Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Хоменка
Одного разу, коли Ісус проповідував біля озера, навколо Нього зібрався величезний натовп. Тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі.
Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі.
Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.
І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням;
Коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його.
Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його.
Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко,
Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока.
та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння.
Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло.
Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки, і ті не дали врожаю.
А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду.
Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більше від посіяного».
Ще ж інше впало на добру землю — і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше."
Коли натовп залишив Ісуса, то дванадцать апостолів та інші Його послідовники запитали Його про притчі.
А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі.
І Він їм сказав: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах:
бо вони дивилися, дивилися, але не бачили, бо вони слухали, слухали, але не розуміли, а інакше навернулися й були б прощені».
бо вони дивилися, дивилися, але не бачили, бо вони слухали, слухали, але не розуміли, а інакше навернулися й були б прощені».
І він сказав їм: "Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами,
щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось."
Ісус сказав учням Своїм: «Хіба ви не зрозуміли цієї притчі? Якщо ви не зрозуміли цієї, як же ви зрозумієте інші притчі?
І сказав їм: "Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі?
Одні люди, як ті зерна при дорозі, де Слово посіяне. Як тільки вони чують його, з’являється сатана і віднімає посіяне в них Слово.
Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, — зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово.
Інші люди, як зерна, посіяні у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його.
Так само посіяне на каменистому ґрунті, — це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають,
Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.
але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються.
Зерно, що впало серед теренів — це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші бажання душать Слово, і воно не дає плодів.[11]
Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово,
але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним.
Іще інші — зерно, що було посіяне в добру землю. Це ті, хто чують Слово, приймають його і приносять щедрий врожай: у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більший від посіяного».
А що посіяні на добру землю, — це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше."
І сказав їм Ісус: «Звичайно, ви заносите в приміщення світильник не для того, щоб поставити його під перевернуту посудину або під ліжко, а для того, щоб поставити його на підставку.
І говорив їм: "Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику?
Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і немає нічого таємного, що не стане відомим.
Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б.
І далі Він сказав: «Будьте уважні й обмірковуйте те, що ви чуєте. Господь Всевишній надасть вам розуміння згідно з тим, скільки розуміння в вас зараз є. Та будьте впевнені, Він надасть вам більше, ніж ви заслуговуваєте.
І казав їм: "Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте.
Бо хто має розуміння, тому додасться ще більше, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить».
Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має."
Потім Ісус сказав: «Царство Боже подібно чоловіку, який висіває в землю зерно.
І казав: "Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю:
Чоловік спить чи прокидається, а у цей час зерно пускає пагони і ростє днями й ночами — як, він навіть сам не знає.
чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, — насіння те кільчиться й росте. А як — він сам не знає.
Земля сама творить зерно: спершу стеблину, потім суцвіття, і нарешті — повен колос.
Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю.
Коли збіжжя визріває, чоловік негайно береться за серп, бо настали жнива».
А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали."
Ісус мовив: «З чим порівняти Царство Боже? Яку притчу Мені розповісти?
І мовив: "До чого прирівняємо Царство Боже — або у якій притчі ми його появимо?
Царство Боже подібне до гірчичного зернятка. Воно є найменшою зерниною, яку у землю висівають.
Воно — немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі.
Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її затінку».
А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись."
Багатьма притчами на зразок цієї Ісус доносив Слово до людей — стільки, скільки могли вони зрозуміти.
І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти.
Ісус завжди говорив притчами до людей, але тільки тоді, коли учні Його зоставалися самі, Він усе їм пояснював.
Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.
Увечері того дня Ісус сказав Своїм учням: «Нумо, перепливемо на інший берег озера!»
Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: "Перепливімо лишень на той бік!"
Вони залишили натовп й сіли у човен, де вже знаходився Ісус. Інші човни послідували за ними.
І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним.
Та налетів штормовий вітер, хвилі перехлюпували через борт, й човен уже був майже повен води.
І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався.
Але Ісус на кормі спав собі на подушці. Вони збудили Його й кажуть: «Вчителю, невже тобі байдуже, що ми гинемо?»
А він був на кормі, — спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: "Учителю, тобі байдуже, що гинемо?"
Тоді Ісус прокинувся і наказав вітру й хвилям: «Тихо! Заспокойтеся!» Тоді ж вітер вгамувався, і на озері запала велика тиша.
Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: "Замовкни! Ущухни!" І затих вітер, і залягла велика тиша.
І звернувся Він до учнів Своїх: «Чого ви злякалися, маловіри?»
Тоді сказав до них: "Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?"