Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
New International Version
Дехто з фарисеїв та законників прийшли до Ісуса з Єрусалиму.
That Which Defiles
The Pharisees and some of the teachers of the law who had come from Jerusalem gathered around Jesus
The Pharisees and some of the teachers of the law who had come from Jerusalem gathered around Jesus
Вони побачили деяких Ісусових учнів, які їли «нечистими» руками, тобто неомитими.
and saw some of his disciples eating food with hands that were defiled, that is, unwashed.
Бо фарисеї і всі юдеї, дотримуючись традицій своїх пращурів, які не беруться до їжі, доки не омиють руки особливим, належним чином.
(The Pharisees and all the Jews do not eat unless they give their hands a ceremonial washing, holding to the tradition of the elders.
А повернувшись із ринку, вони не вживають продуктів, поки не омиють їх особливим, належним чином. Існує й багато інших звичаїв, яких вони дотримуються: як то миття чаш, глеків, мідного посуду й лави.[17]
То ж фарисеї та законники запитали Ісуса: «Чому Твої учні не дотримуються звичаїв наших предків і вживають їжу, не омивши руки?»
So the Pharisees and teachers of the law asked Jesus, “Why don’t your disciples live according to the tradition of the elders instead of eating their food with defiled hands?”
Ісус відповів їм:
«Правий був пророк Ісая, коли пророчив про вас, лицемірів:
„Ці люди шанують Мене на словах, та їхні серця далеко від Мене.
«Правий був пророк Ісая, коли пророчив про вас, лицемірів:
„Ці люди шанують Мене на словах, та їхні серця далеко від Мене.
He replied, “Isaiah was right when he prophesied about you hypocrites; as it is written:
“ ‘These people honor me with their lips,
but their hearts are far from me.
“ ‘These people honor me with their lips,
but their hearts are far from me.
Пошана їхня до Мене — даремна, бо вчення їхнє — то закони, придумані людьми”.
Божу заповідь ви зневажили, а людських звичаїв дотримуєтеся».
You have let go of the commands of God and are holding on to human traditions.”
І далі вів Ісус: «У вас це спритно виходить: відкинути Закон Божий заради своїх власних звичаїв.
Бо Мойсей заповідав: „Шануйте своїх батька й матір”. А також: „Хто злословить на батька чи матір, тому смерть має бути”.
Але ви навчаєте людей, що коли хтось скаже своїм батькові й матері: „Все, чим я можу вам допомогти, я віддам Богові” — то такий чоловік уже має право не піклуватися про батьків своїх.
But you say that if anyone declares that what might have been used to help their father or mother is Corban (that is, devoted to God) —
then you no longer let them do anything for their father or mother.
Через цей ваш звичай, який ви самі встановили, ви відкидаєте заповідь Господню. І ще багато подібного ви чините».
Thus you nullify the word of God by your tradition that you have handed down. And you do many things like that.”
Ісус знову скликав до Себе народ і звернувся до нього: «Всі Мене послухайте і зрозумійте!
Again Jesus called the crowd to him and said, “Listen to me, everyone, and understand this.
Не існує нічого такого, що ввійшовши ззовні [18] в людину, могло б опоганити [19] її. Але заплямувати людину може тільки те, що виходить із неї.
Nothing outside a person can defile them by going into them. Rather, it is what comes out of a person that defiles them.”
Коли Ісус залишив натовп і ввійшов у дім, учні запитали Його про цю притчу.
After he had left the crowd and entered the house, his disciples asked him about this parable.
І Він відповів: «Невже ви не зрозуміли? Невже не ясно, що людину не може заплямувати ніщо з того, що входить у неї ззовні?
“Are you so dull?” he asked. “Don’t you see that nothing that enters a person from the outside can defile them?
Бо їжа потрапляє не до серця, а до шлунку, і потім виходить геть». (Так Він проголосив будь-яку їжу чистою, або придатною для вживання).
For it doesn’t go into their heart but into their stomach, and then out of the body.” (In saying this, Jesus declared all foods clean.)
Потім Ісус додав: «Людину поганить те, що виходить із неї.
He went on: “What comes out of a person is what defiles them.
Адже це зсередини, з людського серця виходять лихі думки та блуд, грабіжництво, вбивство, перелюб, жадність, злоба, брехня, непристойність, заздрість, наклеп, пиха й дурість.
For it is from within, out of a person’s heart, that evil thoughts come — sexual immorality, theft, murder,
adultery, greed, malice, deceit, lewdness, envy, slander, arrogance and folly.
Усе це зло йде зсередини й робить людину нечистою (перед Богом)».
All these evils come from inside and defile a person.”
Залишивши те місце, Ісус подався до околиць Тира. Він бажав, щоб ніхто не довідався про Його прихід, тож Він увійшов у дім, але так і не зміг утаїтись.
Одна жінка, в якої дочка була одержима нечистим, почула про Ісуса, прийшла і впала перед Ним на коліна.
In fact, as soon as she heard about him, a woman whose little daughter was possessed by an impure spirit came and fell at his feet.
Жінка не була єврейкою, а була родом з сирійській Фінікії. Вона благала Ісуса вигнати біса з її дочки.
The woman was a Greek, born in Syrian Phoenicia. She begged Jesus to drive the demon out of her daughter.
Ісус сказав їй: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам, по-перше дай дітям наїстися».
“First let the children eat all they want,” he told her, “for it is not right to take the children’s bread and toss it to the dogs.”
Та вона відповіла: «Так, Господи, але й собакам під столом перепадають крихти від того хліба, що діти їдять».
“Lord,” she replied, “even the dogs under the table eat the children’s crumbs.”
Тоді Ісус мовив до неї: «Це дуже добра відповідь, тож іди з миром; біс вийшов із твоєї дочки».
Then he told her, “For such a reply, you may go; the demon has left your daughter.”
Жінка пішла додому й побачила, що дочка її лежить у ліжку, а біс і справді залишив її.
She went home and found her child lying on the bed, and the demon gone.
Ісус залишив околиці Тира й подався через Сидон до Ґалилейського озера через землі Десятимістя.
Там до Нього привели глухого чоловіка, який і говорив дуже погано й благали Ісуса покласти на нього руки.
There some people brought to him a man who was deaf and could hardly talk, and they begged Jesus to place his hand on him.
Ісус відвів глухого вбік, подалі від натовпу, і вклав пальці в його вуха. Потім, сплюнувши, Ісус торкнувся його язика.
After he took him aside, away from the crowd, Jesus put his fingers into the man’s ears. Then he spit and touched the man’s tongue.
Тоді подивився на небо, глибоко зітхнув і сказав глухому: «Еффата!» (Тобто: «Відкрийся!»)
He looked up to heaven and with a deep sigh said to him, “Ephphatha!” (which means “Be opened!”).
І тієї ж миті вуха глухого відкрилися, і язик його розв’язався, і він почав говорити виразно.
At this, the man’s ears were opened, his tongue was loosened and he began to speak plainly.
Ісус наказав усім присутнім нікому про це не розповідати. Але чим суворіше Він наказував, тим більше вони розголошували.
Jesus commanded them not to tell anyone. But the more he did so, the more they kept talking about it.