Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Огієнка
Іншого разу, коли знову зібрався великий натовп біля Ісуса, а їсти було нічого, Він покликав Своїх учнів і сказав їм:
Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:
«Мене обирає жаль до цих людей, бо вони зі Мною вже три дні й тепер не мають що їсти.
„Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.
Мені неварто відпускати їх додому голодних, бо вони заслабнуть по дорозі до дому, адже дехто з них прийшов дуже здалеку».
А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.
Учні відповіли Йому: «Хіба у цьому віддаленому місці знайдеш достатньо хліба, аби нагодувати стільки людей?»
І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?
Ісус запитав їх: «Скільки у вас є хлібин?» Ті відповіли: «Сім».
А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.
Ісус звелів людям посідати на землю. Тоді Він узяв сім хлібин, віддав подяку Богу, а потім розломив хліб й почав роздавати його Своїм учням, аби ті нагодували народ. І вони роздали хліб людям.
Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,
Вони також мали кілька дрібних рибин. Ісус віддав подяку й звелів учням роздати рибу.
І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.
Люди їли, поки не наїлися, а опісля учні зібрали сім кошиків, повних залишків їжі.
І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.
І було тих, хто їли, чотири тисячі чоловіків, а потому Ісус відпустив їх.
А їдців було тисяч з чотири!
Опісля Ісус сів у човен разом з учнями Своїми й поплив до землі Далманутської.
І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.
Фарисеї підійшли до Ісуса, й почали розпитуватися в Нього, та, бажаючи випробувати Його, попросили здійснити їм диво, як знамення від Господа.
І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.
Глибоко зітхнувши, Ісус відповів: «Чому ви вимагаєте від Мене знамення? Істинно кажу вам: ніякого знамення не буде здійсненно, аби вам щось довести».
А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“
Після того Ісус залишив їх і, повернувшись в човен, поплив до іншого берега озера.
І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.
Тут з’ясувалося, що учні Його забули взяти з собою хліб, і в човні не було нічого, крім однієї буханки.
І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.
Тоді Ісус остеріг їх: «Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської та Іродової».
А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“
Учні почали обговорювати це між собою, міркуючи: «Можливо, Він це сказав, бо ми взагалі не маємо хліба».
Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.
Знаючи, про що учні говорять, Ісус спитав: «Навіщо ви говорите один одному, що ви не взяли з собою хліба? Невже й досі ви нічого не бачите й не розумієте? Невже ж розум ваш потьмарився?
А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?
Ви маєте очі — то невже не бачите? Маєте вуха — невже не чуєте? Чи не пам’ятаєте,
„Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,
що коли Я розломив п’ять хлібів для п’яти тисяч їдців, скільки кошиків із залишками ви зібрали?»
«Дванадцять», — відказали вони.
«Дванадцять», — відказали вони.
коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.
«А коли Я розломив сім хлібин, що нагодували чотири тисячі чоловік, скільки кошиків зібрали ви тоді?»
«Сім», — відповіли вони.
«Сім», — відповіли вони.
„А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.
І запитав їх Ісус: «Якщо ви все пам’ятаєте, чому ж й досі ви нічого не зрозуміли?»
І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“
Коли Ісус та Його учні прийшли до Вефсаїди, люди привели до Ісуса сліпого й благали доторкнутися до нього.
І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.
Він узяв сліпого за руку й повів його за село. Там, послинивши йому очі, Ісус поклав руки на нього й запитав: «Ти щось бачиш?»
І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.
Чоловік кинув погляд навкруги і відповів: «Я бачу людей. Вони подібні до дерев, що походжають собі».
І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.
Ісус знову поклав руки на повіки сліпому і той широко розплющив очі. Зір йому відновився, й він чітко побачив усе навколо.
Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!
Тоді Ісус відпустив його додому, застерігши: «Не заходь до Вефсаїди».
І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“
Ісус і Його учні подалися до поселень довкола Кесарії Пилипової. Й по дорозі Він запитав учнів: «Що кажуть люди — хто Я?»
Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“
Ті відповіли: «Одні кажуть, що Ти — Іоан Хреститель, інші — Ілля, а дехто вважає, що Ти — один з пророків».
Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.
Тоді Ісус запитав їх: «А ви як думаєте, хто Я такий?» І відповів Йому Петро: «Ти — Христос».
І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“
Тоді Ісус суворо застеріг Своїх учнів нікому не казати, хто Він такий.
І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!
І почав Ісус навчати послідовників Своїх: «Син Людський мусить пройти через багато страждань. Його мають відцуратися старійшини, головні священики та книжники. Його мусять вбити, але на третій день Він воскресне».
І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.
Ісус сказав їм про це відкрито, нічого не приховуючи. Петро відвів Ісуса вбік і почав картати Його.
І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.
Та Ісус обернувся, поглянув на учнів Своїх і з докором сказав Петрові: «Відступись від Мене, сатано [21]! Не про Боже ти думаєш, а про людське».
А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“
Потім, покликавши до Себе народ та послідовників Своїх, Ісус сказав: «Якщо хтось бажає йти за Мною, той мусить зректися себе,[22] узяти на себе хрест свій і рушати за Мною.
І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!
Той, хто прагне врятувати життя своє, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене й за Добру Звістку, врятує його.
Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.
Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але занапастить душу свою?
Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?
Бо що може людина віддати, щоб викупити свою душу? Нічого!
Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?
Якщо ж хтось із-поміж цього зрадливого й грішного покоління буде соромитися Мене й Мого вчення, то і Син Людський посоромиться [23] його, коли явиться у Славі Свого Батька, з Ангелами святими».
Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.