Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Хоменка
Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.
Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами,
як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова,
вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле,
щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв.
У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.
Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета.
Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.
Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно.
Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.
Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.
Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.
І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом,
згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити.
Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.
А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору.
І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.
Тоді з'явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника.
Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.
Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього.
Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.
Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан.
Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.
І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть;
Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.
бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї,
І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.
і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога.
Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».
І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.”
І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».
Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.”
У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.
Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість.
Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».
І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.”
Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.
Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині.
А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.
Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.
Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.
А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому.
Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.
Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи:
Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».
“Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.”
Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.
Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет,
до діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового дому; ім'я ж діви було Марія.
Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».
Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.”
Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.
Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання.
І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.
Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога.
Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.
Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус.
Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.
Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька,
Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».
і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.”
Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»
А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?”
Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.
Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.
І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!
Ось твоя родичка Єлисавета — вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною;
Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.
Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї.
Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.
Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди.
Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету.
І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.
І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом
Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.
і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого.
Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?
І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?
Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.
Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні.
Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».
Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.”
«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,
і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм,
бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,
бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.
бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.
Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я.
Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.
Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його.
Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.
Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.
Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.
Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних;
Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.
наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками.
Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,
Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя,
як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».
як обіцяв був батькам нашим — Авраамові і його потомству повіки.”
Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.
Марія перебула в Єлисавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого.
Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.
Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина.
Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.
Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею.
І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.
Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька — Захарія;
Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».
його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.”
Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».
Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.”
Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.
І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався.
Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.
І попросивши табличку, він написав: “Йоан — його ім'я.” Всі тому дивувались.
Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.
Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога.
І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.
І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили.
Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.
Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп'яти буде?” І справді рука Господня була з ним.
А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:
А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати:
«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.
“Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій
І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,
і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого;
як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.
як то він сповістив був устами святих своїх від віку пророків,
Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,
що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять,
аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]
що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій;
про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:
клятву, якою він був поклявся Авраамові, нашому батькові,
визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,
що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно
а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.
у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш.
Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому
А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу,
і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.
дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх,
Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,
завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти,
щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».
щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру.”