Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Куліша та Пулюя
Одного разу, коли Ісус проповідував біля озера, навколо Нього зібрався величезний натовп. Тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі.
І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.
Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.
І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
Коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його.
і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко,
Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння.
Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки, і ті не дали врожаю.
А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більше від посіяного».
А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
Потім Він додав: «Той, хто має вуха, нехай почує!»
І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
Коли натовп залишив Ісуса, то дванадцать апостолів та інші Його послідовники запитали Його про притчі.
Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
І Він їм сказав: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах:
бо вони дивилися, дивилися, але не бачили, бо вони слухали, слухали, але не розуміли, а інакше навернулися й були б прощені».
бо вони дивилися, дивилися, але не бачили, бо вони слухали, слухали, але не розуміли, а інакше навернулися й були б прощені».
І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.
Ісус сказав учням Своїм: «Хіба ви не зрозуміли цієї притчі? Якщо ви не зрозуміли цієї, як же ви зрозумієте інші притчі?
І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте?
Одні люди, як ті зерна при дорозі, де Слово посіяне. Як тільки вони чують його, з’являється сатана і віднімає посіяне в них Слово.
Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх.
Інші люди, як зерна, посіяні у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його.
Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.
та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
Зерно, що впало серед теренів — це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші бажання душать Слово, і воно не дає плодів.[11]
А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово,
та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.
Іще інші — зерно, що було посіяне в добру землю. Це ті, хто чують Слово, приймають його і приносять щедрий врожай: у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більший від посіяного».
А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
І сказав їм Ісус: «Звичайно, ви заносите в приміщення світильник не для того, щоб поставити його під перевернуту посудину або під ліжко, а для того, щоб поставити його на підставку.
І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і немає нічого таємного, що не стане відомим.
Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
І далі Він сказав: «Будьте уважні й обмірковуйте те, що ви чуєте. Господь Всевишній надасть вам розуміння згідно з тим, скільки розуміння в вас зараз є. Та будьте впевнені, Він надасть вам більше, ніж ви заслуговуваєте.
І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
Бо хто має розуміння, тому додасться ще більше, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить».
Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
Потім Ісус сказав: «Царство Боже подібно чоловіку, який висіває в землю зерно.
І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
Чоловік спить чи прокидається, а у цей час зерно пускає пагони і ростє днями й ночами — як, він навіть сам не знає.
та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як — він не знає.
Земля сама творить зерно: спершу стеблину, потім суцвіття, і нарешті — повен колос.
Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
Коли збіжжя визріває, чоловік негайно береться за серп, бо настали жнива».
Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
Ісус мовив: «З чим порівняти Царство Боже? Яку притчу Мені розповісти?
І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
Царство Боже подібне до гірчичного зернятка. Воно є найменшою зерниною, яку у землю висівають.
Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;
Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її затінку».
а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.
Багатьма притчами на зразок цієї Ісус доносив Слово до людей — стільки, скільки могли вони зрозуміти.
І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
Ісус завжди говорив притчами до людей, але тільки тоді, коли учні Його зоставалися самі, Він усе їм пояснював.
Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.
Увечері того дня Ісус сказав Своїм учням: «Нумо, перепливемо на інший берег озера!»
І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
Вони залишили натовп й сіли у човен, де вже знаходився Ісус. Інші човни послідували за ними.
І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним.
Та налетів штормовий вітер, хвилі перехлюпували через борт, й човен уже був майже повен води.
І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
Але Ісус на кормі спав собі на подушці. Вони збудили Його й кажуть: «Вчителю, невже тобі байдуже, що ми гинемо?»
А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
Тоді Ісус прокинувся і наказав вітру й хвилям: «Тихо! Заспокойтеся!» Тоді ж вітер вгамувався, і на озері запала велика тиша.
І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
І звернувся Він до учнів Своїх: «Чого ви злякалися, маловіри?»
І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?