Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Хоменка
На той час до царя Ірода, правителя Ґалилеї, дійшла чутка про Ісуса.
Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника,
Він сказав своїм слугам: «Я вважаю, що цей Чоловік й насправді є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу».
і він сказав до своїх слуг: “Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!”
Іще раніше Ірод схопив Іоана, закував його в кайдани й кинув до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб.
Бо Ірод був схопив Йоана, зв'язав його і вкинув у темницю — через Іродіяду, жінку брата свого Филипа;
Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі жити з Іродіадою». Але ж Ірод не слухався Іоана, й хотів убити його, однак боявся людей, бо народ вважав Іоана пророком.
Йоан бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати.”
Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка.
Та коли настав день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала перед ним і гостями та так догодила йому, що він пообіцяв виконати будь-яке її бажання.
Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові;
отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить.
Мати навчила її сказати: «Подай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці».
Та, під намовою матері своєї, сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.”
Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, які сиділи за столом, тож наказав виконати прохання дівчини.
І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, —
Він послав людей до в’язниці, щоб ті стяли голову Іоанові.
тож послав стяти голову Йоанові в темниці.
Голову Іоана принесли на тарілці й віддали дівчині, а та віднесла її своїй матері.
Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері.
Почувши про це, прийшли учні Іоанові, забрали тіло його й поховали. Потім вони пішли до Ісуса й розповіли про все, що сталося.
І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса.
Довідавшись про смерть Іоана, Ісус поплив на човні до безлюдного місця, щоб побути на самоті. Та коли люди дізналися, де Він, то послідували за Ним зі своїх міст.
Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.
Коли Ісус вийшов із човна на берег і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей і зцілив хворих, яких вони привели з собою.
А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.
Наближався вечір. Ісусові учні прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, і вже досить пізно. Відпусти людей, щоб вони змогли піти по селах і придбати собі якоїсь їжі».
Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.”
Та Ісус відповів апостолам: «Їм не треба йти звідси. Ви нагодуйте їх!»
А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.”
Учні тоді Йому кажуть: «У нас нічого немає, крім п’яти хлібин та двох рибин».
Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.”
Ісус звелів людям посідати на траву, тоді узяв п’ять хлібин й дві рибиниі, підвівши очі до неба, возніс хвалу Богові за їжу. Він розломив хліби і роздав їх Своїм учням, а вони роздали народу.
І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні — людям.
Всі поїли й наїлися, а потім учні ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі.
Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.
А тих, хто їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.
Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, а Сам залишився, щоб відпустити людей.
І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.
Відпустивши народ, Він пішов на гору помолитися. Коли ж настав вечір, Ісус залишався там на самоті.
І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.
Човен відплив уже досить далеко від берега, і хвилі кидали його з боку на бік, бо вітер був зустрічний.
Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.
Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді.
О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем.
Коли учні побачили, що Ісус іде по воді, то жахнулись і з переляку закричали: «Це привід!»
Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. “То привид!” — заговорили й закричали з переляку.
Тієї ж миті Ісус мовив до них: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!»
Та Ісус тієї ж миті мовив до них: “Заспокойтесь, — це я, не страхайтеся!”
На те Петро Йому сказав: «Господи, якщо це Ти, звели мені підійти до Тебе по воді».
Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: “Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!”
І сказав Ісус: «Іди!» Петро вийшов із човна, і пішов по воді, підійшовши до Ісуса.
“Підійди!” — сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса;
Раптом відчувши сильний вітер, Петро злякався, почав тонути і закричав: «Господи, спаси мене!»
але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!”
Ісус одразу ж простягнув до нього руку, схопив його, мовивши: «Маловіре, чого ти засумнівався?»
Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре; чого засумнівався?”
Усі, хто був у човні, вклонилися Ісусові, мовивши: «Ти — істинно Син Божий!»
А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: “Ти істинно — Син Божий!”
Перетнувши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської.
І перепливши, прибули в землю генезаретську.
Коли мешканці Ґенісарета впізнали Ісуса, вони рознесли звістку про Його прихід по всіх околицях. І привели до Нього всіх хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, той одужував.
Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих