Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Синодальный перевод
Того ж дня Ісус вийшов з дому й сів на березі озера.
Выйдя же в день тот из дома, Иисус сел у моря.
Навколо Нього зібрався величезний натовп, тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі.
И собралось к Нему множество народа, так что Он вошёл в лодку и сел; а весь народ стоял на берегу.
Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.
Він сказав: «Вийшов селянин і заходився сіяти.
Він сказав: «Вийшов селянин і заходився сіяти.
И поучал их много притчами, говоря: вот, вышел сеятель сеять;
Коли він розкидав зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його.
и когда он сеял, иное упало при дороге, и налетели птицы и поклевали то;
Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко,
иное упало на места каменистые, где немного было земли, и скоро взошло, потому что земля была неглубока.
та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння.
Когда же взошло солнце, увяло, и, как не имело корня, засохло;
Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки.
иное упало в терние, и выросло терние и заглушило его;
Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у сто, шістдесят, та тридцятеро разів більше від посіяного.
иное упало на добрую землю и принесло плод: одно во сто крат, а другое в шестьдесят, иное же в тридцать.
Ісусові учні підійшли до Нього й запитали: «Чому Ти притчами розмовляєш з людьми?»
И, приступив, ученики сказали Ему: для чего притчами говоришь им?
У відповідь Ісус мовив до них: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а їм — не дано.
Он сказал им в ответ: для того, что вам дано знать тайны Царствия Небесного, а им не дано,
Адже хто має розуміння, тому додасться ще більше, й він матиме надмірно, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить.
ибо кто имеет, тому дано будет и приумножится, а кто не имеет, у того отнимется и то, что имеет;
Я говорю до них притчами, бо вони, дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють.
потому говорю им притчами, что они видя не видят, и слыша не слышат, и не разумеют;
В цих людях справджується пророцтво Ісаї:
„Ви, люди, будете слухати і почуєте, але не зрозумієте, будете дивитися й побачите, але не зрозумієте, що бачили.
„Ви, люди, будете слухати і почуєте, але не зрозумієте, будете дивитися й побачите, але не зрозумієте, що бачили.
и сбывается над ними пророчество Исаии, которое говорит: «слухом услышите — и не уразумеете, и глазами смотреть будете — и не увидите,
Бо серце людей цих зачерствіло, майже зовсім не чують їх вуха, позаплющували вони очі свої. Інакше вони могли б побачити очима своїми, почути вухами своїми, зрозуміти серцем, і повернутися до Мене, тоді б Я їх зцілив”.
ибо огрубело сердце людей сих, и ушами с трудом слышат, и глаза свои сомкнули, да не увидят глазами, и не услышат ушами, и не уразумеют сердцем, и да не обратятся, чтобы Я исцелил их».
Блаженні очі ваші, бо вони бачать, а вуха — бо чують.
Ваши же блаженны очи, что видят, и уши ваши, что слышат,
Істинно кажу вам: чимало пророків і праведників хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».
ибо истинно говорю вам, что многие пророки и праведники желали видеть, что вы видите, и не видели, и слышать, что вы слышите, и не слышали.
Ось що означає зерно, що впало при дорозі. До кожного, хто чує Слово про Царство Боже та не розуміє його, приходить лукавий і віднімає посіяне у нього в серці.
ко всякому, слушающему слово о Царствии и не разумеющему, приходит лукавый и похищает посеянное в сердце его — вот кого означает посеянное при дороге.
Інші люди, як зерна, що впали у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його.
А посеянное на каменистых местах означает того, кто слышит слово и тотчас с радостью принимает его;
Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.
но не имеет в себе корня и непостоянен: когда настанет скорбь или гонение за слово, тотчас соблазняется.
Зерно, що впало серед теренів — це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи та спокуса багатства душать Слово, і воно не дає плодів.[39]
А посеянное в тернии означает того, кто слышит слово, но забота века сего и обольщение богатства заглушает слово, и оно бывает бесплодно.
А зерно, що впало на добру землю — це ті, хто чують і розуміють Слово. Вони приносять щедрий врожай: у сто, шістдесят і тридцятеро разів більший від посіяного».
Посеянное же на доброй земле означает слышащего слово и разумеющего, который и бывает плодоносен, так что иной приносит плод во сто крат, иной в шестьдесят, а иной в тридцать.
І розповів Ісус їм іншу притчу: «Царство Боже подібне до людини, яка посіяла добре зерно на своєму полі.
Другую притчу предложил Он им, говоря: Царство Небесное подобно человеку, посеявшему доброе семя на поле своём;
Та коли всі спали, прийшов ворог, посіяв бур’ян серед пшениці та й пішов собі.
когда же люди спали, пришёл враг его и посеял между пшеницею плевелы и ушёл;
Коли посіяне виросло й викинуло колосся, бур’ян також виріс.
когда взошла зелень и показался плод, тогда явились и плевелы.
Слуги господаря прийшли до нього й питають: „Пане, ти посіяв добре зерно. То чому ж бур’ян виріс серед поля?”
Придя же, рабы домовладыки сказали ему: «господин! не доброе ли семя сеял ты на поле твоём? откуда же на нём плевелы»?
Тоді він їм відповів: „Це ворог зробив”. Слуги кажуть йому: „Може, ми підемо й виполемо бур’ян?”
Он же сказал им: «враг человек сделал это». А рабы сказали ему: «хочешь ли, мы пойдём, выберем их»?
„Ні, — відповідає хазяїн, — бо ви при тому вирвете і пшеницю.
Но он сказал: «нет, — чтобы, выбирая плевелы, вы не выдергали вместе с ними пшеницы,
Нехай ростуть разом аж до жнив”. Тоді я скажу женцям: „Збирайте спершу бур’ян та зв’язуйте його в снопи, щоб спалити, а пшеницю складайте до клуні”».
оставьте расти вместе то и другое до жатвы; и во время жатвы я скажу жнецам: соберите прежде плевелы и свяжите их в связки, чтобы сжечь их, а пшеницу уберите в житницу мою».
Ісус розповів їм іще одну притчу: «Царство Боже подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік посадив на своєму полі.
Иную притчу предложил Он им, говоря: Царство Небесное подобно зерну горчичному, которое человек взял и посеял на поле своём,
Воно є найменшою зерниною, але коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини, неначе дерево — з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її вітті».
которое, хотя меньше всех семян, но, когда вырастет, бывает больше всех злаков и становится деревом, так что прилетают птицы небесные и укрываются в ветвях его.
Ще одну притчу розповів Ісус: «Царство Небесне подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна і залишає так, поки все тісто зійде».
Иную притчу сказал Он им: Царство Небесное подобно закваске, которую женщина, взяв, положила в три меры муки, доколе не вскисло всё.
Ісус про все говорив притчами до людей. Не було нічого, про що б Він мовив, не використовуючи притчі, щоб могло збутися сказане устами пророка:
«Я говоритиму притчами і відкрию таємне, що було приховане із дня створення світу».
«Я говоритиму притчами і відкрию таємне, що було приховане із дня створення світу».
Всё сие Иисус говорил народу притчами, и без притчи не говорил им,
да сбудется реченное через пророка, который говорит: «отверзу в притчах уста Мои; изреку сокровенное от создания мира».
Тоді Ісус відпустив натовп і пішов додому. Підійшли учні до Нього й попросили: «Поясни нам притчу про бур’ян у полі».
Тогда Иисус, отпустив народ, вошёл в дом. И, приступив к Нему, ученики Его сказали: изъясни нам притчу о плевелах на поле.
І промовив Він у відповідь: «Той, хто сіє добре зерно, — то Син Людський.
Он же сказал им в ответ: сеющий доброе семя есть Сын Человеческий;
Поле — то світ. Добре зерно — то сини Царства Божого. Бур’ян — то сини лукавого.
поле есть мир; доброе семя — это сыны Царствия, а плевелы — сыны лукавого;
Ворог, що посіяв його — диявол. Жнива — то кінець світу. Женці — то Ангели.
враг, посеявший их, есть диавол; жатва есть кончина века, а жнецы суть Ангелы.
Отже, як збирають бур’ян і спалюють його у вогні, так буде і при кінці світу.
Посему как собирают плевелы и огнём сжигают, так будет при кончине века сего:
Син Людський пошле Своїх Ангелів, і вони зберуть з Його Царства всіх, хто примушує людей грішити, й тих, хто чинить зло, і повкидають їх до вогняної печі, і буде чутне там волання людське і скрегіт зубів від болю.
пошлёт Сын Человеческий Ангелов Своих, и соберут из Царства Его все соблазны и делающих беззаконие,
и ввергнут их в печь огненную; там будет плач и скрежет зубов;
Тоді праведники, мов сонце, засяють у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає».
тогда праведники воссияют, как солнце, в Царстве Отца их. Кто имеет уши слышать, да слышит!
«Царство Боже подібне до скарбу, схованого у полі. Чоловік знайшов його і знову заховав. І він був такий щасливий, що пішов та й продав усе, що мав, аби придбати собі те поле.
Ещё: подобно Царство Небесное сокровищу, скрытому на поле, которое, найдя, человек утаил, и от радости о нём идёт и продаёт всё, что имеет, и покупает поле то.
Царство Небесне також нагадує купця, який розшукує гарні перли.
Ещё: подобно Царство Небесное купцу, ищущему хороших жемчужин,
Коли він побачив дуже цінну перлину, то пішов і продав усе, що мав, і придбав її.
который, найдя одну драгоценную жемчужину, пошёл и продал всё, что имел, и купил её.
Царство Боже також подібне до закинутого в озеро невода, до якого потрапило багато різної риби.
Ещё: подобно Царство Небесное неводу, закинутому в море и захватившему рыб всякого рода,
Коли він заповнився, рибалки витягли його на берег, сіли й відібрали велику рибу до кошиків своїх, а малу повикидали.
который, когда наполнился, вытащили на берег и, сев, хорошее собрали в сосуды, а худое выбросили вон.
Так буде й при кінці світу. Ангели прийдуть, відділять негідних від праведників і повкидають лихих до вогняної печі. І буде чути там плач людський і скрегіт зубів від болю».
Так будет при кончине века: изыдут Ангелы, и отделят злых из среды праведных,
и ввергнут их в печь огненную: там будет плач и скрежет зубов.
Тоді Ісус запитав Своїх учнів: «Чи розумієте ви все це?» Вони відповіли Йому: «Так, розуміємо».
И спросил их Иисус: поняли ли вы всё это? Они говорят Ему: так, Господи!
І мовив Він: «Тому кожен законник, який дізнався про Царство Небесне, отримав нове знання. Він подібний до того господаря, який дістає з комори як старі, так і нові речі».
Он же сказал им: поэтому всякий книжник, наученный Царству Небесному, подобен хозяину, который выносит из сокровищницы своей новое и старое.
Коли Ісус скінчив розповідати притчі, то вирушив звідти. Прийшовши до Свого рідного міста, Він навчав людей в синагозі, і всі дивувалися: «Звідки цей Чоловік володіє такою мудрістю та силою, що дива такі підвладні рукам Його?
И, когда окончил Иисус притчи сии, пошёл оттуда.
И, придя в отечество Своё, учил их в синагоге их, так что они изумлялись и говорили: откуда у Него такая премудрость и силы?
Хіба ж Він не син тесляра? Чи ж не матір Його Марією звати, а братів — Яковом, Йосипом, Симоном і Юдою?
не плотников ли Он сын? не Его ли Мать называется Мария, и братья Его Иаков и Иосий, и Симон, и Иуда?
Чи не Його сестри ось тут серед нас? То звідки ж у Нього сила робити все це?»
и сёстры Его не все ли между нами? откуда же у Него всё это?
Земляки не бажали сприймати Його, але Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба що в його рідному місті або ж у своєму домі».
И соблазнялись о Нём. Иисус же сказал им: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своём и в доме своём.