Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Хоменка
Саме тоді учні підійшли до Ісуса і спитали: «Хто є найвеличнішим у Царстві Божому?»
Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: “Хто найбільший у Небеснім Царстві?”
Тоді Він покликав до Себе дитину, поставив перед ними й мовив: «Істинно кажу вам, поки ви не змінитесь і не станете мов діти серцем своїм, то ніколи не ввійдете до Царства Небесного.
Ісус покликав дитину, поставив її серед них —
і каже: “Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство.
Отже, хто буде покірливим, подібно до цієї малої дитини, той стане найвеличнішим у Царстві Небеснім.
Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві.
Хто приймає таку малу дитину в ім’я Моє, той приймає і Мене».
Хто приймає дитину в моє ім'я, той мене приймає.
«Та якщо хтось введе в гріх одного з малих оцих, які вірують в Мене, то краще було б для нього, щоб почепили йому на шию жорно і втопили в глибокому морі.
А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря.
Горе світу цьому від каменів спотикання,[52] бо вони завжди існуватимуть, та горе тому, через кого вони з’являються.
Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять!
Якщо рука твоя чи нога примушує тебе на гріх, відітни її і викинь геть. Краще ввійти у вічне життя калікою, ніж мати обидві руки та ноги, та потрапити у пекло незгасне.
Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний.
Якщо твоє око спричиняє спотикання, виколи його та викинь геть, бо краще ввійти у вічне життя з одним оком, ніж, маючи обидва, бути кинутим до пекельного вогню».
І коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло.
«Глядіть, не ставтеся зверхньо до жодного з цих малих дітей, бо кажу Я вам, що їхні Ангели-охоронці на Небі завжди перебувають із Батьком Моїм Небесним.
Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця.
[Бо Син Людський прийшов, щоб врятувати загублених.] [53]
Бо Син Чоловічий прийшов спасти те, що загинуло.
Як ви думаєте, коли хтось із вас має сто овець, і одна з них заблукає, то чи не залишить він оті дев’яносто дев’ять на схилі гори й чи не піде шукати її?
Що ви гадаєте? Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, — чи він не кине дев'ятдесят дев'ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала?
Істинно кажу вам: коли він знайде її, то буде їй радий більше, ніж тим дев’яноста дев’ятьом, що не заблукали.
І коли пощастить знайти її знову, істинно кажу вам, що радіє нею більше ніж дев'ятдесят дев'ятьма, що не заблукали.
Так само й Отець ваш Небесний не хоче, щоб хтось із малих отих дітей заблукав».
Так само і в Отця вашого Небесного немає волі, щоб загинув один з тих малих.
«Якщо брат твій має гріх проти тебе,[54] іди й покажи йому помилку наодинці. Якщо він тебе послухає, то ти повернув собі брата.
А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого.
Якщо ж ні, то візьми ще одного або двох свідків із собою, щоб кожне зауваження було підтверджене устами ще двох або трьох свідків. [55]
Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа вирішувалася на слово двох або трьох свідків.
Якщо ж він відмовиться вислухати, розкажи про все церкві. Якщо ж він і церкву не послухає, то стався до нього як до безбожника чи збирача податків.
І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар.
Істинно кажу вам: коли ви судитиме на землі, те буде судом Божим, а коли ви обіцятиме прощення тут на землі, то буде прощення від Господа.[56]
Істинно кажу вам: Усе, що ви зв'яжете на землі, буде зв'язане на небі, і все, що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі.
І ще істинно кажу вам: якщо двоє з вас тут на землі погодяться про щось і молитимуться про це, хоч би що то було, воно буде здійснене для них Отцем Моїм Небесним. Бо там, де двоє чи троє збираються разом в ім’я Моє, Я теж буду серед них».
Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним;
бо де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них.”
Тоді Петро підійшов до Ісуса й сказав: «Господи, скільки разів я маю прощати свого брата,[57] коли він грішить проти мене, може, сім разів?»
Тут підійшов Петро й каже до нього: “Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?”
Ісус йому відповів: «Кажу тобі, що не лише сім разів. Ти мусиш прощати його навіть коли він согрішить проти тебе сімдесят сім разів! [58]
Ісус промовив до нього: “Не кажу тобі: До сімох разів, але — до сімдесяти раз по сім.”
Отже, Царство Небесне подібне до царя, який вирішив упорядкувати рахунки зі своїми слугами.
“Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми.
І як тільки він почав це робити, привели до нього боржника, який був винен десять тисяч талантів.
Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів.
Оскільки той не мав, чим сплатити борг, цар наказав продати його разом з жінкою, дітьми та майном, що той мав, аби повернути гроші.
А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати.
Тоді слуга впав на коліна і почав благати: „Зажди трохи і, клянуся, я поверну все!”
Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну.
І змилосердився цар, простив той борг і відпустив його.
І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той.
Коли слуга пішов, то знайшов одного зі своїх побратимів, який був винен йому сто динарів, схопив того за горло і сказав: „Поверни все, що винен мені!”
Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен.
Той упав на коліна й почав благати: „Зажди трохи, і я поверну все!”
Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну.
Але перший слуга відмовив, пішов і кинув його за грати на весь час, аж доки не сплатить борг.
Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг.
Коли інші слуги побачили, що сталося, то дуже обурились і пішли розповіли про все хазяїну.
Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне.
Цар покликав того слугу й мовив до нього: „Ти — негідний рабе! Я простив тобі весь твій борг, бо ти благав мене!
Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав.
То хіба ти не мусив так само виявити милосердя до свого побратима, як я це зробив?”
Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою?
І, розгнівавшись, він звелів покарати слугу і тримати у в’язниці, аж доки той не сплатить усе вповні.
І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу.