Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Хоменка
І припливли вони на протилежний берег озера до землі Ґерасинської.[12]
Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську.
Тільки-но Ісус зійшов з човна, як назустріч Йому з-за гробниць вийшов чоловік, одержимий нечистим духом.
І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа.
Він жив серед гробниць, і ніхто не міг зв’язати його, навіть ланцюгами. Його часто заковували в кайдани та ланцюги, але він рвав ланцюги й трощив кайдани, і ніхто не міг угамувати його.
Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв'язати;
— раз-у-раз його зв'язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати.
Днями й ночами він никав між гробниць в горах, кричав і бив себе камінням.
Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням.
Помітивши віддалік Ісуса, цей чоловік кинувся до Нього, упав долілиць перед Ним, а потім голосно закричав: «Що Тобі треба від мене, Ісусе, Сину Господа Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч мене».
Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому
і закричав великим голосом: "Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!"
Ісус звелів йому: «Вийди з чоловіка цього, нечистий дух!»
Бо він сказав до нього: "Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!"
Отже, Ісус запитав його: «Як тебе звати?» А той відповів: «Ім’я мені — Леґіон,[13] бо багато нечистих духів вселилося в мене».
Ще й спитав його: "Як тебе звати?" Той же відрік: "Легіон — мені ім'я, багато бо нас!"
Вони знову і знову благали Ісуса не виганяти їх із тієї землі.
І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю.
Неподалік на узвишші паслося велике стадо свиней.
А було там на узгір'ї велике стадо свиней, що паслося собі.
Тож духи благали Ісуса: «Пошли нас у свиней, аби ми могли вселитися в них».
Тож удалися до нього з проханням: "Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них."
Ісус дозволив їм. Тож нечисті духи вийшли з чоловіка і вселилися в свиней. Тоді стадо, в якому налічувалося близько двох тисяч голів, кинулося з крутого берега в озеро й потонуло.
І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо — близько дві тисячі! — з кручі у море та й потопилось у морі.
Коли свинопаси, які доглядали за стадом, побачили, що сталося, то побігли геть і розповіли про все по місту й околицях. І люди сходилися, щоб подивитися, що сталося.
А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, — то й повиходили побачити, що сталось.
Вони прийшли до Ісуса й, побачивши того біснуватого одягненим і при здоровому глузді, дуже злякалися.
Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, — той, що мав у собі легіон, — і полякались.
Хто бачив, розповіли людям, що трапилося з чоловіком, одержимим нечистими, та про свиней.
І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих.
І люди почали благати Ісуса залишити їхню землю.
Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць.
Коли Він сідав у човен, чоловік, який був одержимий нечистим духом, благав Ісуса узяти його з Собою.
І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому.
Та Ісус відмовив йому, сказавши: «Іди до дому свого, до своїх людей і розкажи, що Господь зробив для тебе і як змилувався над тобою».
Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: "Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою."
Тож він пішов і почав усім у Десятимісті розповідати, як багато Ісус зробив для нього. І всі були вражені тим.
Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, — отож чудувалися всі.
Коли Ісус знову переправився на інший берег, великий натовп зібрався навколо Нього.
Коли Ісус переплив човном знову на той бік, зібралась до нього сила народу, і перебував він над морем.
Туди ж, на берег озера, прийшов голова синагоги на ймення Яїр. Побачивши Ісуса, він впав долілиць і
Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім'я, а побачивши його, упав йому до ніг
звернувся до Нього з благанням: «Донька моя помирає. Прошу тебе: прийди й поклади руки на неї, щоб зцілилася вона і живою зосталася».
і благав його вельми, кажучи: "Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила."
Тож Ісус пішов з ним. І величезний натовп рушив за Ним, з усіх сторін щільно оточивши Його.
Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього.
Серед них була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі.
А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу
Від багатьох лікарів вона натерпілася. Вона витратила на лікування вже все, що мала, але ніякого полегшення не було, навпаки, ставало тільки гірше.
й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, — ба, навпаки, ще гірше було їй, —
Вона чула про Ісуса і тепер підійшла до Нього в натовпі й торкнулася краю Його плаща.
почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі.
Вона казала собі: «Якщо я доторкнуся хоча б до Його одягу, то одужаю».
Мовляла бо: "Як доторкнуся до його одежі — видужаю."
Тієї ж миті кровотеча припинилася, й жінка відчула в тілі своєму, що хвороба залишила її.
І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби.
Але Ісус одразу відчув, що сила вийшла з Нього. Він озирнувся до натовпу й запитав: «Хто торкнувся Мого одягу?»
Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: "Хто доторкнувся до моєї одежі?"
І учні Його відказали Йому: «Ти бачиш, який натовп зусебіч напирає на Тебе, а Ти запитуєш: „Хто доторкнувся до Мене?”»
Учні ж його сказали йому: "Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся?"
Та Ісус і далі видивлявся, хто це зробив.
Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так.
Тоді жінка перелякалася, бо знала, що сталося з нею, підійшла до Нього і, впавши долілиць, розповіла Йому всю правду.
Жінка ж, налякана й тремтяча, — знала бо, що сталося з нею, — приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду.
Тоді Він мовив: «Дочко, віра твоя зцілила тебе! Йди з миром і більше ти не будеш страждати від своєї хвороби».
А він же їй: Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги."
Поки Ісус ще говорив, чоловіки прийшли з дому Яїра й сказали йому: «Твоя дочка померла. Навіщо турбувати Учителя?»
Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: "Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?"
Але до Ісуса долинули ці слова, й Він звернувся до голови синагоги:«Не бійся. Тільки вір».
Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: "Не бійся! Тільки віруй."
Ісус нікому не дозволив заходити з Ним, крім Петра, Якова та Іоана, Якового брата.
І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова.
Коли вони ввійшли до дому голови синагоги, то застали там метушню, плач і голосіння.
Приходять вони до старшини синагоги в хату, — бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми.
Ввійшовши, Ісус мовив до присутніх: «Навіщо плакати і голосити? Вона не померла, а просто спить».
Увійшов же й каже: "Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!"
Та люди почали насміхатися з Нього. Ісус випроводив усіх, а Сам узяв батька й матір дитини, а також трьох апостолів, які були з Ним, і ввійшов до кімнати, де лежало дівча.
І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало.
Ісус узяв її за руку й мовив: «Таліта, кум!» — що означає: «Дівчинко, Я велю тобі, вставай!»
Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: "Таліта кум" — що значить у перекладі: "Дівчино, кажу тобі, встань!"
Дівча тут же підвелося й почало ходити по кімнаті (їй було дванадцять років). Батьки дівчинки були приголомшені тим великим дивом.
І притьмом устало дівча й почало ходити, — років же дванадцять мало, — і нараз охоплені були всі дивом-дивенним.