Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Новый русский перевод
То було якраз за два дні до Пасхи та свята Прісних Хлібів. Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса.
Через два дня наступала Пасха и праздник Пресных хлебов. Первосвященники и учители Закона искали удобного случая, чтобы хитростью схватить Иисуса и убить.
Вони говорили між собою: «Тільки це не можна робити на свята, бо народ може збунтуватись».
— Только не во время праздника, — говорили они, — иначе народ может взбунтоваться.
Коли Ісус був у Віфанії та сидів за столом у домі Симона прокаженого, до Нього підійшла жінка з алебастровим глечиком, наповненим надзвичайно дорогими пахощами з нарду. Вона відкрила посудину й почала лити олію Ісусові на голову.
Иисус в это время был в Вифании, в доме Симона прокаженного. Он возлежал за столом, когда в дом вошла женщина с алебастровым кувшином очень дорогого ароматического масла, приготовленного из чистого нарда.72 Отбив запечатанное горлышко, она вылила масло на голову Иисусу.
Побачивши це, деякі з учнів дуже розсердилися й загомоніли поміж собою: «Навіщо таке марнотратство?
Некоторые из присутствовавших возмутились:
— Зачем так тратить благовония?
— Зачем так тратить благовония?
Це мирро можна було б дорого продати. Це принесло б більше трьохсот динарів,[46] які можна було б роздати бідним». Учні продовжували докоряти їй, кажучи, що негідне вдіяла вона.
Ведь его можно было продать больше чем за триста динариев, а деньги раздать нищим, — упрекали они ее.
Та Ісус сказав: «Облиште її. Навіщо ви докоряєте цій жінці? Вона зробила добре діло для Мене.
Но Иисус сказал:
— Оставьте ее, что вы ее упрекаете? Она сделала для Меня доброе дело.
— Оставьте ее, что вы ее упрекаете? Она сделала для Меня доброе дело.
Адже бідні завжди будуть з вами,[47] то й допомагати їм ви зможете, коли схочете, а Я — ні.
Потому что нищие всегда с вами, и вы можете делать им добро, когда захотите, а Я не всегда буду с вами.
Вона зробила, що змогла. Помазавши мирром тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону.
Она сделала, что могла: заранее помазала Мое тело для погребения.
Істинно кажу вам: відтепер хоч би де проповідувалась у світі Євангелія, люди завжди будуть згадувати про те, що зробила ця жінка».
Говорю вам истину: во всем мире, везде, где будет возвещена Радостная Весть, там в память об этой женщине будет рассказано и о том, что она сделала.
Один з дванадцятьох апостолів, який звався Юдою Іскаріотом, прийшов до головних священиків і почав говорити з ними про те, як він може допомогти їм зарештувати Ісуса.
Иуда Искариот, один из двенадцати, пошел к первосвященникам, чтобы предать им Иисуса.
Ті дуже зраділи, почувши його, й пообіцяли добре заплатити йому за це. Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса.
Услышав, для чего он пришел, они обрадовались и обещали заплатить ему. И Иуда стал искать удобного случая, чтобы предать Иисуса.
Першого дня свята Прісних Хлібів, коли за звичаєм належало приносити в жертву Пасхальне ягня, Ісусові учні запитали Його: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували Тобі Пасхальну вечерю?»
В первый день праздника Пресных хлебов, когда закалывали пасхальных ягнят, ученики спросили Иисуса:
— Куда нам пойти, чтобы приготовить Тебе пасхальный ужин?
— Куда нам пойти, чтобы приготовить Тебе пасхальный ужин?
Ісус послав двох Своїх учнів, сказавши: «Ідіть у місто, там ви зустрінете чоловіка, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде, та скажіть господареві цього дому, що Вчитель питає: „Де кімната для гостей, в котрій Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?”
И Он послал двух учеников, сказав им:
— Идите в город, там вы встретите человека, несущего кувшин воды, идите за ним.
— Идите в город, там вы встретите человека, несущего кувшин воды, идите за ним.
Скажите хозяину дома, куда этот человек войдет: «Учитель спрашивает: где Моя комната, в которой Я буду есть пасхальный ужин с Моими учениками?»
Та той чоловік приведе вас у велику вмебльовану кімнату нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері».
Он покажет вам большую комнату наверху, приготовленную и убранную; там и приготовьте нам ужин.
Отож учні пішли до міста, і все сталося так, як Він казав їм. Там вони і приготували Пасхальну вечерю.
Ученики пошли, вошли в город; и все произошло так, как им сказал Иисус. Они приготовили пасхальный ужин.
Коли настав вечір, Ісус із дванадцятьма апостолами прийшов до тієї оселі.
Вечером Иисус пришел туда с двенадцатью.
І коли вони їли за столом, Ісус сказав: «Істинно кажу вам: один із вас, хто тут зараз їсть зі Мною, зрадить Мене».
Когда они возлежали и ели, Иисус сказал:
— Говорю вам истину: один из вас, кто сейчас ест со Мной, предаст Меня.
— Говорю вам истину: один из вас, кто сейчас ест со Мной, предаст Меня.
Всі учні дуже засмутилися й почали питати Його: «Напевне, це не я?»
Учеников это сильно опечалило, и один за другим они стали спрашивать Его:
— Но ведь это не я?
— Но ведь это не я?
Ісус відказав їм: «Так, це один із вас. Той, хто опустив хліб в чашу разом зі Мною і зрадить Мене.
— Один из двенадцати, — ответил Иисус, — тот, кто вместе со Мной обмакивает хлеб в блюдо.
Син Людський прийме страждання, як і було написано про Нього в Святому Писанні. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть! Краще б йому було зовсім не народжуватися».
Да, Сын Человеческий уходит так, как о Нем сказано в Писании, но горе тому человеку, который предает Сына Человеческого! Лучше бы ему вообще не родиться.
За вечерею Ісус узяв хлібину, та, віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм учням зі словами: «Візьміть хліб цей і їжте його. Це тіло Моє».
Когда они ели, Иисус взял хлеб и, благословив, разломил его, дал им и сказал:
— Возьмите, это Мое тело.
— Возьмите, это Мое тело.
Потім узяв Він чашу й подякувавши Богові, подав цю чашу учням Своїм, і всі пили з неї.
Затем Он взял чашу, поблагодарил за нее и подал им, и они все пили из нее.
І сказав Ісус: «Це кров Моя, що засновує Новий Заповіт Божий для людей Його і що проллється на користь багатьох народів.
— Это Моя кровь завета,73 проливаемая за многих, — сказал Иисус.
Істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли питиму молоде вино в Царстві Божому».
— Говорю вам истину: Я уже не буду пить от плода виноградного до того дня, когда Я буду пить новое74 вино в Божьем Царстве.
І заспівавши хвальну пісню Богові, вони вирушили на Оливну гору.
Они спели75 и пошли на Оливковую гору.
Тоді Ісус сказав учням Своїм: «Усі ви втратите віру свою. Кажу так, бо написано у Святому Писанні:
„Як ударю пастуха, то й вівці порозбігаються”.
„Як ударю пастуха, то й вівці порозбігаються”.
— Вы все отступитесь от Меня, — сказал им Иисус, — ведь написано:
«Я поражу Пастуха,
и разбегутся овцы».76
Але коли Я воскресну з мертвих, то піду до Ґалилеї та дістануся того міста раніше за вас».
Но когда Я воскресну, то пойду в Галилею и буду ждать вас там.
Але ж Петро відповів: «Навіть якщо всі втратять віру в Тебе, я ніколи не втрачу!»
Петр сказал Ему:
— Даже если все Тебя оставят, я никогда этого не сделаю.
— Даже если все Тебя оставят, я никогда этого не сделаю.
Тоді Ісус мовив йому: «Істинно кажу тобі: цієї ж ночі, ще до того, як двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене[48]».
— Говорю тебе истину, — сказал ему Иисус, — в эту ночь, прежде чем петух пропоет два раза, ты трижды отречешься от Меня.
Та Петро й далі вперто наполягав: «Навіть якщо я маю вмерти разом з Тобою, я ніколи не зречуся». І всі інші учні мовили те ж саме.
Но Петр уверял:
— Даже если мне придется умереть с Тобой, я никогда не откажусь от Тебя.
И все говорили то же.
— Даже если мне придется умереть с Тобой, я никогда не откажусь от Тебя.
И все говорили то же.
Ісус та Його учні прийшли до місцевосці, що називалася Ґефсиманією. І сказав Він учням Своїм: «Посидьте тут, поки Я помолюся».
Они пришли на место, называемое Гефсимания, и Иисус сказал Своим ученикам:
— Посидите здесь, пока Я буду молиться.
— Посидите здесь, пока Я буду молиться.
Він узяв з собою Петра, Якова та Іоана. Ісус почав тужити й журитися,
Он взял с Собой Петра, Иакова и Иоанна. Его охватили ужас и тревога.
говорячи учням Своїм: «Душа Моя переповнена смертельної скорботи. Зостаньтесь тут і пильнуйте».
Тогда Он сказал им:
— Душа Моя объята смертельной печалью. Побудьте здесь и бодрствуйте.
— Душа Моя объята смертельной печалью. Побудьте здесь и бодрствуйте.
І відійшовши трохи подалі, Він упав долілиць і почав молитися, щоб, якщо це можливо, обминула Його лиха година.
Отойдя немного, Он пал на землю и молился, чтобы, если возможно, этот час миновал Его.
І молив Він: «Авва, [49] Отче, все підвладне тобі. Хай обмине Мене ця чаша [50] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».
— Абба !77 Отец! — сказал Он. — Ты все можешь! Пронеси эту чашу мимо Меня, но пусть все будет не как Я хочу, а как Ты хочешь.
Повернувшись до Своїх учнів, Ісус побачив, що вони сплять. І звернувся тоді Ісус до Петра: «Симоне, чому ти спиш? Хіба ж не міг ти лише однієї години не спати?
Затем Он возвратился и нашел их спящими.
— Симон, — спросил Он Петра, — ты спишь? Неужели ты не мог пободрствовать хоть один час?
— Симон, — спросил Он Петра, — ты спишь? Неужели ты не мог пободрствовать хоть один час?
Не спіть і моліться, щоб не піддатися спокусам, бо дух ваш прагне, а тіло — немічне».
Бодрствуйте и молитесь, чтобы вам не поддаться искушению. Дух бодр, но тело слабо.
Коли Ісус повернувся до учнів, то знову побачив, що вони сплять, бо повіки їхні поважчали. Знічені, вони не знали, що й сказати.
Когда Он вернулся, ученики опять спали, потому что их веки отяжелели; они не знали, что отвечать Иисусу.
І підійшов Він утретє й сказав їм: «Ви все ще спите та відпочиваєте? Досить. Час настав, коли Сина Людського віддадуть до рук грішників.
Возвратившись в третий раз, Иисус сказал им:
— Вы все спите и отдыхаете? Довольно! Время настало, и Сын Человеческий предается в руки грешников.
— Вы все спите и отдыхаете? Довольно! Время настало, и Сын Человеческий предается в руки грешников.
Вставайте! Ходімо! Дивіться, ось зрадник Мій наближається!»
Вставайте, идем. Вот уже и Мой предатель приблизился.
Поки Ісус це казав, з’явився Юда, один з дванадцятьох апостолів, а з ним разом і великий натовп з мечами та палицями. Цих людей послали головні священики, книжники та старійшини.
Он еще говорил, как появился Иуда, один из двенадцати, и с ним толпа, вооруженная мечами и кольями. Их послали первосвященники, учители Закона и старейшины.
Юда [51] пообіцяв подати їм знак, кажучи: «Той, кого я поцілую, і є Ісус. Заарештуйте Його і візьміть під варту».
Предатель так условился с ними:
— Хватайте Того, Кого я поцелую, и уводите под стражей.
— Хватайте Того, Кого я поцелую, и уводите под стражей.
Тож він підійшов до Ісуса й, сказавши: «Вчителю» — поцілував Його.
Придя на место, Иуда сразу же подошел к Иисусу и сказал:
— Рабби! — и поцеловал Его.
— Рабби! — и поцеловал Его.
Тоді деякі чоловіки з натовпу схопили Ісуса і взяли Його під варту.
Пришедшие с Иудой, схватив Иисуса, взяли Его под стражу.
Один із тих, хто стояв поруч із Ним, вихопив свого меча і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв йому вухо.
Один из стоявших рядом вытащил меч, ударил им слугу первосвященника и отсек ему ухо.
Тоді Ісус звернувся до натовпу зі словами: «Ви прийшли, щоб схопити Мене, як розбійника, з мечами та палицями.
— Что Я — разбойник,78 что вы пришли с мечами и кольями, чтобы арестовать Меня? — спросил их Иисус.
Я ж щодня був з вами у Храмі, навчаючи людей, та ви не заарештували Мене. Однак все це сталося, щоб збулося все, що було написане у Святому Писанні».
— Каждый день Я был с вами в храме и учил, и вы не арестовывали Меня. Но пусть исполнятся Писания.
Серед Ісусових послідовників був один юнак, одягнений у лляну ряднину на голе тіло. Його також намагалися схопити, але він кинув ту ряднину і втік голий.
За Иисусом пошел лишь один молодой человек, завернувшись в покрывало на голое тело. Когда его схватили,
он вырвался и убежал голый, оставив покрывало в руках у стражников.
Ті люди, які схопили Ісуса, відвели Його до хати первосвященика, у якого зібралися головні священики, старійшини та книжники.
В доме первосвященника, куда привели Иисуса, собрались все первосвященники, старейшины и учители Закона.
А Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом аж до самого помешкання первосвященика Каяфи. Увійшовши до подвір’я, Петро сів там разом із охоронцями, гріючись біля багаття.
Петр, держась поодаль, следовал за Иисусом, прошел во двор первосвященника и сел со стражниками греться у костра.
Головні священики й весь Синедріон намагалися вишукати свідчення проти Ісуса, щоб засудити Його на смерть, але нічого знайти не могли.
Первосвященники и весь Высший Совет искали показания против Иисуса, чтобы приговорить Его к смерти, но они ничего не могли найти.
Хоча і багато людей лжесвідчили проти Нього, але всі ті свідчення не збігалися одне з одним.
Выступало много лжесвидетелей, но их показания не совпадали.
Деякі з присутніх вставали й зводили наклепи на Ісуса, кажучи:
Нашлось несколько человек, которые встали и ложно заявили:
«Ми самі чули, як Він говорив: „Я зруйную цей Храм рукотворний і за три дні відбудую інший, нерукотворний”».
— Мы слышали, как Он говорил: «Я разрушу этот храм, сотворенный руками людей, и в три дня построю другой, нерукотворный».
Але й в цьому їхні свідчення не узгоджувалися одне з другим.
Но и в этом их свидетельства не совпали.
Тоді первосвященик встав перед присутніми і запитав Ісуса: «Чому Ти не відповідаєш? Скажи нам, чи є правдою всі оті звинувачення, що ці люди свідчать проти Тебе?»
Потом первосвященник, встав посредине, спросил Иисуса:
— Тебе нечего ответить на эти свидетельства против Тебя?
— Тебе нечего ответить на эти свидетельства против Тебя?
Та Ісус мовчав, і нічого не відповів. Тоді первосвященик знову запитав Його: «Ти Христос, Син Благословенного Бога?»
Но Иисус молчал, не отвечая ни слова. Первосвященник опять спросил Его:
— Ты ли Христос, Сын Благословенного?
— Ты ли Христос, Сын Благословенного?
Ісус відповів: «Так, Я — Син Господа Всевишнього! Та в майбутньому, побачите ви Сина Людського, Який сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога. І наближатиметься Він в хмарах небесних».
— Я, — ответил Иисус, — и вы увидите Сына Человеческого сидящим по правую руку от Всемогущего и идущим на облаках небесных.79
Почувши це, первосвященик у гніві роздер на собі одяг і сказав: «Він зневажає Бога! Ніяких свідчень нам більше не треба!
Разорвав на себе одежды, первосвященник сказал:
— Какие нам еще нужны свидетели?
— Какие нам еще нужны свидетели?
Ви всі чули, як Він ганьбить Всевишнього. Що скажете на це?» І всі вони визначили, що Ісус винен і заслуговує на смерть.
Вы сами слышали кощунство! Каково ваше решение?
Все признали, что Он виновен и заслуживает смерти.
Все признали, что Он виновен и заслуживает смерти.
Деякі з людей почали плювати на Нього; вони затулили Ісусу очі й били Його кулаками, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк,[52] назви того із нас, хто вдарив Тебе!» Тоді охоронці відвели Ісуса осторонь й почали бити Його.
Тогда некоторые начали плевать на Него; Иисусу закрывали лицо, били Его кулаками и говорили:
— Пророчествуй!
Потом Его стали избивать стражники.
— Пророчествуй!
Потом Его стали избивать стражники.
Як раз у той час, коли Петро був на подвір’ї, туди прийшла одна зі служниць первосвященика. Побачивши Петра, який грівся біля вогнища, вона пильно подивилася на нього й сказала: «Ти також був з Ісусом, Тим, що з Назарету».
Петр же в это время был во дворе. Туда пришла одна из служанок первосвященника
и, увидев Петра, гревшегося у костра, всмотрелась в него и сказала:
— Ты тоже был с Иисусом из Назарета.
— Ты тоже был с Иисусом из Назарета.
Та Петро заперечив, сказавши: «Я не знаю і не розумію, про що ти говориш!» Сказавши це, він подався до виходу з подвір’я, та тієї ж миті проспівав півень.[53]
Но Петр отрицал это.
— Я вообще не знаю, о чем ты говоришь, — сказал он и вышел во внешний двор. И тут пропел петух.
— Я вообще не знаю, о чем ты говоришь, — сказал он и вышел во внешний двор. И тут пропел петух.
Але та дівчина-служниця, яка побачила його, знову почала говорити всім, хто там стояв: «Цей чоловік — один із учнів Христових!»
Служанка увидела Петра и там и опять стала говорить стоявшим рядом:
— Это один из них.
— Это один из них.
І знову Петро заперечив цьому. Але негайно люди, які стояли осторонь, сказали Петрові: «Безперечно, ти один із них, адже ти також з Ґалилеї».
Петр снова отрицал. Но спустя немного времени стоявшие там люди опять сказали ему:
— Точно, ты один из них, ты ведь галилеянин.
— Точно, ты один из них, ты ведь галилеянин.
Петро почав божитися та присягатися: «Клянуся Господом Всевишнім, Я не знаю Цього Чоловіка, про Якого ви говорите!»
Но Петр начал призывать проклятия и клясться:
— Я не знаю Человека, о Котором вы говорите.
— Я не знаю Человека, о Котором вы говорите.
І тієї ж миті вдруге проспівав півень. І згадав Петро, про що Ісус казав йому: «Ти тричі зречешся Мене ще до того, як двічі проспіває півень». І він гірко заридав.
И тотчас во второй раз пропел петух, и Петр вспомнил слова Иисуса: «Прежде чем два раза пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня». И он горько заплакал.