Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Турконяка
Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.
Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]
і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,
то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,
щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.
У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.
У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.
Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.
Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.
Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.
Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.
Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.
Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,
за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.
Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.
А весь народ під час кадіння молився знадвору.
І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.
І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.
Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.
Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.
Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.
Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.
Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.
І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.
Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.
Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.
І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.
І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;
Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».
і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.
І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».
І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.
У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.
У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.
Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».
І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!
Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.
Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.
А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.
Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.
Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.
І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.
Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.
А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:
Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».
Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.
Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.
А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,
до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.
Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».
І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].
Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.
Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.
І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.
Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.
І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.
Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.
Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,
Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».
і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!
Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»
І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?
Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.
У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.
І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!
Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;
Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.
А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.
Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.
Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.
Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.
Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом
Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.
і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!
Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?
І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?
Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.
Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.
Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».
Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!
«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,
і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,
бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,
бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,
бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.
бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,
Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.
і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.
Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.
Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,
Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.
скинув сильних з престолів і підняв покірних,
Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.
голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.
Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,
Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,
як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».
як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!
Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.
Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.
Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.
А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.
Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.
Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.
І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.
Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.
Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».
Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!
Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».
А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.
Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.
Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.
Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.
Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.
Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.
У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.
І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.
І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.
Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.
Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!
А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:
Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:
«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.
Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,
І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,
Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,
як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.
як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,
Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,
що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,
аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]
щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,
про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:
Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,
визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,
щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху
а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.
служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.
Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому
І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;
і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.
щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;
Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,
аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,
щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».
освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!