Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Хоменка
Коли Ісус і Його учні наблизилися до Єрусалиму, вони зупинилися у містах Ветфаґія та Віфанія, що біля Оливної гори. Тоді Він відіслав двох Своїх учнів з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнутого віслючка, на якому ніхто ще не їздив. Відв’яжіть його й приведіть сюди.
Коли вони зблизились до Єрусалиму, до Витфагії і Витанії, біля Оливної гори, посилає двох своїх учнів,
кажучи їм: "Ідіть у село, що перед вами, і скоро ввійдете у нього, знайдете прив'язане осля, на яке ніхто з людей ще не сідав. Відв'яжіть і приведіть його.
А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте його?” — то ви мусите відповісти: „Віслючок потрібен Господу, але Він незабаром пришле його сюди”».
А коли вам хтонебудь скаже: Що то ви робите? — відкажіть: Господь його потребує, — тож негайно відішле його назад сюди.
Отож учні пішли до села й, знайшовши віслючка, припнутого до дверей на вулиці, відв’язали його.
Пішли ті і знайшли осля, прив'язане коло дверей, знадвору, на роздоріжжі, — і відв'язали.
Дехто з людей, які стояли там, запитали їх: «Що ви робите? Навіщо віслючка відв’язуєте?»
Деякі ж із тих, що там стояли, сказали їм: "Що робите, що ото осля відв'язуєте?"
Та учні відповіли, як Ісус їх навчив, тож люди дозволили їм забрати віслючка.
Ті їм відповіли, як сказав Ісус, тож їх відпущено.
Привівши віслючка до Ісуса, вони поклали на нього свій одяг, а Ісус сів на нього верхи.
І приводять осля до Ісуса, кладуть на нього свою одежу, і всів він на нього.
Багато хто з людей стелили на дорозі свій одяг, а інші — зелене віття, зрізане в лузі.
А многота стелила свою одіж на дорозі, інші ж — віття, нарізане в полі.
Люди в натовпі, які йшли попереду й позаду Нього, вигукували:
«Осанна! [34] Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє!
«Осанна! [34] Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє!
Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували: "Осанна!
Благословенне царство батька нашого Давида! Осанна Небесам Всевишнім!»
Благословен, хто приходить в ім'я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті!"
Увійшовши до Єрусалиму, Ісус ступив у Храм і оглянув усе навколо. Але оскільки було вже пізно, Він вирушив із дванадцятьма апостолами до Віфанії.
І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію.
Наступного дня, коли Ісус вирушав з Віфанії, Він дуже зголоднів.
Наступного дня, коли вони виходили з Витанії, зголоднів.
Побачивши ряснолисте фіґове дерево, Він підійшов подивитися, чи не знайдеться на ньому плодів. Та наблизившись, Ісус не побачив на дереві нічого, крім самого листя, оскільки була не та пора, коли родить фіґове дерево.
Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смоков.
Тоді ж Ісус промовив до дерева: «Нехай же повік більше ніхто не їсть плодів твоїх!» Та учні Його те чули.
І озвавшися, промовив до неї: "Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе!" А учні його чули це.
У Єрусалимі Ісус зайшов у двір Храму, і почав виганяти звідти усіх, хто щось там продавав або купував. Він перевертав столи мінял та лави тих, хто продавав голубів.
І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів,
І не дозволяв нікому нічого проносити через Храм.
а й не дозволив, щоб хтось будь-що переносив через храм.
Потім Ісус почав навчати людей, промовляючи: «У Святому Писанні сказано: „Мій Храм буде домом молитви для всіх народів”, а ви перетворили його на розбійницьке кубло!»
Навчав він їх і казав їм: "Хіба не написано: Дім мій домом молитви назоветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!"
Головні священики та книжники почули те й почали обмірковувати, як убити Ісуса, бо боялися Його, адже весь народ був вражений Його наукою.
Почули це первосвященики й книжники та й шукали, як його погубити, але боялися його, бо ввесь народ подивляв його повчання.
Вранці, йдучи повз фіґове дерево, учні побачили, що воно геть висохло від самого кореня.
Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня.
Петро згадав про дерево і сказав Ісусу: «Вчителю, поглянь! Те дерево, що Ти прокляв, геть усохло».
Тоді Петро, згадавши, каже йому: "Учителю, дивися, смоковниця, що ти прокляв, усохла."
Істинно кажу вам: якщо скажете цій горі: „Зруш з місця і впади в море!” І якщо матимете ви віру і не сумніватиметесь, то воно неодмінно збудеться.
Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, — то буде йому так.
Ось чому Я й кажу вам: чого б не просили ви у молитві, вірте, що ви все це вже одержали, й тоді усе це стане вашим.
Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, — і буде вам так.
Коли молитеся, прощайте тим, проти кого щось погане маєте, щоб і Отець ваш на Небесах міг простити вам гріхи ваші.
І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти когонебудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші.
[Але якщо ви не прощаєте, то й Отець Небесний не простить вам гріхів ваших».] [35]
Коли ж ви не простите, то й Отець ваш, який у небі, не простить провин ваших."
Повернувшись знову до Єрусалиму, Ісус прийшов до двору Храма. До Нього підійшли головні священики, книжники й старійшини і запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?»
І прийшли знов у Єрусалим. І коли він ходив у храмі, підійшли до нього первосвященики й книжники та старші
й кажуть до нього: "Якою владою чиниш таке? Хто дав тобі владу це робити?"
У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання, і якщо ви дасте Мені відповідь, тоді й Я скажу вам, чиєю владою Я все це роблю.
Ісус же відказав їм: "Спитаю я вас одну річ; дайте мені відповідь, то і я скажу вам, якою владою я це чиню.
Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей? Відповідайте ж Мені».
Йоанове хрищення було з неба чи від людей? Відповіжте мені."
Юдейські лідери почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо: „Від Господа” — то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?”
Вони почали міркувати між собою й говорити: Якщо відповімо: З неба, — то скаже: Чому ж ви не повірили йому?
А якщо скажемо: „Від людей” — то народ розгнівається на нас». (Вони боялися людей, адже народ вважав, що Іоан був справді пророком).
А скажемо: Від людей, — лячно народу, — всі бо вважали Йоана, що він пророк.