Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Хоменка
Вранці наступного дня головні священики разом зі старійшинами, книжниками й з усім Синедріоном надумали, що робити з Ісусом. Вони зв’язали Його й повели до прокуратора, щоб передати Ісуса до рук Пилата.
З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками — увесь синедріон. Зв'язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові.
І запитав Пилат Ісуса: «Ти — Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».
Пилат спитав його: "Ти — цар юдейський?" Він же у відповідь мовить йому: "Ти кажеш."
А головні священики почали звинувачувати Ісуса в багатьох злочинах.
А первосвященики багато обвинувачували його.
І знову Пилат запитав Його: «Хіба ж Ти не чуєш усі ці звинувачення проти Себе? Чому ж Ти не відповідаєш?»
І знову спитав його Пилат, кажучи: "Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять."
Але Ісус і слова не відповів на жодне із звинувачень. І це дуже здивувало Пилата.
Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат.
Кожного року, під час Пасхи, Пилат за звичаєм відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просив народ.
На свято Пасхи відпускав він їм одного в'язня, того, якого вони просили.
У той час, серед ув’язнених злочинців був чоловік на ім’я Варавва, який, разом з іншими бунтівниками, був винний у вбивствах.
А був один, що звавсь Варавва, ув'язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство.
Як завжди, прийшли люди до Пилата й просили звільнити одного з в’язнів, як він, зазвичай, робив для них.
І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди.
І запитав їх Пилат: «Чи хочете ви, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?»
Пилат же відповів їм, кажучи: "Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського?"
Пилат знав, що головні священики віддали Ісуса прокуратору, тільки тому, що заздрили Йому.
Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі.
Але головні священики умовили натовп просити Пилата відпустити Варавву замість Ісуса.
Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву.
Та Пилат знову звернувся до них: «Що ж мені робити з тим Чоловіком, Якого ви називаєте Царем Юдейським?»
Пилат знову заговорив і мовив до них: "Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським?"
«За що? — запитав Пилат. — Який на Ньому злочин?» Тоді всі ще дужче загорлали: «Нехай Його розіпнуть на хресті!»
Пилат же сказав до них: "Що за зло вчинив він?" А вони ще гірше кричали: "Розіпни його!"
Пилат хотів догодити юрбі то й відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, та опісля віддав Його на розп’яття.
Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп'яли.
Пилатові воїни відвели Ісуса до палацу, де був правитель (преторії), і там зібрався цілий відділ [54] солдат.
Вояки повели його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту.
Вони наділи на Ісуса багряницю, а на голову Йому сплели терновий вінок.
Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього
І почали вони вітати Ісуса: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!»
та й почали його вітати: "Радуйся, царю юдейський!"
І били Його ціпком по голові, й плювали на Нього. При тому солдати падали на коліна, глузливо вклоняючись Ісусові як цареві.
І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому.
А як скінчили вони знущатися й насміхатися з Ісуса, то зняли з Нього багряницю й, вбраши Ісуса у Його власний одяг, повели на розп’яття.
Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп'яття.
Саме у той час, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин (він був батьком Олександра і Руфа). Тож воїни примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса.
Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест.
Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»),
І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце,
то дали Ісусові випити вина, змішаного з мирром, та Він не став його пити.
та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв.
Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, кому що дістанеться.
Тоді розіп'яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме.
Була дев’ята година ранку, коли розіп’яли Ісуса.
Була ж: третя година, коли вони розіп'яли його.
На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: «ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ».
А був і напис, за що його засуджено, написаний: "Цар Юдейський."
Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє злочинців: один праворуч, а другий ліворуч від Нього.
І розіп'яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього.
[І збулося сказане у Святому Писанні: «Його тримали між злочинців».] [55]
Тоді збулось Писання, що каже: "І з беззаконними полічено його."
Проходячи повз, люди ображали Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати Храм і вібудувати знов його за три дні.
І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: "Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш
Головні священики й книжники також насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може!
А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: "Інших спасав, а себе — не може спасти!
Якщо Він насправді є Христос, Цар ізраїльський, то нехай Він зараз зійде з хреста. Побачивши це, ми пересвідчимося й повіримо в Нього». І навіть двоє злочинців, що були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також лихословили проти Нього.
Христос, цар Ізраїля — хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували." Та й ті, що були з ним розп'яті, зневажали його.
Опівдень темрява настала на всій землі, і було так аж до третьої години.
А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев'ятої години.
А о третій Ісус голосно закричав: «Елої, Елої, лама савахтані?» Що в перекладі означає: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти Мене покинув?»
О дев'ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: "Елої, Елої, лама савахтані?" — що означає у перекладі: "Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?"
Деякі з людей, які стояли поруч, почули це й заговорили між собою: «Послухайте, Він кличе Іллю[56]».
Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: "Он, Іллю кличе!"
Один чоловік побіг, намочив губку оцтом і, настромивши її на тростину, дав Ісусові напитися. А потім і каже: «Заждіть! Зараз побачимо, чи прийде Ілля та зніме Його з хреста».
Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: "Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його!"
Тієї ж миті завіса в Храмі розірвалася навпіл: від верху й до самого низу.
Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу.
Коли центуріон, який стояв поблизу, побачив, що трапилося коли Ісус помер, то промовив: «Цей Чоловік справді був Сином Божим!»
Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: "Чоловік цей справді був Син Божий."
Кілька жінок спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Серед них були Марія Маґдалена, Марія, мати Якова молодшого та Йосипа, і Саломія.
Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія,
Вони супроводжували Ісуса в Ґалилеї й піклувалися про Нього. Було там також і багато інших жінок, які прийшли за Ним до Єрусалиму.
що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.
Настав вечір. І оскільки це був день приготувань (день перед суботою), то Йосип з Ариматеї, сповнений хоробрості, пішов до Пилата й попросив віддати йому тіло Ісусове. Він був поважним членом ради юдейської, який також чекав на прихід Царства Господнього.
Коли настав уже вечір, — тому що була це п'ятниця, тобто перед суботою,
— Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса.
Коли Пилат дізнався про смерть Ісуса, він був дуже здивований, що це трапилося так скоро, тож він покликав центуріона й запитав його, чи це було дійсно правдою.
Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер.
Вислухавши доповідь центуріона, він звелів віддати тіло Ісусове Йосипові.
Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло;
Йосип придбав лляне полотно й, знявши тіло Ісусове з хреста, загорнув Його в полотно й поклав до гробниці, що була висічена у скелі. Потім він прикотив величезний камінь і затулив ним вхід до склепу.
а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу;