Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Синодальный перевод
Вранці наступного дня головні священики разом зі старійшинами, книжниками й з усім Синедріоном надумали, що робити з Ісусом. Вони зв’язали Його й повели до прокуратора, щоб передати Ісуса до рук Пилата.
Немедленно поутру первосвященники со старейшинами и книжниками и весь синедрион составили совещание и, связав Иисуса, отвели и предали Пилату.
І запитав Пилат Ісуса: «Ти — Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».
Пилат спросил Его: Ты Царь Иудейский? Он же сказал ему в ответ: ты говоришь.
А головні священики почали звинувачувати Ісуса в багатьох злочинах.
И первосвященники обвиняли Его во многом.
І знову Пилат запитав Його: «Хіба ж Ти не чуєш усі ці звинувачення проти Себе? Чому ж Ти не відповідаєш?»
Пилат же опять спросил Его: Ты ничего не отвечаешь? видишь, как много против Тебя обвинений.
Але Ісус і слова не відповів на жодне із звинувачень. І це дуже здивувало Пилата.
Но Иисус и на это ничего не отвечал, так что Пилат дивился.
Кожного року, під час Пасхи, Пилат за звичаєм відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просив народ.
На всякий же праздник отпускал он им одного узника, о котором просили.
У той час, серед ув’язнених злочинців був чоловік на ім’я Варавва, який, разом з іншими бунтівниками, був винний у вбивствах.
Тогда был в узах некто, по имени Варавва, со своими сообщниками, которые во время мятежа сделали убийство.
Як завжди, прийшли люди до Пилата й просили звільнити одного з в’язнів, як він, зазвичай, робив для них.
И народ начал кричать и просить Пилата о том, что он всегда делал для них.
І запитав їх Пилат: «Чи хочете ви, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?»
Он сказал им в ответ: хотите ли, отпущу вам Царя Иудейского?
Пилат знав, що головні священики віддали Ісуса прокуратору, тільки тому, що заздрили Йому.
Ибо знал, что первосвященники предали Его из зависти.
Але головні священики умовили натовп просити Пилата відпустити Варавву замість Ісуса.
Но первосвященники возбудили народ просить, чтобы отпустил им лучше Варавву.
Та Пилат знову звернувся до них: «Що ж мені робити з тим Чоловіком, Якого ви називаєте Царем Юдейським?»
Пилат, отвечая, опять сказал им: что же хотите, чтобы я сделал с Тем, Которого вы называете Царём Иудейским?
«За що? — запитав Пилат. — Який на Ньому злочин?» Тоді всі ще дужче загорлали: «Нехай Його розіпнуть на хресті!»
Пилат сказал им: какое же зло сделал Он? Но они ещё сильнее закричали: распни Его.
Пилат хотів догодити юрбі то й відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, та опісля віддав Його на розп’яття.
Тогда Пилат, желая сделать угодное народу, отпустил им Варавву, а Иисуса, бив, предал на распятие.
Пилатові воїни відвели Ісуса до палацу, де був правитель (преторії), і там зібрався цілий відділ [54] солдат.
А воины отвели Его внутрь двора, то есть в преторию, и собрали весь полк,
Вони наділи на Ісуса багряницю, а на голову Йому сплели терновий вінок.
и одели Его в багряницу, и, сплетши терновый венец, возложили на Него;
І почали вони вітати Ісуса: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!»
и начали приветствовать Его: радуйся, Царь Иудейский!
І били Його ціпком по голові, й плювали на Нього. При тому солдати падали на коліна, глузливо вклоняючись Ісусові як цареві.
И били Его по голове тростью, и плевали на Него, и, становясь на колени, кланялись Ему.
А як скінчили вони знущатися й насміхатися з Ісуса, то зняли з Нього багряницю й, вбраши Ісуса у Його власний одяг, повели на розп’яття.
Когда же насмеялись над Ним, сняли с Него багряницу, одели Его в собственные одежды Его и повели Его, чтобы распять Его.
Саме у той час, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин (він був батьком Олександра і Руфа). Тож воїни примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса.
И заставили проходящего некоего Киринеянина Симона, отца Александрова и Руфова, идущего с поля, нести крест Его.
Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»),
И привели Его на место Голгофу, что значит: «Лобное место».
то дали Ісусові випити вина, змішаного з мирром, та Він не став його пити.
И давали Ему пить вино со смирною; но Он не принял.
Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, кому що дістанеться.
Распявшие Его делили одежды Его, бросая жребий, кому что взять.
На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: «ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ».
И была надпись вины Его: «Царь Иудейский».
Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє злочинців: один праворуч, а другий ліворуч від Нього.
С Ним распяли двух разбойников, одного по правую, а другого по левую сторону Его.
[І збулося сказане у Святому Писанні: «Його тримали між злочинців».] [55]
И сбылось слово Писания: «и к злодеям причтён».
Проходячи повз, люди ображали Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати Храм і вібудувати знов його за три дні.
Проходящие злословили Его, кивая головами своими и говоря: э! разрушающий храм и в три дня созидающий!
Головні священики й книжники також насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може!
Подобно и первосвященники с книжниками, насмехаясь, говорили друг другу: других спасал, а Себя не может спасти.
Якщо Він насправді є Христос, Цар ізраїльський, то нехай Він зараз зійде з хреста. Побачивши це, ми пересвідчимося й повіримо в Нього». І навіть двоє злочинців, що були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також лихословили проти Нього.
Христос, Царь Израилев, пусть сойдёт теперь с креста, чтобы мы видели, и уверуем. И распятые с Ним поносили Его.
Опівдень темрява настала на всій землі, і було так аж до третьої години.
В шестом же часу настала тьма по всей земле и продолжалась до часа девятого.
А о третій Ісус голосно закричав: «Елої, Елої, лама савахтані?» Що в перекладі означає: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти Мене покинув?»
В девятом часу возопил Иисус громким голосом: Элои! Элои! ламма савахфани? — что значит: «Боже Мой! Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?»
Деякі з людей, які стояли поруч, почули це й заговорили між собою: «Послухайте, Він кличе Іллю[56]».
Некоторые из стоявших тут, услышав, говорили: вот, Илию зовёт.
Один чоловік побіг, намочив губку оцтом і, настромивши її на тростину, дав Ісусові напитися. А потім і каже: «Заждіть! Зараз побачимо, чи прийде Ілля та зніме Його з хреста».
А один побежал, наполнил губку уксусом и, наложив на трость, давал Ему пить, говоря: постойте, посмотрим, придёт ли Илия снять Его.
Тієї ж миті завіса в Храмі розірвалася навпіл: від верху й до самого низу.
И завеса в храме раздралась надвое, сверху донизу.
Коли центуріон, який стояв поблизу, побачив, що трапилося коли Ісус помер, то промовив: «Цей Чоловік справді був Сином Божим!»
Сотник, стоявший напротив Его, увидев, что Он, так возгласив, испустил дух, сказал: истинно Человек Сей был Сын Божий.
Кілька жінок спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Серед них були Марія Маґдалена, Марія, мати Якова молодшого та Йосипа, і Саломія.
Были тут и женщины, которые смотрели издали: между ними была и Мария Магдалина, и Мария, мать Иакова меньшего и Иосии, и Саломия,
Вони супроводжували Ісуса в Ґалилеї й піклувалися про Нього. Було там також і багато інших жінок, які прийшли за Ним до Єрусалиму.
которые и тогда, как Он был в Галилее, следовали за Ним и служили Ему, и другие многие, вместе с Ним пришедшие в Иерусалим.
Настав вечір. І оскільки це був день приготувань (день перед суботою), то Йосип з Ариматеї, сповнений хоробрості, пішов до Пилата й попросив віддати йому тіло Ісусове. Він був поважним членом ради юдейської, який також чекав на прихід Царства Господнього.
И как уже настал вечер, — потому что была пятница, то есть день перед субботою, —
пришёл Иосиф из Аримафеи, знаменитый член совета, который и сам ожидал Царствия Божия, осмелился войти к Пилату, и просил тела Иисусова.
Коли Пилат дізнався про смерть Ісуса, він був дуже здивований, що це трапилося так скоро, тож він покликав центуріона й запитав його, чи це було дійсно правдою.
Пилат удивился, что Он уже умер, и, призвав сотника, спросил его, давно ли умер?
Вислухавши доповідь центуріона, він звелів віддати тіло Ісусове Йосипові.
И, узнав от сотника, отдал тело Иосифу.
Йосип придбав лляне полотно й, знявши тіло Ісусове з хреста, загорнув Його в полотно й поклав до гробниці, що була висічена у скелі. Потім він прикотив величезний камінь і затулив ним вхід до склепу.
Он, купив плащаницу и сняв Его, обвил плащаницею, и положил Его во гробе, который был высечен в скале, и привалил камень к двери гроба.