Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Синодальный перевод
Залишивши те місце, Ісус вирушив до Свого рідного міста, й Його учні пішли за Ним.
Оттуда вышел Он и пришёл в Своё отечество; за Ним следовали ученики Его.
Коли настала субота, Ісус навчав у синагозі, та багато людей були здивовані, слухаючи Його. Дивуючись, вони говорили: «Звідки цей Чоловік володіє таким вченням, та мудрістю такою? Хто дав Йому силу, що дива такі підвладні рукам Його?
Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге; и многие слышавшие с изумлением говорили: откуда у Него это? что за премудрость дана Ему, и как такие чудеса совершаются руками Его?
Хіба ж Він не тесляр, син Марії? Чи ж не Він брат Якова, Йосії, Юди й Симона? Чи не Його сестри ось тут серед нас?» Земляки не бажали сприймати Його.
Не плотник ли Он, сын Марии, брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? Не здесь ли, между нами, Его сёстры? И соблазнялись о Нём.
То Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба що в його рідному місті або серед родичів, або ж у своєму домі».
Иисус же сказал им: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своём и у сродников и в доме своём.
І ніяке диво не міг Він там звершити, хіба що на кількох хворих поклав Він руки Свої, зціливши їх.
И не мог совершить там никакого чуда, только на немногих больных возложив руки, исцелил их.
Він був здивований невірою тих людей. Тож пішов Він навколишніми селами, навчаючи народ.
И дивился неверию их; потом ходил по окрестным селениям и учил.
Ісус покликав дванадцять апостолів, та почав надсилати їх по двоє, наділивши їх владою виганяти нечистих духів.
И, призвав двенадцать, начал посылать их по два, и дал им власть над нечистыми духами.
І наказав їм Ісус: «Нічого не беріте з собою в дорогу, крім палиці самої: ні хліба, ні торби, ні грошей.
И заповедал им ничего не брать в дорогу, кроме одного посоха: ни сумы, ни хлеба, ни меди в поясе,
Взуйте сандалії, а вбрання візьміть тільки те, що на вас.
но обуваться в простую обувь и не носить двух одежд.
І як зайдете до чиєїсь оселі, то вже і лишайтеся там, доки не покинете те місто.
И сказал им: если где войдёте в дом, оставайтесь в нём, доколе не выйдете из того места.
А якщо десь вас не приймуть або не слухатимуть вашого слова, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших,[14] як попередження проти тих людей».
И если кто не примет вас и не будет слушать вас, то, выходя оттуда, отрясите прах от ног ваших, во свидетельство на них. Истинно говорю вам: отраднее будет Содому и Гоморре в день суда, нежели тому городу.
І пішли апостоли й почали проповідувати, щоб люди каялися в гріхах своїх.
Они пошли и проповедовали покаяние;
Багато демонів вони вигнали та багатьох недужих намащували оливою [15] і зціляли їх.
изгоняли многих бесов и многих больных мазали маслом и исцеляли.
Цар Ірод почув про Ісуса, бо Його ім’я стало відоме повсюдно. Дехто казав: «Цей чоловік є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу».
Царь Ирод, услышав об Иисусе (ибо имя Его стало гласно), говорил: это Иоанн Креститель воскрес из мёртвых, и потому чудеса делаются им.
Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші міркували: «То пророк, такий, які були в давні часи».
Другие говорили: это Илия, а иные говорили: это пророк, или как один из пророков.
Тож коли про все це почув Ірод, він сказав: «Іоан, якому я відтяв голову, повстав із мертвих».
Ирод же, услышав, сказал: это Иоанн, которого я обезглавил; он воскрес из мёртвых.
Ірод сам віддав наказ схопити Іоана й кинути його до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб.
Ибо сей Ирод, послав, взял Иоанна и заключил его в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего, потому что женился на ней.
Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі брати за себе дружину брата свого».
Ибо Иоанн говорил Ироду: не должно тебе иметь жену брата твоего.
Й Іродіада затаїла лють на Іоана й хотіла вбити його. Але нічого вдіяти не могла, оскільки Ірод боявся Іоана, знаючи його як чоловіка праведного й святого, і оберігав його. Ірод завжди слухав Іоана з задоволенням, але водночас він відчував занепокоєння.
Иродиада же, злобясь на него, желала убить его; но не могла.
Ибо Ирод боялся Иоанна, зная, что он муж праведный и святой, и берёг его; многое делал, слушаясь его, и с удовольствием слушал его.
Та от настав сприятливий день, коли на свій день народження Ірод запросив на обід своїх урядовців, воєначальників і найможновладніших людей Ґалилеї.
Настал удобный день, когда Ирод, по случаю дня рождения своего, делал пир вельможам своим, тысяченачальникам и старейшинам Галилейским, —
Дочка Іродіади прийшла на свято й дуже догодила своїм танком Іродові та його гостям. Тож цар звернувся до неї: «Проси все, що побажаєш. І я дам тобі».
дочь Иродиады вошла, плясала и угодила Ироду и возлежавшим с ним; царь сказал девице: проси у меня, чего хочешь, и дам тебе;
І він поклявся їй: «Я дам тобі все, що попросиш, хоч півцарства!»
и клялся ей: чего ни попросишь у меня, дам тебе, даже до половины моего царства.
Та вийшла й запитала в матері: «Що мені попросити?» І мати навчила її сказати: «Дай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці».
Она вышла и спросила у матери своей: чего просить? Та отвечала: головы Иоанна Крестителя.
Дівчина тут же попрохала царя: «Будь ласка, подай мені зараз голову Іоана Хрестителя на тарілці».
И она тотчас пошла с поспешностью к царю и просила, говоря: хочу, чтобы ты дал мне теперь же на блюде голову Иоанна Крестителя.
Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, й тому не хотів їй відмовити.
Царь опечалился, но ради клятвы и возлежавших с ним не захотел отказать ей.
Тож він негайно послав солдата з наказом принести Іоанову голову. І той пішов та стяв голову Іоанову і приніс її на тарілці й віддав дівчині, а та віддала її своїй матері.
И тотчас, послав оруженосца, царь повелел принести голову его.
Он пошёл, отсёк ему голову в темнице, и принёс голову его на блюде, и отдал её девице, а девица отдала её матери своей.
Коли Іоанові учні почули про те, вони прийшли й забрали його тіло та поклали у гробницю.
Ученики его, услышав, пришли и взяли тело его, и положили его во гробе.
Всі апостоли повернулися до Ісуса й розповіли про все, що зробили, та чого людей вчили.
И собрались Апостолы к Иисусу, и рассказали Ему всё, и что сделали, и чему научили.
Навколо завжди було повно людей, які снували туди й сюди, навіть поїсти не було можливості. Тож Ісус сказав апостолам: «Підемо зі Мною в тихе місце, де нам вдасться трохи відпочити».
Он сказал им: пойдите вы одни в пустынное место и отдохните немного, — ибо много было приходящих и отходящих, так что и есть им было некогда.
От вони сіли в човен і попливли самі до безлюдного місця.
И отправились в пустынное место в лодке одни.
Але чимало людей помітили, як вони відпливали, і впізнали їх, та з усіх міст люди побігли берегом і дісталися до того місця раніше, ніж Ісус та апостоли.
Народ увидел, как они отправлялись, и многие узнали их; и бежали туда пешие из всех городов, и предупредили их, и собрались к Нему.
Коли Ісус вийшов із човна на берег і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей, бо вони були, наче вівці без пастуха. І почав Ісус навчати їх.
Иисус, выйдя, увидел множество народа и сжалился над ними, потому что они были как овцы, не имеющие пастыря; и начал учить их много.
День хилився до надвечір’я. Ісусові учні прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, і вже досить пізно.
И как времени прошло много, ученики Его, приступив к Нему, говорят: место здесь пустынное, а времени уже много, —
Відпусти людей, щоб вони змогли піти по довколишніх селах і хуторах, та придбати собі якоїсь їжі».
отпусти их, чтобы они пошли в окрестные деревни и селения и купили себе хлеба, ибо им нечего есть.
Та Ісус відповів апостолам: «Ви нагодуйте їх!» А вони кажуть: «Щоб придбати достатньо їжі для такої купи народу, треба щонайменше двісті динарів[16]».
Он сказал им в ответ: вы дайте им есть. И сказали Ему: разве нам пойти купить хлеба динариев на двести и дать им есть?
Ісус запитав: «Скільки буханок хліба у вас є? Підіть подивіться». Вони подивилися й кажуть: «П’ять хлібин і дві рибини».
Но Он спросил их: сколько у вас хлебов? пойдите, посмотрите. Они, узнав, сказали: пять хлебов и две рыбы.
Ісус наказав учням розсадити людей на зеленій траві групами по сто й по п’ятдесят чоловік.
Тогда повелел им рассадить всех отделениями на зелёной траве.
И сели рядами, по сто и по пятидесяти.
Взявши п’ять хлібин й дві рибини, Ісус підвів очі до неба й возніс хвалу Богові за їжу. Він розломив хліби і роздав їх Своїм учням, щоб вони нагодували народ. Так само розділив Він між ними усіма й дві рибини.
Он взял пять хлебов и две рыбы, воззрев на небо, благословил и преломил хлебы и дал ученикам Своим, чтобы они раздали им; и две рыбы разделил на всех.
а потім учні ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі.
И набрали кусков хлеба и остатков от рыб двенадцать полных коробов.
А тих, хто їли, було близько п’яти тисяч чоловіків.
Было же евших хлебы около пяти тысяч мужей.
Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, до Вефсаїди, а Сам залишився, щоб відпустити людей.
И тотчас понудил учеников Своих войти в лодку и отправиться вперёд на другую сторону к Вифсаиде, пока Он отпустит народ.
Коли настав вечір, човен був на середині озера, а Ісус лишався один на суходолі.
Вечером лодка была посреди моря, а Он один на земле.
Ісус побачив, що човен віднесло досить далеко від берега, та Своїх учнів, які ледве веслували, бо вітер був зустрічний. Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді. І коли Він майже перегнав їх, учні побачили, що Він іде по воді, та вирішили, що то привід, й почали кричати.
И увидел их бедствующих в плавании, потому что ветер им был противный; около же четвёртой стражи ночи подошёл к ним, идя по морю, и хотел миновать их.
Они, увидев Его, идущего по морю, подумали, что это призрак, и вскричали.
Усі, хто побачив Його, були нажахані, але тієї ж миті Він заговорив до них. Ісус сказав: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!»
Ибо все видели Его и испугались. И тотчас заговорил с ними и сказал им: ободритесь; это Я, не бойтесь.
Коли Ісус сів до них у човен, то вітер вщух, а учні були здивовані, бо не зрозуміли ні цього чуда, ні того, що сталося з хлібами.
И вошёл к ним в лодку, и ветер утих. И они чрезвычайно изумлялись в себе и дивились,
ибо не вразумились чудом над хлебами, потому что сердце их было окаменено.
Перепливши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської.
И, переправившись, прибыли в землю Геннисаретскую и пристали к берегу.
Коли вони зійшли з човна, люди впізнали Ісуса.
Когда вышли они из лодки, тотчас жители, узнав Его,
Хоч би де люди почули, про прихід Ісуса, бігли по всіх околицях, щоб нести до Нього хворих на ліжках.
обежали всю окрестность ту и начали на постелях приносить больных туда, где Он, как слышно было, находился.
І куди б Він не йшов: по селах, містах, хуторах — скрізь на майдани виносили хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, одужував.
И куда ни приходил Он, в селения ли, в города ли, в деревни ли, клали больных на открытых местах и просили Его, чтобы им прикоснуться хотя к краю одежды Его; и которые прикасались к Нему, исцелялись.