Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Куліша та Пулюя
Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.
Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі,
як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.
Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.
Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.
І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.
Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.
А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.
Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.
І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.
Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.
І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.
Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.
І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».
І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».
І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.
І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».
І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.
І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.
Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.
І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.
Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:
Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».
Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.
Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».
І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.
Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.
Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.
І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.
І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.
Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».
і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.
Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»
Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.
І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!
І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.
Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.
Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.
Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.
І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.
і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?
І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.
Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».
І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,
і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,
що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.
бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.
І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.
Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.
Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;
Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.
поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.
голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,
прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».
(як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.
Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.
Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.
Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.
І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.
І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.
Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».
І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».
І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.
Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.
Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.
Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.
І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.
Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.
І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.
І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:
І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.
Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,
і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.
(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)
Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,
спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,
аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]
щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:
клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,
та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.
служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.
Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому
А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;
і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.
щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,
по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».
щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.