Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Синодальный перевод
Ісус, навчаючи народ, розповів таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Навколо нього поставив огорожу, викопав яму для чавильні й звів башту. Потім здав виноградник в оренду та й поїхав собі мандрувати.
И начал говорить им притчами: некоторый человек насадил виноградник и обнёс оградою, и выкопал точило, и построил башню, и, отдав его виноградарям, отлучился.
Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю.
И послал в своё время к виноградарям слугу — принять от виноградарей плодов из виноградника.
Але орендарі схопили його, побили й відіслали ні з чим.
Они же, схватив его, били, и отослали ни с чем.
Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі тому розбили голову й безсоромно з нього познущалися.
Опять послал к ним другого слугу; и тому камнями разбили голову и отпустили его с бесчестьем.
Господар послав третього, але цього орендарі вбили. Знову й знову він посилав слуг, а виноградарі кого з них били, а кого й убивали.
И опять иного послал: и того убили; и многих других то били, то убивали.
З ним лишився тільки улюблений син його. Тож зрештою господар послав сина свого, міркуючи: „Вони неодмінно поважатимуть сина мого!”
Имея же ещё одного сына, любезного ему, напоследок послал и его к ним, говоря: «постыдятся сына моего».
Але ж орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!”
Но виноградари сказали друг другу: «это наследник; пойдём, убьём его, и наследство будет наше».
Тож вони схопили сина господаря, викинули його з виноградника і вбили.
И, схватив его, убили и выбросили вон из виноградника.
То що тепер власникові виноградника діяти з ними? Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим.
Что же сделает хозяин виноградника? — Придёт и предаст смерти виноградарей, и отдаст виноградник другим.
Хіба не читали ви у Святому Писанні:
„Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем.
„Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем.
Неужели вы не читали сего в Писании: «камень, который отвергли строители, тот самый сделался главою угла;
Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би схопити Його, але побоялися народу. Тож вони залишили Ісуса та й пішли собі геть.
И старались схватить Его, но побоялись народа, ибо поняли, что о них сказал притчу; и, оставив Его, отошли.
Згодом, юдейські лідери підіслали до Ісуса декого з фарисеїв та іродіанців, аби зловити Його на слові.
И посылают к Нему некоторых из фарисеев и иродиан, чтобы уловить Его в слове.
Ті підійшли до Ісуса й сказали: «Вчителю, ми знаємо, що Ти — чоловік чесний, і не зважаєш на те, хто і що про Тебе подумає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий. Тож скажи нам, чи справедливо сплачувати податки цезареві, чи ні? Мусимо ми платити їх, чи ні?»
Они же, придя, говорят Ему: Учитель! мы знаем, что Ты справедлив и не заботишься об угождении кому-либо, ибо не смотришь ни на какое лицо, но истинно пути Божию учишь. Позволительно ли давать подать кесарю или нет? давать ли нам или не давать?
Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: «Навіщо ви перевіряєте Мене, аби зловити Мене на слові? Принесіть динар, щоб Я міг подивитися на нього».
Но Он, зная их лицемерие, сказал им: что искушаете Меня? принесите Мне динарий, чтобы Мне видеть его.
Коли вони принесли динар, Ісус запитав: «Хто тут зображений й чиє ім’я викарбоване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве».
Они принесли. Тогда говорит им: чьё это изображение и надпись? Они сказали Ему: кесаревы.
Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю цезареве, а Богу — Боже». Почувши таку відповідь, вивідники були вражені.
Иисус сказал им в ответ: отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу. И дивились Ему.
Згодом, декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його:
Потом пришли к Нему саддукеи, которые говорят, что нет воскресения, и спросили Его, говоря:
«Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”.[36]
Учитель! Моисей написал нам: «если у кого умрёт брат и оставит жену, а детей не оставит, то брат его пусть возьмёт жену его и восстановит семя брату своему».
От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, не залишивши дітей.
Было семь братьев: первый взял жену и, умирая, не оставил детей.
Тож другий брат узяв шлюб із тією жінкою та також помер бездітним. Те ж саме трапилося й з третім братом.
Взял её второй и умер, и он не оставил детей; также и третий.
Усі семеро мали шлюб з тією жінкою, але всі вони померли, не залишивши дітей. Останньою померла жінка.
Брали её за себя семеро и не оставили детей. После всех умерла и жена.
Отже, в майбутньому житті, після воскресіння з мертвих, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»
Итак, в воскресении, когда воскреснут, которого из них будет она женою? Ибо семеро имели её женою?
Ісус відповів їм: «Звісно, причиною вашої помилки є те, що ви не знаєте ні Святого Писання, ані сили Божої.
Иисус сказал им в ответ: этим ли приводитесь вы в заблуждение, не зная Писаний, ни силы Божией?
Адже, коли люди повстануть із мертвих, вони не одружуватимуться, ані заміж виходитимуть. Вони будуть подібні до Ангелів Небесних.
Ибо, когда из мёртвых воскреснут, тогда не будут ни жениться, ни замуж выходить, но будут, как Ангелы на небесах.
А щодо воскресіння з мертвих, то хіба не читали ви в книзі Мойсеєвій, де йдеться про палаючий кущ [37]? Бог сказав Мойсеєві: „Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова”.
А о мёртвых, что они воскреснут, разве не читали вы в книге Моисея, как Бог при купине сказал ему: «Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова?»
Тобто Господь є Богом живих, а не мертвих. Тож усі вони — живі. Саме тому ви, саддукеї, глибоко помиляєтесь».
Бог не есть Бог мёртвых, но Бог живых. Итак, вы весьма заблуждаетесь.
Один із книжників, наблизившись до Ісуса, слухав, як Він розмоляв з саддукеями, та фарисеями. Побачивши, як добре Ісус відповідав, книжник запитав Його: «Вчителю, яка заповідь Закону є найважливішою?»
Один из книжников, слыша их прения и видя, что Иисус хорошо им отвечал, подошёл и спросил Его: какая первая из всех заповедей?
Ісус відповів: «Ось найважливіша заповідь: „Слухай, Ізраїлю! Всевишній Господь наш — єдиний Бог.
Иисус отвечал ему: первая из всех заповедей: «слушай, Израиль! Господь Бог наш есть Господь единый;
Тож любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, всім розумом і силою своєю”.
и возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, и всею душою твоею, и всем разумением твоим, и всею крепостию твоею», — вот первая заповедь!
Друга за важливістю заповідь така: „Любіть ближнього [38] свого, як себе самого”. Немає важливішої заповіді, ніж оці дві».
Вторая подобная ей: «возлюби ближнего твоего, как самого себя». Иной большей сих заповеди нет.
І книжник погодився: «Добре сказано, Вчителю. Ти маєш слушність, кажучи: Господь Всевишній — єдиний Бог, і немає іншого, крім Нього.
Книжник сказал Ему: хорошо, Учитель! истину сказал Ты, что один есть Бог и нет иного, кроме Его;
Кожен мусить любити Його всім серцем, усім розумінням і силою своєю, а також любити ближнього свого, як себе самого, — усе те є багато важливішим за всі підношення й пожертви».
и любить Его всем сердцем, и всем умом, и всею душою, и всею крепостью, и любить ближнего, как самого себя, есть больше всех всесожжений и жертв.
Почувши таку мудру відповідь, Ісус сказав книжникові: «Ти недалекий від Царства Божого». І відтоді ніхто не наважувався Ісуса про щось питати.
Иисус, видя, что он разумно отвечал, сказал ему: недалеко ты от Царствия Божия. После того никто уже не смел спрашивать Его.
Навчаючи у Храмі, Ісус говорив: «Чому книжники стверджують, що Христос — Син Давидів?
Продолжая учить в храме, Иисус говорил: как говорят книжники, что Христос есть Сын Давидов?
Адже сам Давид, якого надихнув Дух Святий, казав:
„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [39]””.
„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [39]””.
Ибо сам Давид сказал Духом Святым: «сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих».
Тобто сам Давид називав Христа „Господом” своїм. То як же Він може бути Сином Давидовим?»
Та величезний натовп слухав Ісуса з задоволенням.
Та величезний натовп слухав Ісуса з задоволенням.
Итак, сам Давид называет Его Господом: как же Он Сын ему? И множество народа слушало Его с услаждением.
Ісус продовжував навчати народ, кажучи: «Стережіться книжників: вони люблять походжати в довгому вбранні, виглядаючи важливо. Вони полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб у них були найповажніші місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах.
И говорил им в учении Своём: остерегайтесь книжников, любящих ходить в длинных одеждах и принимать приветствия в народных собраниях,
сидеть впереди в синагогах и возлежать на первом месте на пиршествах, —
А самі вони оббирають вдів і виживають їх із їхніх осель, а потім моляться довго напоказ, щоб виглядати щирими. Господь покарає їх найтяжче».
сии, поядающие домы вдов и напоказ долго молящиеся, примут тягчайшее осуждение.
Ісус сів біля жертовної скриньки у Храмі й почав стежити, як люди кладуть гроші до скарбнички. Й чимало багатіїв залишали там значні суми.
И сел Иисус против сокровищницы, и смотрел, как народ кладёт деньги в сокровищницу. Многие богатые клали много.
Аж ось підійшла бідна вдова й поклала дві дрібні мідні монети.
Придя же, одна бедная вдова положила две лепты, что составляет кодрант.
Тоді Ісус зібрав Своїх учнів і сказав їм: «Істинно кажу вам, що ця бідна вдова пожертвувала більше, ніж усі інші люди.
Подозвав учеников Своих, Иисус сказал им: истинно говорю вам, что эта бедная вдова положила больше всех, клавших в сокровищницу,