Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Куліша та Пулюя
Вранці наступного дня всі головні священики разом зі старійшинами зустрілися й приняли рішення вбити Ісуса.
Як же настав ранок, зробили раду всї архиєреї й старші людські на Ісуса, щоб убити Його;
Вони зв’язали Його й повели до прокуратора, щоб передати Його до рук Пилата.
і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.
На той час Юда, який зрадив Ісуса, побачивши, що Ісуса було оголошено винним, розкаявся у вчиненому й повернув тридцять срібняків головним священикам і старійшинам.
Тодї, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшинї,
Він сказав: «Я згрішив, видавши Невинного на смерть». «Що нам до того? — відповіли йому. — Це твоя справа!»
кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що нам до того? ти побачиш.
І він кинув ті срібні гроші у Храмі, пішов і повісився.
І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.
Головні священики, піднявши монети, мовили: «По Закону не годиться класти ці гроші до скарбниці, бо це плата за пролиту кров».
Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се цїна крові.
Тоді, порадившись, вони придбали на ті гроші шматок землі, що звався Гончарним полем, щоб ховати на ньому чужинців.
Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.
Ось чому те поле й досі зветься Кривавим Полем.
Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.
Так збулися слова пророка Єремії:«І взяли вони тридцять срібняків, ціну, що призначили за Нього сини Ізраїля, й віддали їх за Гончарне поле, як Господь указав мені на те». [87]
Тодї справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, цїну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,
і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.
Коли Ісус представ перед прокуратором, Пилат спитав Його: «Ти — Цар юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».
Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.
А коли головні священики й старійшини почали перед Пилатом звинувачувати Ісуса, Він не вимовив жодного слова.
А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нїчого.
Тоді Пилат знову спитав Його: «Хіба ж Ти не чуєш усі ці звинувачення проти Себе?»
Тодї каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?
Але Ісус і слова не відповів на жодне із звинувачень. І це дуже здивувало Пилата.
І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.
Кожного року, під час Пасхи, Пилат, за звичаєм, відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просив народ.
На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотїли.
На той час у в’язниці сидів відомий злочинець на ім’я Варавва.[88]
Мали ж тодї знаного вязника, на прізвище Вараву.
Тож, коли зібрався натовп, Пилат запитав: «Кого ви хочете, щоб я відпустив для вас: Варавву чи Ісуса, Який зветься Христом?»
Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?
Пилат знав, що головні священики і старійшини віддали Ісуса прокуратору, тільки тому, що заздрили Йому.
Знав бо, що через зависть видали Його.
Коли Пилат засідав у суді, його дружина прислала слугу переказати йому: «Ти не повинен нічого робити Цьому невинному, бо я бачила про Нього сон цієї ночі і була засмучена весь день».
Як же сидїв він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через Него.
Але головні священики й старійшини підбурювали натовп просити Пилата звільнити Варавву і засудити Ісуса до страти.
Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.
І через те, коли правитель запитав усіх: «Кого з цих двох ви хочете звільнити?» Ті відповіли: «Варавву!»
Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.
Тоді знову Пилат звернувся до них: «Що ж мені робити з Ісусом, Який зветься Христом?» У відповідь натовп загукав: «Розіп’яти Його!»
Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий.
«За що? — запитав Пилат. — Який на Ньому злочин?» Тоді всі ще дужче загорлали: «Нехай Його розіпнуть на хресті!»
Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий.
Пилат, побачивши, що він нічого не вдіє, і що натовп може вибухнути невдоволенням, узяв трохи води й умив руки [89] перед народом, мовивши: «Я не винен у Його смерті. Вирішуйте самі!»
Бачивши ж Пилат, що нїчого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.
У відповідь з натовпу вигукнули: «Нехай кров Його буде на нас і наших дітях!»
І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на дїти наші.
І тоді він відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, та опісля віддав Його на розп’яття.
Тодї відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.
Пилатові воїни відвели Ісуса до палацу, де був правитель, і там зібрався цілий відділ [90] солдат навколо Нього.
Тодї воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.
Роздягнувши Його, вони накинули на Нього багряницю, на голову Йому сплели терновий вінок, а в праву руку дали ціпок. Впавши перед Ісусом на коліна, почали глузувати з Нього: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!»
І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;
і, сплївши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на колїна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!
Потім воїни забрали у Ісуса ціпок, та били Його тим ціпком по голові й плювали на Нього.
І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.
А як скінчили вони знущатися й насміхатися з Ісуса, то зняли з Нього багряницю й, вбраши Ісуса у Його власний одяг, повели на розп’яття.
І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє.
Виходячи з міста, солдати зустріли одного киринеянина на ім’я Симон і примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса.
Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,
Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»),
І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,
то дали Ісусові випити вина, змішаного з жовчю.[91] Та покуштувавши трохи, Він не став його пити.
дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотїв пити.
Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, а потім посідали там стерегти Його.
Розпявши ж Його, подїлили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Подїлили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.
І, посїдавши, стерегли Його там;
На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: «ЦЕ ІСУС, ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ».
і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.
Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє розбійників: один праворуч, а другий ліворуч від Нього.
Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.
Проходячи повз, люди лихословили і збиткувалися з Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати Храм і відбудувати знов його за три дні. Тож врятуй хоча б Себе Самого! Якщо Ти насправді Син Божий, то зійди з хреста!»
Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,
і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.
Головні священики разом з книжниками та старійшинами також насміхалися з Ісуса, кажучи:
Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:
«Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може! Якщо Він насправді є Царем ізраїльським, то нехай Він зараз зійде з хреста, і ми повіримо в Нього.
Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;
Він вірить у Господа, тож нехай Всевишній зараз врятує Його, якщо Господь Його вподобав. Бо ж Він Сам сказав: «Я — Син Божий».
Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий.
І навіть двоє злочинців, які були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також ображали Його.
Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.
Опівдень темрява настала на всій землі, і було так аж до третьої години.
Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.
Біля третьої Ісус голосно закричав: «Елі, Елі, лема савахтані?» Що означає «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти покинув Мене?»
Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?
Деякі з людей, які стояли поруч, почули це й заговорили між собою: «Він кличе Іллю!» [92]
Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.
Один чоловік швидко побіг, намочив губку оцтом і, настромивши її на тростину, дав Ісусові напитися.
І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.
А інші казали: «Залиш Його! Подивимося, чи прийде Ілля Його рятувати».
Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.
Ісус іще раз голосно скрикнув і помер.[93]
Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.
Тієї ж миті завіса в Храмі розірвалася навпіл: від верху й до самого низу — й здригнулася земля, і скелі розкололися.
І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;
І склепи відкрилися, й багато померлих людей Божих воскресло.
і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали,
І вийшовши зі своїх гробниць після Ісусового воскресіння, вони пішли до святого міста Єрусалиму і явилися багатьом людям.
і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.
Коли центуріон і всі ті, хто стерегли з ним разом тіло Ісуса, побачили землетрус і все, що сталося, вони дуже перелякалися й мовили: «Цей Чоловік справді був Сином Божим!»
Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей.
Багато жінок спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Вони супроводжували Ісуса від самої Ґалилеї й піклувалися про Нього.
Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.
Серед них були Марія Маґдалена, Марія, мати Якова і Йосипа, та мати Якова і Іоана.[94]
Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.
Коли настав вечір, прийшов один багач з Ариматеї на ймення Йосип, який теж був учнем Ісуса.
Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.
З’явившись до Пилата, він попросив віддати йому тіло Ісусове. Тож Пилат наказав воїнам віддати Його Йосипові.
Сей, приступивши до Пилата, просив тїла Ісусового. Тодї Пилат і звелїв оддати тїло.
Йосип узяв тіло й, загорнувши у чисте лляне полотно, поклав Його до нової гробниці, що сам вирубав у скелі. Потім, прикотивши величезного каменя, він затулив ним вхід до склепу і пішов звідти.
І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,
положив його у новім своїм гробі, що висїк у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу, одійшов.
Марія Маґдалена та інша Марія залишилися сидіти біля гробниці.
Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.
Наступного дня після п’ятниці головні священики й фарисеї зустрілися з Пилатом.
Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,
Вони мовили до прокуратора: «Шановний, ми пригадали, що Той обманщик, ще коли був живий, сказав: „Я воскресну з мертвих через три дні”.
кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.
Віддай наказ, щоб добре стерегли гробницю, поки не настане третій день, щоб Його учні не могли прийти й викрасти тіло, а тоді казати всім: „Він воскрес із мертвих”. Бо цей останній обман буде ще гірший від першого».
Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.
Тоді Пилат відповів: «Ви можете взяти вартових. Ідіть і охороняйте, як знаєте».
Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.