Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Турконяка
Саме тоді учні підійшли до Ісуса і спитали: «Хто є найвеличнішим у Царстві Божому?»
На той час підійшли до Ісуса учні й кажуть: То хто найбільший у Царстві Небесному?
Тоді Він покликав до Себе дитину, поставив перед ними й мовив: «Істинно кажу вам, поки ви не змінитесь і не станете мов діти серцем своїм, то ніколи не ввійдете до Царства Небесного.
[Ісус] покликав дитину, поставив її серед них
і сказав: Запевняю вас: якщо не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне.
Отже, хто буде покірливим, подібно до цієї малої дитини, той стане найвеличнішим у Царстві Небеснім.
Отже, хто умалиться, як ця дитина, той буде найбільшим у Царстві Небесному.
Хто приймає таку малу дитину в ім’я Моє, той приймає і Мене».
Хто приймає таку дитину в Моє Ім’я, той Мене приймає.
«Та якщо хтось введе в гріх одного з малих оцих, які вірують в Мене, то краще було б для нього, щоб почепили йому на шию жорно і втопили в глибокому морі.
А хто спокусить одного із цих малих, які вірять у Мене, тому краще повісити млинове жорно на шию і втопити в морській глибині.
Горе світу цьому від каменів спотикання,[52] бо вони завжди існуватимуть, та горе тому, через кого вони з’являються.
Горе світові від спокус, бо повинні прийти спокуси; однак горе тій людині, через яку спокуси приходять.
Якщо рука твоя чи нога примушує тебе на гріх, відітни її і викинь геть. Краще ввійти у вічне життя калікою, ніж мати обидві руки та ноги, та потрапити у пекло незгасне.
Коли твоя рука або нога тебе спокушає, відрубай її і кинь геть від себе; краще тобі ввійти в життя кульгавим або кволим, ніж, маючи дві руки та дві ноги, бути вкинутим у вогонь вічний.
Якщо твоє око спричиняє спотикання, виколи його та викинь геть, бо краще ввійти у вічне життя з одним оком, ніж, маючи обидва, бути кинутим до пекельного вогню».
Коли твоє око тебе спокушає, вийми його й кинь від себе; краще тобі однооким увійти в життя, ніж, маючи два ока, бути вкинутим у вогняну геєну [1].
«Глядіть, не ставтеся зверхньо до жодного з цих малих дітей, бо кажу Я вам, що їхні Ангели-охоронці на Небі завжди перебувають із Батьком Моїм Небесним.
Стережіться, щоб ви не погордували жодним із цих малих, бо кажу вам, що їхні ангели на небі повсякчас бачать обличчя Мого Небесного Отця.
[Бо Син Людський прийшов, щоб врятувати загублених.] [53]
[Адже Син Людський прийшов знайти і спасти те, що загинуло].
Як ви думаєте, коли хтось із вас має сто овець, і одна з них заблукає, то чи не залишить він оті дев’яносто дев’ять на схилі гори й чи не піде шукати її?
Як ви вважаєте? Коли в якогось чоловіка буде сто овець і одна з них заблукає, чи не покине він дев’яносто дев’ять у горах і не піде шукати заблудлої?
Істинно кажу вам: коли він знайде її, то буде їй радий більше, ніж тим дев’яноста дев’ятьом, що не заблукали.
І коли станеться, що знайде її, запевняю вас, що радітиме нею більше, ніж дев’яноста дев’ятьма, які не заблукали.
Так само й Отець ваш Небесний не хоче, щоб хтось із малих отих дітей заблукав».
Так само немає бажання в Отця вашого Небесного, щоби загинув один із цих малих.
«Якщо брат твій має гріх проти тебе,[54] іди й покажи йому помилку наодинці. Якщо він тебе послухає, то ти повернув собі брата.
Якщо згрішить твій брат проти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав свого брата,
Якщо ж ні, то візьми ще одного або двох свідків із собою, щоб кожне зауваження було підтверджене устами ще двох або трьох свідків. [55]
а коли не послухає, візьми із собою ще одного або двох, щоб устами двох або трьох свідків підтвердилося кожне слово;
Якщо ж він відмовиться вислухати, розкажи про все церкві. Якщо ж він і церкву не послухає, то стався до нього як до безбожника чи збирача податків.
коли не послухає їх, скажи Церкві, а коли й Церкви не послухає, нехай буде тобі як язичник і митник.
Істинно кажу вам: коли ви судитиме на землі, те буде судом Божим, а коли ви обіцятиме прощення тут на землі, то буде прощення від Господа.[56]
Запевняю вас: усе те, що зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі; і все те, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі.
І ще істинно кажу вам: якщо двоє з вас тут на землі погодяться про щось і молитимуться про це, хоч би що то було, воно буде здійснене для них Отцем Моїм Небесним. Бо там, де двоє чи троє збираються разом в ім’я Моє, Я теж буду серед них».
Знову запевняю вас: коли двоє з вас на землі погодяться просити про будь-яку річ, яку лише просять, буде їм дано від Мого Отця Небесного.
Адже де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!
Тоді Петро підійшов до Ісуса й сказав: «Господи, скільки разів я маю прощати свого брата,[57] коли він грішить проти мене, може, сім разів?»
Тоді, підійшовши до Нього, Петро сказав: Господи, якщо згрішить мій брат проти мене, чи маю йому прощати до семи разів?
Ісус йому відповів: «Кажу тобі, що не лише сім разів. Ти мусиш прощати його навіть коли він согрішить проти тебе сімдесят сім разів! [58]
Відповів йому Ісус: Не кажу тобі до семи разів, але до сімдесяти разів по сім.
Отже, Царство Небесне подібне до царя, який вирішив упорядкувати рахунки зі своїми слугами.
Тож Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який хотів розрахуватися зі своїми рабами.
І як тільки він почав це робити, привели до нього боржника, який був винен десять тисяч талантів.
Коли почав він розраховуватися, привели до нього одного, котрий був винен десять тисяч талантів [2].
Оскільки той не мав, чим сплатити борг, цар наказав продати його разом з жінкою, дітьми та майном, що той мав, аби повернути гроші.
А як той не мав чим віддати, пан наказав продати його, жінку, дітей і все, що має, і віддати борг.
Тоді слуга впав на коліна і почав благати: „Зажди трохи і, клянуся, я поверну все!”
Тоді раб, упавши ниць, кланявся йому й благав: Потерпи ще мені — і все тобі віддам.
І змилосердився цар, простив той борг і відпустив його.
І пан того раба, змилосердившись, відпустив його, а борг йому простив.
Коли слуга пішов, то знайшов одного зі своїх побратимів, який був винен йому сто динарів, схопив того за горло і сказав: „Поверни все, що винен мені!”
Коли вийшов той раб, він зустрів іншого раба, який був винен йому сто динаріїв [3] , схопив його, почав душити, проказуючи: Віддай те, що винен!
Той упав на коліна й почав благати: „Зажди трохи, і я поверну все!”
А той другий раб, упавши, благав його, кажучи: Потерпи мені, я все тобі віддам.
Але перший слуга відмовив, пішов і кинув його за грати на весь час, аж доки не сплатить борг.
Він же не забажав і вкинув його до в’язниці, доки не віддасть борг.
Коли інші слуги побачили, що сталося, то дуже обурились і пішли розповіли про все хазяїну.
Побачивши, що сталося, інші раби дуже засмутилися, пішли й розповіли своєму панові про все, що трапилося.
Цар покликав того слугу й мовив до нього: „Ти — негідний рабе! Я простив тобі весь твій борг, бо ти благав мене!
Тоді його пан покликав його та каже йому: Лукавий рабе, весь той борг я тобі простив, бо ти вблагав мене.
То хіба ти не мусив так само виявити милосердя до свого побратима, як я це зробив?”
Хіба не слід і тобі було змилосердитися над своїм співрабом, як я змилосердився над тобою?
І, розгнівавшись, він звелів покарати слугу і тримати у в’язниці, аж доки той не сплатить усе вповні.
І його пан, розгнівавшись, передав його катам, доки не віддасть увесь борг.