Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Хоменка
Вранці наступного дня всі головні священики разом зі старійшинами зустрілися й приняли рішення вбити Ісуса.
Якже настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити.
Вони зв’язали Його й повели до прокуратора, щоб передати Його до рук Пилата.
І зв'язавши його, повели та й передали правителеві Пилатові.
На той час Юда, який зрадив Ісуса, побачивши, що Ісуса було оголошено винним, розкаявся у вчиненому й повернув тридцять срібняків головним священикам і старійшинам.
Тоді Юда, який його зрадив, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим.
Він сказав: «Я згрішив, видавши Невинного на смерть». «Що нам до того? — відповіли йому. — Це твоя справа!»
“Згрішив я”, — сказав, — “видавши кров невинну.” Ті ж відповіли: “Що нам до того? Ти побачиш!”
І він кинув ті срібні гроші у Храмі, пішов і повісився.
Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився.
Головні священики, піднявши монети, мовили: «По Закону не годиться класти ці гроші до скарбниці, бо це плата за пролиту кров».
Первосвященики ж взяли ті гроші й кажуть: “Їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови.”
Тоді, порадившись, вони придбали на ті гроші шматок землі, що звався Гончарним полем, щоб ховати на ньому чужинців.
Порадившись, вони купили за них ганчарське поле, щоб ховати там чужинців.
Так збулися слова пророка Єремії:«І взяли вони тридцять срібняків, ціну, що призначили за Нього сини Ізраїля, й віддали їх за Гончарне поле, як Господь указав мені на те». [87]
Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: “І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля,
і дали їх за ганчарське поле, як Господь мені звелів був.”
Коли Ісус представ перед прокуратором, Пилат спитав Його: «Ти — Цар юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».
Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: “Ти цар юдейський?” Ісус відповів: “Ти кажеш.”
А коли головні священики й старійшини почали перед Пилатом звинувачувати Ісуса, Він не вимовив жодного слова.
Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого.
Тоді Пилат знову спитав Його: «Хіба ж Ти не чуєш усі ці звинувачення проти Себе?»
Тоді Пилат каже до нього: “Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?”
Але Ісус і слова не відповів на жодне із звинувачень. І це дуже здивувало Пилата.
А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався.
Кожного року, під час Пасхи, Пилат, за звичаєм, відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просив народ.
На свято звик був правитель відпускати народові одного в'язня, якого вони хотіли.
На той час у в’язниці сидів відомий злочинець на ім’я Варавва.[88]
Був же тоді визначний в'язень, що звавсь Варавва.
Тож, коли зібрався натовп, Пилат запитав: «Кого ви хочете, щоб я відпустив для вас: Варавву чи Ісуса, Який зветься Христом?»
А коли вони зібралися, Пилат каже до них: “Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?”
Пилат знав, що головні священики і старійшини віддали Ісуса прокуратору, тільки тому, що заздрили Йому.
Знав бо він добре, що вони з зависти видали його.
Коли Пилат засідав у суді, його дружина прислала слугу переказати йому: «Ти не повинен нічого робити Цьому невинному, бо я бачила про Нього сон цієї ночі і була засмучена весь день».
І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: “Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.”
Але головні священики й старійшини підбурювали натовп просити Пилата звільнити Варавву і засудити Ісуса до страти.
Та первосвященики й старші намовили народ, — просити за Варавву, а Ісуса — видати на смерть.
І через те, коли правитель запитав усіх: «Кого з цих двох ви хочете звільнити?» Ті відповіли: «Варавву!»
Заговорив правитель і сказав їм: “Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?” Ті відповіли: “Варавву.”
Тоді знову Пилат звернувся до них: «Що ж мені робити з Ісусом, Який зветься Христом?» У відповідь натовп загукав: «Розіп’яти Його!»
Каже до них Пилат: “А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?” Усі відповіли: “Нехай буде розіп'ятий!”
«За що? — запитав Пилат. — Який на Ньому злочин?» Тоді всі ще дужче загорлали: «Нехай Його розіпнуть на хресті!»
Спитав він: “Що злого вчинив він?” Вони ж ще більше заходилися кричати: “Нехай буде розіп'ятий!”
Пилат, побачивши, що він нічого не вдіє, і що натовп може вибухнути невдоволенням, узяв трохи води й умив руки [89] перед народом, мовивши: «Я не винен у Його смерті. Вирішуйте самі!»
Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: “Я невинний крови праведника цього; ви побачите.”
У відповідь з натовпу вигукнули: «Нехай кров Його буде на нас і наших дітях!»
Увесь же народ відповів, кажучи: “Кров його на нас і на наших дітях!”
І тоді він відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, та опісля віддав Його на розп’яття.
Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп'яття.
Пилатові воїни відвели Ісуса до палацу, де був правитель, і там зібрався цілий відділ [90] солдат навколо Нього.
Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту
Роздягнувши Його, вони накинули на Нього багряницю, на голову Йому сплели терновий вінок, а в праву руку дали ціпок. Впавши перед Ісусом на коліна, почали глузувати з Нього: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!»
і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ
і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: “Радуйся, царю юдейський!”
Потім воїни забрали у Ісуса ціпок, та били Його тим ціпком по голові й плювали на Нього.
І плювали на нього, брали тростину й били його по голові.
А як скінчили вони знущатися й насміхатися з Ісуса, то зняли з Нього багряницю й, вбраши Ісуса у Його власний одяг, повели на розп’яття.
А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп'яття.
Виходячи з міста, солдати зустріли одного киринеянина на ім’я Симон і примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса.
Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім'я Симон, і примусили його нести хрест його.
Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»),
Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати “Череп-місце”,
то дали Ісусові випити вина, змішаного з жовчю.[91] Та покуштувавши трохи, Він не став його пити.
дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити.
Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, а потім посідали там стерегти Його.
Ті ж, що розп'яли його, поділили його одежу, кинувши жереб.
А потім сіли, щоб його стерегти там.
На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: «ЦЕ ІСУС, ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ».
Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: “Це Ісус — Цар Юдейський.”
Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє розбійників: один праворуч, а другий ліворуч від Нього.
Тоді розіп'яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
Проходячи повз, люди лихословили і збиткувалися з Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати Храм і відбудувати знов його за три дні. Тож врятуй хоча б Себе Самого! Якщо Ти насправді Син Божий, то зійди з хреста!»
Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами,
кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!”
Головні священики разом з книжниками та старійшинами також насміхалися з Ісуса, кажучи:
Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши:
«Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може! Якщо Він насправді є Царем ізраїльським, то нехай Він зараз зійде з хреста, і ми повіримо в Нього.
“Інших спасав, — себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього.
Він вірить у Господа, тож нехай Всевишній зараз врятує Його, якщо Господь Його вподобав. Бо ж Він Сам сказав: «Я — Син Божий».
Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я — Син Божий.”
І навіть двоє злочинців, які були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також ображали Його.
Так теж і розбійники, що були з ним розіп'яті, ображали його.
Опівдень темрява настала на всій землі, і було так аж до третьої години.
Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев'ятої години.
Біля третьої Ісус голосно закричав: «Елі, Елі, лема савахтані?» Що означає «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти покинув Мене?»
А близько дев'ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, — тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?”
Деякі з людей, які стояли поруч, почули це й заговорили між собою: «Він кличе Іллю!» [92]
Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: “Він Іллю кличе”.
Один чоловік швидко побіг, намочив губку оцтом і, настромивши її на тростину, дав Ісусові напитися.
І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити.
А інші казали: «Залиш Його! Подивимося, чи прийде Ілля Його рятувати».
Інші ж казали: “Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.”
Тієї ж миті завіса в Храмі розірвалася навпіл: від верху й до самого низу — й здригнулася земля, і скелі розкололися.
І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались;
І склепи відкрилися, й багато померлих людей Божих воскресло.
гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали,
І вийшовши зі своїх гробниць після Ісусового воскресіння, вони пішли до святого міста Єрусалиму і явилися багатьом людям.
і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з'явились.
Коли центуріон і всі ті, хто стерегли з ним разом тіло Ісуса, побачили землетрус і все, що сталося, вони дуже перелякалися й мовили: «Цей Чоловік справді був Сином Божим!»
А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: “Це справді був Син Божий!”
Багато жінок спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Вони супроводжували Ісуса від самої Ґалилеї й піклувалися про Нього.
Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували:
Серед них були Марія Маґдалена, Марія, мати Якова і Йосипа, та мати Якова і Іоана.[94]
між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея.
Коли настав вечір, прийшов один багач з Ариматеї на ймення Йосип, який теж був учнем Ісуса.
Якже настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім'я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса;
З’явившись до Пилата, він попросив віддати йому тіло Ісусове. Тож Пилат наказав воїнам віддати Його Йосипові.
Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло.
Йосип узяв тіло й, загорнувши у чисте лляне полотно, поклав Його до нової гробниці, що сам вирубав у скелі. Потім, прикотивши величезного каменя, він затулив ним вхід до склепу і пішов звідти.
Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й
поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов.
Марія Маґдалена та інша Марія залишилися сидіти біля гробниці.
А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці.
Наступного дня після п’ятниці головні священики й фарисеї зустрілися з Пилатом.
На другий день, що після п'ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть:
Вони мовили до прокуратора: «Шановний, ми пригадали, що Той обманщик, ще коли був живий, сказав: „Я воскресну з мертвих через три дні”.
“Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну.
Віддай наказ, щоб добре стерегли гробницю, поки не настане третій день, щоб Його учні не могли прийти й викрасти тіло, а тоді казати всім: „Він воскрес із мертвих”. Бо цей останній обман буде ще гірший від першого».
Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу.”
Тоді Пилат відповів: «Ви можете взяти вартових. Ідіть і охороняйте, як знаєте».
Пилат каже до них: “Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте.”