Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Луки 17) | (Луки 19) →

Сучасний переклад

Переклад Куліша та Пулюя

  • Ісус розповів їм притчу, щоб навчити їх, що треба постійно молитися й не втрачати надії.
  • Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
  • Він сказав: «В одному місті був собі суддя, який Бога не боявся та й людей не поважав.
  • глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
  • У той час була там собі вдова. Вона все ходила до судді й просила: „Захисти мене від мого супротивника!”
  • Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.
  • І тривалий час він не хотів її захищати. Та якось сказав собі: „Навіть опріч те, що я не боюся Бога й не поважаю людей, все ж через те, що ця вдова набридає мені, я допоможу їй, щоб не ходила й не докучала більше”».
  • І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
  • то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
  • І запитав тоді Господь: «Чули, що сказав той неправедний суддя?
  • Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
  • То чи ж не візьме Бог під захист цих обраних, що день і ніч кличуть Його? Чи ж баритиметься Він з допомогою їм?
  • Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
  • Повірте, Він швидко візьме їх під Свій захист. Однак, коли прийде Син Людський, то чи знайде Він віруючих в Господа на землі?»
  • Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
  • Для тих, хто був переконаний у своїй праведності й на інших дивився зверхньо, Ісус розповів таку притчу:
  • Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
  • «Двоє чоловіків прийшли до Храму помолитися. Один був фарисеєм, другий — збирачем податків.
  • Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
  • Фарисей стояв один і так молився: „О Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші — розбійники, шахраї та розпусники або навіть, як отой збирач податків.
  • Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
  • Я пощуся двічі на тиждень, сплачую десятину з усіх своїх прибутків”.
  • Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.
  • А збирач податків стояв віддалік і, навіть не підводячи очей до неба, він покірливо промовляв: „О Боже, змилуйся наді мною, грішником!”
  • А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
  • Повірте, цей чоловік, а не той перший, пішов додому з прощеними гріхами. Бо кожен, хто намагається піднестися, буде принижений, а кожен принижений буде піднесений».
  • Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
  • Деякі люди привели до Ісуса малих дітей, аби Він, поклавши на них руки, благословив їх. Коли Його учні побачили це, вони почали дорікати їм.
  • Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
  • Але Ісус сказав: «Пустіть дітей до Мене і не зупиняйте їх, бо Царство Боже належить таким, як вони.
  • Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
  • Істинно кажу вам: хто не приймає Царство Боже так же щиро, як мала дитина, той ніколи в нього не ввійде».
  • Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
  • Один із лідерів юдейських запитав Ісуса: «Вчителю Добрий, що мушу я робити, аби успадкувати вічне життя?»
  • І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.
  • Ісус відповів: «Чому ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога.
  • Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.
  • Тобі відомі заповіді: „Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не бреши про інших, шануй батька й матір своїх”.
  • Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
  • А той каже: „З юності я дотримуюся цих заповідей”.
  • Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
  • Коли Ісус почув ці слова, Він відповів: „Тобі бракує одного: продай усе, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним. І ти будеш мати багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною”».
  • Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.
  • Вислухавши Ісуса, той чоловік глибоко засмутився, бо був він дуже багатий.
  • Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
  • Ісус, побачивши, що він засумував, сказав: «Тяжко буде багатим ввійти в Царство Боже!
  • Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
  • Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».
  • Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
  • Почувши це, люди запитали Ісуса: «То хто ж тоді може бути спасенний?»
  • Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
  • Ісус відповів: «Неможливе для людей — можливе для Бога».
  • Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.
  • Тоді Петро промовив: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою!»
  • Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
  • Тоді Ісус сказав їм: «Правду кажу вам: кожний, хто залишив хату свою, дружину, братів, сестер, матір, батька або дітей своїх заради Царства Божого, ще в цьому житті отримає в безліч разів більше, а також нагороду вічного життя в прийдешні часи».
  • Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
  • та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.
  • Ісус, відвівши вбік дванадцятьох апостолів, сказав їм: «Послухайте! Ми йдемо до Єрусалиму, і все, що було написано пророками про Сина Людського, здійсниться.
  • Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.
  • Його народ піде проти Нього, і віддасть Його до рук поган. Ті збиткуватимуться з Нього, знущатимуться, плюватимуть на Нього.
  • Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
  • Його битимуть батогами, а потім вб’ють, але на третій день Він воскресне з мертвих».
  • і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
  • Та учні Ісуса всього цього не розуміли. Зміст сказаного був прихований від них, і вони не знали, про що Він говорить.
  • А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
  • Коли Ісус наближався до Єрихону, при дорозі сидів сліпий жебрак.
  • Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;
  • Почувши, що повз нього проходить натовп, жебрак запитав людей, що трапилося.
  • чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
  • І йому відповіли, що це пройшов Ісус із Назарета.
  • Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
  • І тоді сліпий голосно вигукнув: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
  • І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
  • Ті з натовпу, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він замовк. Але він гукав ще голосніше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
  • А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
  • Тоді Ісус зупинився й сказав: «Підведіть його до Мене!» Коли той підійшов, Ісус запитав його:
  • Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
  • «Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Жебрак сказав: «Господи, я знову хочу бачити».
  • глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.
  • Тоді Він промовив: «Твій зір негайно повернеться. Віра твоя врятувала [63] тебе».
  • А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
  • І тієї ж миті жебрак прозрів. Він подався вслід за Ісусом, славлячи Бога, та всі, хто бачили це, почали славити Бога.
  • І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.

  • ← (Луки 17) | (Луки 19) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025