Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання  
Сучасний переклад
Переклад Турконяка
«Того дня Царство Боже буде подібне до десятьох дівчат, які взяли свої світильники й вийшли назустріч нареченому.
            Тоді Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої каганці, вийшли назустріч молодому.
            П’ятеро з них були легковажні, а інші п’ятеро — розумні.
            П’ять із них були нерозумні, а п’ять — мудрі.
            Легковажні взяли світильники та забули олію для них.
            Нерозумні, взявши свої каганці, не взяли з собою олії.
            Розумні ж разом із світильниками прихопили й олію в глечиках.
            А мудрі разом зі своїми каганцями в посудинах взяли олію.
            Оскільки наречений забарився, вони почали дрімати і позасинали.
            Оскільки молодий запізнювався, усі задрімали й поснули.
            Опівночі хтось загукав: „Дивіться! Он наречений іде! Зустрічайте його!”
            А опівночі пролунав крик: Ось молодий, виходьте йому назустріч!
            Тієї ж миті усі дівчата підхопилися й приготували свої світильники.
            Тоді всі ті діви встали і приготували свої каганці.
            І легковажні попросили в розумних: „Дайте нам трохи олії. Наші світильники гаснуть!”
            Нерозумні сказали мудрим: Дайте нам вашої олії, бо наші каганці гаснуть!
            Але у відповідь ті мовили: „Не можемо, бо на всіх не вистачить. Краще йдіть і придбайте собі у крамаря”.
            А мудрі у відповідь сказали: Щоби часом не забракло і нам, і вам, краще підіть до продавців, та й купіть собі.
            Поки ті ходили купувати олію, з’явився наречений, і дівчата, які залишилися й були готові, вирушили з ним на весілля. Коли ж вони прийшли, то зачинили за собою двері.
            Коли вони пішли купувати, прийшов молодий, і ті, які були готові, пішли з ним на весілля, і за ними замкнули двері.
            Зрештою з’явилися й ті дівчата, які ходили по олію, і кажуть: „Господарю! Господарю! Відчини нам двері!”
            Потім приходять й інші діви, та й кажуть: Пане, пане, відчини нам!
            Але той відповдає: „Істинно кажу вам: я вас не знаю!”
            А він у відповідь сказав: Запевняю вас, я вас не знаю!
            Отже, будьте пильними, бо вам не відомий день і час, коли Син Людський прийде».
            Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, [коли Син Людський прийде].
            «Царство Боже подібне до того чоловіка, який перш ніж рушити в подорож, покликав своїх слуг і доручив їм пильнувати своє майно.
            Подібно, як один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм своє майно;
            Одному він дав п’ять талантів,[78] другому — два, а третьому — один. Кожного наділив за здібностями та й поїхав. Одразу ж той, що одержав п’ять талантів, пустив їх в обіг і заробив іще п’ять.
            одному дав п’ять талантів [1] , другому — два, а третьому — один, кожному згідно з його спроможністю, і відійшов.
            Той, хто одержав п’ять талантів, негайно пішов, пустив їх в обіг і заробив ще п’ять;
            Так само зробив і той, який одержав два таланти. Він також вклав їх у справу й заробив ще два.
            так само той, хто взяв два, заробив ще два.
            А третій, який одержав один талант, пішов і закопав гроші в землю.
            А той, хто одержав один, пішов і закопав у землю гроші свого пана.
            Багато часу минуло, поки господар повернувся і зажадав їхнього звіту.
            Через тривалий час приходить пан тих рабів і розраховується з ними.
            Чоловік, який одержав п’ять талантів, приніс до господаря його п’ять талантів і ще п’ять зароблених, мовивши: „Господарю, ти доручив мені п’ять талантів, а ось іще п’ять, що я заробив”.
            Підійшов той, який одержав п’ять талантів, — приніс ще п’ять талантів і каже: Пане, п’ять талантів ти мені передав. Ось іще п’ять талантів я придбав!
            Тоді той сказав йому на це: „Гарна праця, ти добрий і вірний слуга! Оскільки ти добре впорався з цією малою сумою, я доручу тобі велику. Іди й розділи разом зі мною цю радість”.
            Сказав йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!
            Тоді підійшов той слуга, який одержав два таланти від свого господаря, і мовив: „Господарю, ти доручив мені два таланти, а ось іще два, що я заробив”.
            Підійшов і той, який одержав два таланти, і сказав: Пане, два таланти ти мені передав. Ось іще два таланти я заробив!
            Хазяїн відповів йому на це: „Молодець! Ти добрий і вірний слуга! Ти добре впорався з цією малою сумою. Отже, я доручу тобі більшу. Іди й розділи зі мною цю радість”.
            Сказав йому пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!
            І підійшов до нього той, який одержав один талант, і мовив: „Господарю, я знаю, що ти жорстокий. Збираєш урожай там, де нічого не садив, жнеш там, де нічого не сіяв.
            Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.
            Тому я злякався і пішов та й закопав гроші в землю. Ось, забери своє!”
            Я, побоявшись, пішов і сховав твій талант у землю. Ось, бери своє!
            У відповідь той мовив: „Ти поганий і ледачий слуга! Знаєш, що я збираю врожай там, де не садив, і жну там, де не сіяв.
            У відповідь його пан сказав йому: Злий і лінивий рабе! То ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?
            Тобі слід було пустити гроші в обіг,[79] то ж повернувшись, я б і своє одержав, і прибуток мав.
            Треба тобі було віддати мої гроші торговцям, і тепер я взяв би своє з прибутком.
            Заберіть у нього талант і віддайте тому, хто має десять.
            Тож візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів.
            Кожному, хто має, додасться ще більше і матиме він надміру, а у того, в кого нічого не має, відніметься і той дріб’язок, що йому належить.
            Адже кожному, хто має, дано буде, і матиме ще більше, а від того, який не має, буде забране і те, що має.
            Нікчемного слугу киньте геть в темряву кромішню, туди, де плач і скрегіт зубів від болю”».
            А нікчемного раба викиньте в зовнішню темряву; там буде плач і скрегіт зубів! [Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає]!
            «Коли Син Людський прийде у Славі Своїй з усіма Ангелами Своїми, Він сяде на троні Своєму величному.
            Коли прийде Син Людський у Своїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі Своєї слави;
            І тоді зберуться перед Ним усі народи, і Він розділить людей, як пастух відділяє овець від кіз у стаді своєму.
            і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів;
            Він збере овець праворуч від себе, а кіз — ліворуч.
            і поставить овець праворуч, а козлів — ліворуч.
            І тоді Цар промовить до тих, хто праворуч: „Прийдіть, благословенні Отцем Моїм і успадкуйте Царство, призначене вам від дня створення світу.
            Тоді Цар скаже тим, які праворуч: Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу!
            Це вам нагорода, бо голодного Мене ви нагодували, а спраглого напоїли. Перехожому Мені дали притулок, нагого вдягнули, хворого доглядали, а коли Я був у в’язниці, ви прийшли провідати Мене”.
            Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли;
            не мав одягу, і ви Мене одягнули; хворів, і ви Мене відвідали; у в’язниці був Я, і ви прийшли до Мене!
            І тоді праведні запитають: „Господи, коли це ми бачили Тебе голодним і нагодували, а спраглого напоїли?
            Тоді озвуться до Нього праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли?
            Коли це було, щоб ми перехожому Тобі дали притулок, а нагого вдягнули?
            Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули?
            Коли ми бачили Тебе недужим, і коли це Ми приходили до Тебе у в’язницю?”
            Коли ми бачили Тебе хворим, або у в’язниці, і прийшли до Тебе?
            Тоді Цар відповість їм: „Істинно кажу вам: все, що ви робили для когось із найменших братів Моїх, ви це робили для Мене”.
            Цар у відповідь скаже їм: Запевняю вас: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені.
            Тоді скаже Цар до тих, хто буде ліворуч від Нього: „Геть від Мене, ви, прокляті, геть у вогонь вічний, що приготований дияволові та його ангелам.
            Тоді скаже й тим, які ліворуч: Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований дияволові та його ангелам!
            Це вам покарання за те, що голодного Мене ви не нагодували, а спраглого не напоїли.
            Бо голодував Я, а ви не дали Мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене;
            Перехожому Мені не дали притулку, а нагому не дали ніякої одежини. Коли ж Я був хворий і у в’язниці, ви не подбали про Мене”.
            чужинцем був, а ви не прийняли Мене; нагим був, а ви не одягнули Мене; був хворим і у в’язниці, а ви не відвідали Мене.
            І тоді вони у відповідь скажуть: „Господи, коли таке було, щоб ми Тебе бачили голодним чи спраглим, перехожим мандрівником чи нагим, хворим чи ув’язненим — і не допомогли Тобі?”
            Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли це ми бачили Тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або нагим, або хворим, або у в’язниці й не послужили Тобі?
            А Він їм на те: „Істинно кажу вам: щоразу, коли ви відмовляли в допомозі одному з братів Моїх найменших, ви відмовляли й Мені”.
            Тоді у відповідь скаже їм: Запевняю вас: коли ви не зробили цього одному з найменших, то не зробили й Мені.