Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
New King James Version
Залишивши те місце, Ісус вирушив до Свого рідного міста, й Його учні пішли за Ним.
Jesus Rejected at Nazareth
Then He went out from there and came to His own country, and His disciples followed Him.
Then He went out from there and came to His own country, and His disciples followed Him.
Коли настала субота, Ісус навчав у синагозі, та багато людей були здивовані, слухаючи Його. Дивуючись, вони говорили: «Звідки цей Чоловік володіє таким вченням, та мудрістю такою? Хто дав Йому силу, що дива такі підвладні рукам Його?
And when the Sabbath had come, He began to teach in the synagogue. And many hearing Him were astonished, saying, “Where did this Man get these things? And what wisdom is this which is given to Him, that such mighty works are performed by His hands!
Хіба ж Він не тесляр, син Марії? Чи ж не Він брат Якова, Йосії, Юди й Симона? Чи не Його сестри ось тут серед нас?» Земляки не бажали сприймати Його.
Is this not the carpenter, the Son of Mary, and brother of James, Joses, Judas, and Simon? And are not His sisters here with us?” So they were offended at Him.
То Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба що в його рідному місті або серед родичів, або ж у своєму домі».
But Jesus said to them, “A prophet is not without honor except in his own country, among his own relatives, and in his own house.”
І ніяке диво не міг Він там звершити, хіба що на кількох хворих поклав Він руки Свої, зціливши їх.
Now He could do no mighty work there, except that He laid His hands on a few sick people and healed them.
Він був здивований невірою тих людей. Тож пішов Він навколишніми селами, навчаючи народ.
And He marveled because of their unbelief. Then He went about the villages in a circuit, teaching.
Ісус покликав дванадцять апостолів, та почав надсилати їх по двоє, наділивши їх владою виганяти нечистих духів.
Sending Out the Twelve
And He called the twelve to Himself, and began to send them out two by two, and gave them power over unclean spirits.
And He called the twelve to Himself, and began to send them out two by two, and gave them power over unclean spirits.
І наказав їм Ісус: «Нічого не беріте з собою в дорогу, крім палиці самої: ні хліба, ні торби, ні грошей.
He commanded them to take nothing for the journey except a staff — no bag, no bread, no copper in their money belts —
Взуйте сандалії, а вбрання візьміть тільки те, що на вас.
but to wear sandals, and not to put on two tunics.
І як зайдете до чиєїсь оселі, то вже і лишайтеся там, доки не покинете те місто.
Also He said to them, “In whatever place you enter a house, stay there till you depart from that place.
А якщо десь вас не приймуть або не слухатимуть вашого слова, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших,[14] як попередження проти тих людей».
І пішли апостоли й почали проповідувати, щоб люди каялися в гріхах своїх.
So they went out and preached that people should repent.
Багато демонів вони вигнали та багатьох недужих намащували оливою [15] і зціляли їх.
And they cast out many demons, and anointed with oil many who were sick, and healed them.
Цар Ірод почув про Ісуса, бо Його ім’я стало відоме повсюдно. Дехто казав: «Цей чоловік є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу».
John the Baptist Beheaded
Now King Herod heard of Him, for His name had become well known. And he said, “John the Baptist is risen from the dead, and therefore these powers are at work in him.”
Now King Herod heard of Him, for His name had become well known. And he said, “John the Baptist is risen from the dead, and therefore these powers are at work in him.”
Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші міркували: «То пророк, такий, які були в давні часи».
Тож коли про все це почув Ірод, він сказав: «Іоан, якому я відтяв голову, повстав із мертвих».
But when Herod heard, he said, “This is John, whom I beheaded; he has been raised from the dead!”
Ірод сам віддав наказ схопити Іоана й кинути його до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб.
For Herod himself had sent and laid hold of John, and bound him in prison for the sake of Herodias, his brother Philip’s wife; for he had married her.
Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі брати за себе дружину брата свого».
Because John had said to Herod, “It is not lawful for you to have your brother’s wife.”
Й Іродіада затаїла лють на Іоана й хотіла вбити його. Але нічого вдіяти не могла, оскільки Ірод боявся Іоана, знаючи його як чоловіка праведного й святого, і оберігав його. Ірод завжди слухав Іоана з задоволенням, але водночас він відчував занепокоєння.
Та от настав сприятливий день, коли на свій день народження Ірод запросив на обід своїх урядовців, воєначальників і найможновладніших людей Ґалилеї.
Then an opportune day came when Herod on his birthday gave a feast for his nobles, the high officers, and the chief men of Galilee.
Дочка Іродіади прийшла на свято й дуже догодила своїм танком Іродові та його гостям. Тож цар звернувся до неї: «Проси все, що побажаєш. І я дам тобі».
And when Herodias’ daughter herself came in and danced, and pleased Herod and those who sat with him, the king said to the girl, “Ask me whatever you want, and I will give it to you.”
І він поклявся їй: «Я дам тобі все, що попросиш, хоч півцарства!»
He also swore to her, “Whatever you ask me, I will give you, up to half my kingdom.”
Та вийшла й запитала в матері: «Що мені попросити?» І мати навчила її сказати: «Дай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці».
So she went out and said to her mother, “What shall I ask?”
And she said, “The head of John the Baptist!”
And she said, “The head of John the Baptist!”
Дівчина тут же попрохала царя: «Будь ласка, подай мені зараз голову Іоана Хрестителя на тарілці».
Immediately she came in with haste to the king and asked, saying, “I want you to give me at once the head of John the Baptist on a platter.”
Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, й тому не хотів їй відмовити.
And the king was exceedingly sorry; yet, because of the oaths and because of those who sat with him, he did not want to refuse her.
Тож він негайно послав солдата з наказом принести Іоанову голову. І той пішов та стяв голову Іоанову і приніс її на тарілці й віддав дівчині, а та віддала її своїй матері.
Immediately the king sent an executioner and commanded his head to be brought. And he went and beheaded him in prison,
brought his head on a platter, and gave it to the girl; and the girl gave it to her mother.
Коли Іоанові учні почули про те, вони прийшли й забрали його тіло та поклали у гробницю.
When his disciples heard of it, they came and took away his corpse and laid it in a tomb.
Всі апостоли повернулися до Ісуса й розповіли про все, що зробили, та чого людей вчили.
Feeding the Five Thousand
Then the apostles gathered to Jesus and told Him all things, both what they had done and what they had taught.
Then the apostles gathered to Jesus and told Him all things, both what they had done and what they had taught.
Навколо завжди було повно людей, які снували туди й сюди, навіть поїсти не було можливості. Тож Ісус сказав апостолам: «Підемо зі Мною в тихе місце, де нам вдасться трохи відпочити».
And He said to them, “Come aside by yourselves to a deserted place and rest a while.” For there were many coming and going, and they did not even have time to eat.
От вони сіли в човен і попливли самі до безлюдного місця.
So they departed to a deserted place in the boat by themselves.
Але чимало людей помітили, як вони відпливали, і впізнали їх, та з усіх міст люди побігли берегом і дісталися до того місця раніше, ніж Ісус та апостоли.
Коли Ісус вийшов із човна на берег і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей, бо вони були, наче вівці без пастуха. І почав Ісус навчати їх.
And Jesus, when He came out, saw a great multitude and was moved with compassion for them, because they were like sheep not having a shepherd. So He began to teach them many things.
День хилився до надвечір’я. Ісусові учні прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, і вже досить пізно.
When the day was now far spent, His disciples came to Him and said, “This is a deserted place, and already the hour is late.
Відпусти людей, щоб вони змогли піти по довколишніх селах і хуторах, та придбати собі якоїсь їжі».
Та Ісус відповів апостолам: «Ви нагодуйте їх!» А вони кажуть: «Щоб придбати достатньо їжі для такої купи народу, треба щонайменше двісті динарів[16]».
But He answered and said to them, “You give them something to eat.”
And they said to Him, “Shall we go and buy two hundred denarii worth of bread and give them something to eat?”
And they said to Him, “Shall we go and buy two hundred denarii worth of bread and give them something to eat?”
Ісус запитав: «Скільки буханок хліба у вас є? Підіть подивіться». Вони подивилися й кажуть: «П’ять хлібин і дві рибини».
But He said to them, “How many loaves do you have? Go and see.”
And when they found out they said, “Five, and two fish.”
And when they found out they said, “Five, and two fish.”
Ісус наказав учням розсадити людей на зеленій траві групами по сто й по п’ятдесят чоловік.
Then He commanded them to make them all sit down in groups on the green grass.
So they sat down in ranks, in hundreds and in fifties.
Взявши п’ять хлібин й дві рибини, Ісус підвів очі до неба й возніс хвалу Богові за їжу. Він розломив хліби і роздав їх Своїм учням, щоб вони нагодували народ. Так само розділив Він між ними усіма й дві рибини.
And when He had taken the five loaves and the two fish, He looked up to heaven, blessed and broke the loaves, and gave them to His disciples to set before them; and the two fish He divided among them all.
а потім учні ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі.
And they took up twelve baskets full of fragments and of the fish.
А тих, хто їли, було близько п’яти тисяч чоловіків.
Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, до Вефсаїди, а Сам залишився, щоб відпустити людей.
Відпустивши народ, Він пішов на гору помолитися.
And when He had sent them away, He departed to the mountain to pray.
Коли настав вечір, човен був на середині озера, а Ісус лишався один на суходолі.
Now when evening came, the boat was in the middle of the sea; and He was alone on the land.
Ісус побачив, що човен віднесло досить далеко від берега, та Своїх учнів, які ледве веслували, бо вітер був зустрічний. Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді. І коли Він майже перегнав їх, учні побачили, що Він іде по воді, та вирішили, що то привід, й почали кричати.
Then He saw them straining at rowing, for the wind was against them. Now about the fourth watch of the night He came to them, walking on the sea, and would have passed them by.
And when they saw Him walking on the sea, they supposed it was a ghost, and cried out;
Усі, хто побачив Його, були нажахані, але тієї ж миті Він заговорив до них. Ісус сказав: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!»
Коли Ісус сів до них у човен, то вітер вщух, а учні були здивовані, бо не зрозуміли ні цього чуда, ні того, що сталося з хлібами.
Then He went up into the boat to them, and the wind ceased. And they were greatly amazed in themselves beyond measure, and marveled.
For they had not understood about the loaves, because their heart was hardened.
Перепливши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської.
Many Touch Him and Are Made Well
When they had crossed over, they came to the land of Gennesaret and anchored there.
When they had crossed over, they came to the land of Gennesaret and anchored there.
Коли вони зійшли з човна, люди впізнали Ісуса.
Хоч би де люди почули, про прихід Ісуса, бігли по всіх околицях, щоб нести до Нього хворих на ліжках.
ran through that whole surrounding region, and began to carry about on beds those who were sick to wherever they heard He was.
І куди б Він не йшов: по селах, містах, хуторах — скрізь на майдани виносили хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, одужував.
Wherever He entered, into villages, cities, or the country, they laid the sick in the marketplaces, and begged Him that they might just touch the hem of His garment. And as many as touched Him were made well.