Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Огієнка
Ісус розповів їм притчу, щоб навчити їх, що треба постійно молитися й не втрачати надії.
І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,
Він сказав: «В одному місті був собі суддя, який Бога не боявся та й людей не поважав.
говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.
У той час була там собі вдова. Вона все ходила до судді й просила: „Захисти мене від мого супротивника!”
У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“
І тривалий час він не хотів її захищати. Та якось сказав собі: „Навіть опріч те, що я не боюся Бога й не поважаю людей, все ж через те, що ця вдова набридає мені, я допоможу їй, щоб не ходила й не докучала більше”».
Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,
але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.
І запитав тоді Господь: «Чули, що сказав той неправедний суддя?
І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?
То чи ж не візьме Бог під захист цих обраних, що день і ніч кличуть Його? Чи ж баритиметься Він з допомогою їм?
А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?
Повірте, Він швидко візьме їх під Свій захист. Однак, коли прийде Син Людський, то чи знайде Він віруючих в Господа на землі?»
Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
Для тих, хто був переконаний у своїй праведності й на інших дивився зверхньо, Ісус розповів таку притчу:
А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
«Двоє чоловіків прийшли до Храму помолитися. Один був фарисеєм, другий — збирачем податків.
„Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.
Фарисей стояв один і так молився: „О Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші — розбійники, шахраї та розпусники або навіть, як отой збирач податків.
Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
Я пощуся двічі на тиждень, сплачую десятину з усіх своїх прибутків”.
Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“
А збирач податків стояв віддалік і, навіть не підводячи очей до неба, він покірливо промовляв: „О Боже, змилуйся наді мною, грішником!”
А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“
Повірте, цей чоловік, а не той перший, пішов додому з прощеними гріхами. Бо кожен, хто намагається піднестися, буде принижений, а кожен принижений буде піднесений».
Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.
Деякі люди привели до Ісуса малих дітей, аби Він, поклавши на них руки, благословив їх. Коли Його учні побачили це, вони почали дорікати їм.
До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
Але Ісус сказав: «Пустіть дітей до Мене і не зупиняйте їх, бо Царство Боже належить таким, як вони.
А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.
Істинно кажу вам: хто не приймає Царство Боже так же щиро, як мала дитина, той ніколи в нього не ввійде».
Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“
Один із лідерів юдейських запитав Ісуса: «Вчителю Добрий, що мушу я робити, аби успадкувати вічне життя?»
І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“
Ісус відповів: «Чому ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога.
Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!
Тобі відомі заповіді: „Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не бреши про інших, шануй батька й матір своїх”.
Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.
А той каже: „З юності я дотримуюся цих заповідей”.
А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“
Коли Ісус почув ці слова, Він відповів: „Тобі бракує одного: продай усе, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним. І ти будеш мати багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною”».
Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“
Вислухавши Ісуса, той чоловік глибоко засмутився, бо був він дуже багатий.
А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.
Ісус, побачивши, що він засумував, сказав: «Тяжко буде багатим ввійти в Царство Боже!
Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».
Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.
Почувши це, люди запитали Ісуса: «То хто ж тоді може бути спасенний?»
Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“
Ісус відповів: «Неможливе для людей — можливе для Бога».
А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“
Тоді Петро промовив: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою!»
І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.
Тоді Ісус сказав їм: «Правду кажу вам: кожний, хто залишив хату свою, дружину, братів, сестер, матір, батька або дітей своїх заради Царства Божого, ще в цьому житті отримає в безліч разів більше, а також нагороду вічного життя в прийдешні часи».
А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“.
Ісус, відвівши вбік дванадцятьох апостолів, сказав їм: «Послухайте! Ми йдемо до Єрусалиму, і все, що було написано пророками про Сина Людського, здійсниться.
І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.
Його народ піде проти Нього, і віддасть Його до рук поган. Ті збиткуватимуться з Нього, знущатимуться, плюватимуть на Нього.
Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.
Його битимуть батогами, а потім вб’ють, але на третій день Він воскресне з мертвих».
і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“
Та учні Ісуса всього цього не розуміли. Зміст сказаного був прихований від них, і вони не знали, про що Він говорить.
Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.
Коли Ісус наближався до Єрихону, при дорозі сидів сліпий жебрак.
І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.
Почувши, що повз нього проходить натовп, жебрак запитав людей, що трапилося.
А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“
І йому відповіли, що це пройшов Ісус із Назарета.
А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.
І тоді сліпий голосно вигукнув: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
Ті з натовпу, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він замовк. Але він гукав ще голосніше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
Тоді Ісус зупинився й сказав: «Підведіть його до Мене!» Коли той підійшов, Ісус запитав його:
І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:
«Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Жебрак сказав: «Господи, я знову хочу бачити».
„Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“
Тоді Він промовив: «Твій зір негайно повернеться. Віра твоя врятувала [63] тебе».
Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“