Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Новый русский перевод
Ісус, навчаючи народ, розповів таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Навколо нього поставив огорожу, викопав яму для чавильні й звів башту. Потім здав виноградник в оренду та й поїхав собі мандрувати.
И Он стал говорить с ними притчами.
— Один человек посадил виноградник, обнес его забором, выкопал яму для давильни56 и построил сторожевую башню.57 Он отдал виноградник внаем виноградарям, а сам уехал в чужие края.
— Один человек посадил виноградник, обнес его забором, выкопал яму для давильни56 и построил сторожевую башню.57 Он отдал виноградник внаем виноградарям, а сам уехал в чужие края.
Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю.
Когда пришло время, он послал слугу к виноградарям, чтобы тот забрал у них причитающуюся ему часть урожая.
Але орендарі схопили його, побили й відіслали ні з чим.
Но виноградари схватили слугу, избили и отослали ни с чем.
Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі тому розбили голову й безсоромно з нього познущалися.
Тогда хозяин послал к ним другого слугу; но они разбили ему голову и издевались над ним.
Господар послав третього, але цього орендарі вбили. Знову й знову він посилав слуг, а виноградарі кого з них били, а кого й убивали.
Хозяин послал еще одного слугу; его виноградари убили. Он посылал еще многих слуг, но виноградари одних избивали, других убивали.
З ним лишився тільки улюблений син його. Тож зрештою господар послав сина свого, міркуючи: „Вони неодмінно поважатимуть сина мого!”
В конце концов у хозяина остался только его единственный любимый сын. Он послал его к ним последним. «Сына-то моего они устыдятся», — думал он.
Але ж орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!”
Но виноградари сказали друг другу: «Это наследник. Давайте убьем его, и наследство будет нашим».
Тож вони схопили сина господаря, викинули його з виноградника і вбили.
Они схватили его, убили и выбросили его из виноградника.
То що тепер власникові виноградника діяти з ними? Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим.
Что же сделает хозяин виноградника? Конечно же, он придет и убьет виноградарей, а виноградник отдаст другим.
Хіба не читали ви у Святому Писанні:
„Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем.
„Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем.
Разве вы не читали в Писании:
«Камень, Который отвергли строители,
стал краеугольным.
Так Господь зробив, та дивовижно це для нас”».
Это совершил Господь,
и как это удивительно в глазах наших!»58
Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би схопити Його, але побоялися народу. Тож вони залишили Ісуса та й пішли собі геть.
Когда предводители народа поняли, что эту притчу Иисус рассказал о них, они хотели арестовать Его, но побоялись народа. Поэтому они оставили Его и ушли.
Згодом, юдейські лідери підіслали до Ісуса декого з фарисеїв та іродіанців, аби зловити Його на слові.
Потом они подослали к Нему фарисеев и сторонников Ирода, чтобы те поймали Его на слове.
Ті підійшли до Ісуса й сказали: «Вчителю, ми знаємо, що Ти — чоловік чесний, і не зважаєш на те, хто і що про Тебе подумає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий. Тож скажи нам, чи справедливо сплачувати податки цезареві, чи ні? Мусимо ми платити їх, чи ні?»
Подойдя к Иисусу, они сказали:
— Учитель! Мы знаем, что Ты Человек честный и не стремишься никому угодить. Ты беспристрастен и истинно учишь пути Божьему. Следует ли платить налог кесарю или нет? Платить нам или не платить?
— Учитель! Мы знаем, что Ты Человек честный и не стремишься никому угодить. Ты беспристрастен и истинно учишь пути Божьему. Следует ли платить налог кесарю или нет? Платить нам или не платить?
Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: «Навіщо ви перевіряєте Мене, аби зловити Мене на слові? Принесіть динар, щоб Я міг подивитися на нього».
Иисус, зная их лицемерие, сказал:
— Что вы Меня испытываете? Принесите Мне посмотреть динарий.
— Что вы Меня испытываете? Принесите Мне посмотреть динарий.
Коли вони принесли динар, Ісус запитав: «Хто тут зображений й чиє ім’я викарбоване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве».
Ему принесли монету, и Он спросил:
— Кто на ней изображен и чье на ней имя?
— Кесаря, — ответили они.
— Кто на ней изображен и чье на ней имя?
— Кесаря, — ответили они.
Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю цезареве, а Богу — Боже». Почувши таку відповідь, вивідники були вражені.
— Отдавайте кесарево кесарю, а Божье — Богу, — сказал Иисус.
Они были поражены Его ответом.
Они были поражены Его ответом.
Згодом, декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його:
К Иисусу подошли саддукеи,59 которые утверждают, что нет воскресения. Они спросили Его:
«Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”.[36]
— Учитель, Моисей написал, что если у кого-либо умрет брат, оставив жену, но не оставив детей, то он должен жениться на вдове и восстановить род60 своему брату.61
От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, не залишивши дітей.
Было семь братьев. Первый женился и умер, не оставив потомства.
Тож другий брат узяв шлюб із тією жінкою та також помер бездітним. Те ж саме трапилося й з третім братом.
На вдове женился его брат и тоже умер, не оставив потомства. То же самое произошло и с третьим.
Усі семеро мали шлюб з тією жінкою, але всі вони померли, не залишивши дітей. Останньою померла жінка.
Никто из семерых не оставил после себя сына. После всех умерла и женщина.
Отже, в майбутньому житті, після воскресіння з мертвих, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»
Чьей женой будет эта женщина после воскресения? Ведь все семеро были женаты на ней.
Ісус відповів їм: «Звісно, причиною вашої помилки є те, що ви не знаєте ні Святого Писання, ані сили Божої.
Иисус ответил им:
— Не потому ли вы заблуждаетесь, что не знаете ни Писаний, ни силы Божьей?
— Не потому ли вы заблуждаетесь, что не знаете ни Писаний, ни силы Божьей?
Адже, коли люди повстануть із мертвих, вони не одружуватимуться, ані заміж виходитимуть. Вони будуть подібні до Ангелів Небесних.
Воскресшие из мертвых не будут ни жениться, ни выходить замуж, а будут как ангелы на небесах.
А щодо воскресіння з мертвих, то хіба не читали ви в книзі Мойсеєвій, де йдеться про палаючий кущ [37]? Бог сказав Мойсеєві: „Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова”.
А о том, что мертвые воскресают, разве вы не читали в книге Моисея, в том месте, где говорится о кусте, как Бог сказал Моисею: «Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова»?62
Тобто Господь є Богом живих, а не мертвих. Тож усі вони — живі. Саме тому ви, саддукеї, глибоко помиляєтесь».
Он Бог не мертвых, а живых. Вы глубоко заблуждаетесь.
Один із книжників, наблизившись до Ісуса, слухав, як Він розмоляв з саддукеями, та фарисеями. Побачивши, як добре Ісус відповідав, книжник запитав Його: «Вчителю, яка заповідь Закону є найважливішою?»
Один из учителей Закона, слушая этот спор, заметил, как хорошо ответил Иисус, и спросил у Него:
— Какая из заповедей самая важная?
— Какая из заповедей самая важная?
Ісус відповів: «Ось найважливіша заповідь: „Слухай, Ізраїлю! Всевишній Господь наш — єдиний Бог.
Иисус ответил:
— Самая важная заповедь — это:
— Самая важная заповедь — это:
«Слушай, Израиль! Господь наш Бог — единый Господь.
Тож любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, всім розумом і силою своєю”.
Люби Господа, Бога твоего, всем сердцем твоим,
и всей душой твоей, всем разумом твоим, и всеми силами твоими».63
Друга за важливістю заповідь така: „Любіть ближнього [38] свого, як себе самого”. Немає важливішої заповіді, ніж оці дві».
Вторая заповедь: «Люби ближнего твоего, как самого себя».64 Нет заповедей важнее этих двух.
І книжник погодився: «Добре сказано, Вчителю. Ти маєш слушність, кажучи: Господь Всевишній — єдиний Бог, і немає іншого, крім Нього.
Учитель Закона сказал:
— Хорошо сказано, Учитель. Ты прав, говоря, что Бог один, и нет другого Бога , кроме Него.
— Хорошо сказано, Учитель. Ты прав, говоря, что Бог один, и нет другого Бога , кроме Него.
Кожен мусить любити Його всім серцем, усім розумінням і силою своєю, а також любити ближнього свого, як себе самого, — усе те є багато важливішим за всі підношення й пожертви».
Любить Его всем сердцем, всем разумом, всеми силами и любить ближнего, как самого себя, — это важнее, чем все всесожжения и жертвы.
Почувши таку мудру відповідь, Ісус сказав книжникові: «Ти недалекий від Царства Божого». І відтоді ніхто не наважувався Ісуса про щось питати.
Иисус, видя, как разумно ответил учитель Закона, сказал ему:
— Недалеко ты от Божьего Царства.
С тех пор никто больше не решался задавать Ему вопросы.
— Недалеко ты от Божьего Царства.
С тех пор никто больше не решался задавать Ему вопросы.
Навчаючи у Храмі, Ісус говорив: «Чому книжники стверджують, що Христос — Син Давидів?
Продолжая учить в храме, Иисус сказал:
— Почему учители Закона говорят, что Христос — Сын Давида?
— Почему учители Закона говорят, что Христос — Сын Давида?
Адже сам Давид, якого надихнув Дух Святий, казав:
„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [39]””.
„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [39]””.
Ведь сам Давид сказал, вдохновляемый Святым Духом:
«Сказал Господь Господу моему:
Сядь по правую руку от Меня,
пока Я не повергну врагов Твоих
к ногам Твоим».65
Тобто сам Давид називав Христа „Господом” своїм. То як же Він може бути Сином Давидовим?»
Та величезний натовп слухав Ісуса з задоволенням.
Та величезний натовп слухав Ісуса з задоволенням.
Сам Давид называет Его Господом. Как же в таком случае Он может быть ему Сыном?
Большая толпа слушала Иисуса с радостью.
Большая толпа слушала Иисуса с радостью.
Ісус продовжував навчати народ, кажучи: «Стережіться книжників: вони люблять походжати в довгому вбранні, виглядаючи важливо. Вони полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб у них були найповажніші місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах.
А Он учил:
— Остерегайтесь учителей Закона. Они любят наряжаться в длинные одежды и любят, когда их приветствуют на площадях.
— Остерегайтесь учителей Закона. Они любят наряжаться в длинные одежды и любят, когда их приветствуют на площадях.
Они сидят на самых почетных местах в синагогах и на званых обедах.
А самі вони оббирають вдів і виживають їх із їхніх осель, а потім моляться довго напоказ, щоб виглядати щирими. Господь покарає їх найтяжче».
Они разоряют дома вдов и напоказ долго молятся. Таких ждет очень суровое наказание.
Ісус сів біля жертовної скриньки у Храмі й почав стежити, як люди кладуть гроші до скарбнички. Й чимало багатіїв залишали там значні суми.
Сев напротив сокровищницы храма, Иисус смотрел, как люди кладут в нее деньги. Многие богачи бросали помногу.
Аж ось підійшла бідна вдова й поклала дві дрібні мідні монети.
Но вот подошла бедная вдова и бросила две медные монетки.66
Тоді Ісус зібрав Своїх учнів і сказав їм: «Істинно кажу вам, що ця бідна вдова пожертвувала більше, ніж усі інші люди.
Иисус подозвал учеников и сказал им:
— Говорю вам истину, эта бедная вдова положила больше всех, кто клал в сокровищницу,
— Говорю вам истину, эта бедная вдова положила больше всех, кто клал в сокровищницу,