.
Люди Давида нашли в поле египтянина и привели его к Давиду. Они напоили его водой и дали ему немного еды.
І дали́ йому половину грудки сушених фіґ та дві в'язки родзи́нок. І він з'їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі.
Они дали ему часть фиговой связки и две связки изюма. Он поел и почувствовал себя лучше, так как ничего не ел и не пил три дня и три ночи.
І запитав його Давид: „Чий ти та звідкіля́ ти?“ А той відказав: „Я єгипетський юнак, раб амаликитянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворі́в три дні тому.
Давид спросил египтянина: "Кто твой хозяин, откуда ты?" Он ответил: "Я египтянин, раб одного амаликитянина. Три дня назад я заболел, и мой хозяин бросил меня.
Ми були вдерлися на пі́вдень керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили огнем“.
Мы вторгались в южную часть Карети, в земли Иудеи и в южную часть Халева, а Секелаг сожгли".
I сказав йому Давид: „Чи не заведеш мене до тієї орди?“ А той відповів: „Присягни мені Богом, що не вб'єш мене, і що не ви́даси мене в руку мого пана, то спрова́джу тебе до тієї орди“.
Давид спросил его: "Доведёшь ли ты меня к людям, которые увели наши семьи?" Египтянин ответил: "Поклянись Богом, что ты не убьёшь меня и не отдашь меня моему хозяину, тогда я помогу тебе найти их".
І він спрова́див його, аж ось — вони розпоро́шені по пове́рхні всієї тієї землі, їдять та п'ють та святкують з при́воду всієї тієї великої здо́бичі, що вони набрали з филистимського кра́ю та з Кра́ю Юдиного.
И египтянин повёл Давида. Амаликитяне, рассыпавшись по всей округе, ели и пили, празднуя великую добычу, которую они взяли из земли Филистимской и из Иудеи.
І бив їх Давид від ранку аж до вечора насту́пного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловіка хлопців, що повсіда́ли на верблю́дів, і повтіка́ли.
Давид напал на них и поражал их от сумерек до вечера следующего дня. Никто из амаликитян не спасся, кроме четырёхсот юношей, которые вскочили на своих верблюдов и убежали.
І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І оби́дві свої жі́нки Давид урятував.
Давид вернул обеих своих жён и отнял всё, что взяли амаликитяне.
І не пропало їм нічого: усе, від мало́го й аж до великого, і аж до синів та дочо́к, і від здо́бичі, і аж до всьо́го, що ті взяли були собі, — усе вернув Давид!
Ничего у них не пропало. Они нашли всех детей и стариков, всех своих сыновей и дочерей, и всё ценное, что взяли у них амаликитяне. Давид возвратил всё.
І взяв Давид усю худобу дрібну́ та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, говорили: „Це Давидова здо́бич!“
Давид взял всех овец и рогатый скот, и люди погнали их впереди другого скота, говоря: "Это — добыча Давида".
Пото́му прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі́, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесо́р, а вони повихо́дили назу́стріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир.
Давид пришёл к тем двумстам, которые были не в силах идти за ним и которых он оставил у потока Восор. Они вышли навстречу Давиду и его людям и приветствовали их, когда они подошли.
І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходи́ли з Давидом, та й сказали: „Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зо здо́бичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть!“
Но злые люди и смутьяны, которые находились среди тех, кто ходил с Давидом, сказали: "За то, что они не ходили с нами, мы ничего не дадим им из добычи, которую мы отняли. Пусть каждый возьмёт только свою жену и детей и идёт".
А Давид сказав: „Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Госпо́дь, і пильнував нас, і дав орду́, що йшла на нас, у нашу руку.
Но Давид ответил: "Нет, братья мои. Не делайте так, после того, как Господь дал нам это! Господь сохранил нас и предал в наши руки врага, который напал на нас.
А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бо́ю, то така частина й того, хто сидів при ре́чах, — рівно поділять“.
Никто не послушает вас! Те, которые оставались при обозе, получат такую же долю, как и те, которые ходили в бой. Каждый получит равную долю".
І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за зви́чай для Ізраїля, і він існу́є аж до цього дня.
Давид сделал это законом и правилом в Израиле, которое существует в Израиле и до сего дня.
І прийшов Давид до Цікла́ґу, і послав зо здо́бичі Юдиним старши́м, при́ятелям своїм, говорячи: „Оце вам подарок зо здо́бичі Господніх ворогі́в“, —
Давид пришёл в Секелаг и послал некоторые из вещей, добытых у амаликитян, старейшинам Иудеи, своим друзьям. Давид сказал: "Вот вам подарок из добычи, взятой у врагов Господних".
тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамо́ті півде́ннім, і тим, що в Яттері,
Давид послал кое-что из добычи вождям в Вефиле, в Рамофе южном и в Иаттире,
і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа,
и в Ароире, и в Шифмофе, и в Естемоа,
і тим, що в Рахалі, і тим, що в міста́х Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кене́янина,
и в Рахале, и в городах Иерахмеельских, и в городах Кенейских,
і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,
и в Хорме, и в Хорашане, и в Атахе,