Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Огієнка
І припливли вони на протилежний берег озера до землі Ґерасинської.[12]
І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.
Тільки-но Ісус зійшов з човна, як назустріч Йому з-за гробниць вийшов чоловік, одержимий нечистим духом.
І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.
Він жив серед гробниць, і ніхто не міг зв’язати його, навіть ланцюгами. Його часто заковували в кайдани та ланцюги, але він рвав ланцюги й трощив кайдани, і ніхто не міг угамувати його.
Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,
бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.
Днями й ночами він никав між гробниць в горах, кричав і бив себе камінням.
І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.
Помітивши віддалік Ісуса, цей чоловік кинувся до Нього, упав долілиць перед Ним, а потім голосно закричав: «Що Тобі треба від мене, Ісусе, Сину Господа Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч мене».
А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,
і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“
Ісус звелів йому: «Вийди з чоловіка цього, нечистий дух!»
Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“
Отже, Ісус запитав його: «Як тебе звати?» А той відповів: «Ім’я мені — Леґіон,[13] бо багато нечистих духів вселилося в мене».
І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.
Вони знову і знову благали Ісуса не виганяти їх із тієї землі.
І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
Тож духи благали Ісуса: «Пошли нас у свиней, аби ми могли вселитися в них».
І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.
Ісус дозволив їм. Тож нечисті духи вийшли з чоловіка і вселилися в свиней. Тоді стадо, в якому налічувалося близько двох тисяч голів, кинулося з крутого берега в озеро й потонуло.
І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.
Коли свинопаси, які доглядали за стадом, побачили, що сталося, то побігли геть і розповіли про все по місту й околицях. І люди сходилися, щоб подивитися, що сталося.
А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.
Вони прийшли до Ісуса й, побачивши того біснуватого одягненим і при здоровому глузді, дуже злякалися.
І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.
Хто бачив, розповіли людям, що трапилося з чоловіком, одержимим нечистими, та про свиней.
Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.
І люди почали благати Ісуса залишити їхню землю.
І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.
Коли Він сідав у човен, чоловік, який був одержимий нечистим духом, благав Ісуса узяти його з Собою.
А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.
Та Ісус відмовив йому, сказавши: «Іди до дому свого, до своїх людей і розкажи, що Господь зробив для тебе і як змилувався над тобою».
Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“
Тож він пішов і почав усім у Десятимісті розповідати, як багато Ісус зробив для нього. І всі були вражені тим.
І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
Коли Ісус знову переправився на інший берег, великий натовп зібрався навколо Нього.
І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.
Туди ж, на берег озера, прийшов голова синагоги на ймення Яїр. Побачивши Ісуса, він впав долілиць і
І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
звернувся до Нього з благанням: «Донька моя помирає. Прошу тебе: прийди й поклади руки на неї, щоб зцілилася вона і живою зосталася».
і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“
Тож Ісус пішов з ним. І величезний натовп рушив за Ним, з усіх сторін щільно оточивши Його.
І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
Серед них була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі.
А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,
Від багатьох лікарів вона натерпілася. Вона витратила на лікування вже все, що мала, але ніякого полегшення не було, навпаки, ставало тільки гірше.
що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
Вона чула про Ісуса і тепер підійшла до Нього в натовпі й торкнулася краю Його плаща.
як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.
Вона казала собі: «Якщо я доторкнуся хоча б до Його одягу, то одужаю».
Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.
Тієї ж миті кровотеча припинилася, й жінка відчула в тілі своєму, що хвороба залишила її.
І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!
Але Ісус одразу відчув, що сила вийшла з Нього. Він озирнувся до натовпу й запитав: «Хто торкнувся Мого одягу?»
І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“
І учні Його відказали Йому: «Ти бачиш, який натовп зусебіч напирає на Тебе, а Ти запитуєш: „Хто доторкнувся до Мене?”»
І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“
Та Ісус і далі видивлявся, хто це зробив.
А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
Тоді жінка перелякалася, бо знала, що сталося з нею, підійшла до Нього і, впавши долілиць, розповіла Йому всю правду.
І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.
Тоді Він мовив: «Дочко, віра твоя зцілила тебе! Йди з миром і більше ти не будеш страждати від своєї хвороби».
А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“
Поки Ісус ще говорив, чоловіки прийшли з дому Яїра й сказали йому: «Твоя дочка померла. Навіщо турбувати Учителя?»
Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“
Але до Ісуса долинули ці слова, й Він звернувся до голови синагоги:«Не бійся. Тільки вір».
А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!
Ісус нікому не дозволив заходити з Ним, крім Петра, Якова та Іоана, Якового брата.
І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
Коли вони ввійшли до дому голови синагоги, то застали там метушню, плач і голосіння.
І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.
Ввійшовши, Ісус мовив до присутніх: «Навіщо плакати і голосити? Вона не померла, а просто спить».
А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“
Та люди почали насміхатися з Нього. Ісус випроводив усіх, а Сам узяв батька й матір дитини, а також трьох апостолів, які були з Ним, і ввійшов до кімнати, де лежало дівча.
І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
Ісус узяв її за руку й мовив: «Таліта, кум!» — що означає: «Дівчинко, Я велю тобі, вставай!»
І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“
Дівча тут же підвелося й почало ходити по кімнаті (їй було дванадцять років). Батьки дівчинки були приголомшені тим великим дивом.
І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!