Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Куліша та Пулюя
Там мешкав багатій на ймення Закхей, який був головним збирачем податків.
І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
Він прагнув побачити, хто ж Такий Ісус, але через великий натовп не міг зробити цього, бо був низький на зріст.
І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
Тож Закхей забіг наперед усіх і заліз на чинару, щоб побачити Ісуса, бо Він якраз мав пройти повз те дерево.
І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.
І коли Ісус дійшов до цього місця, Він підвів очі й промовив: «Закхею, мерщій злазь, бо Я мушу сьогодні зупинитися в твоєму домі».
І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
Тоді Закхей швидко зліз на землю й радісно привітав Ісуса.
І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.
І всі це бачили й почали ремствувати: «Він пішов у гості до грішника».
І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
Але Закхей став і промовив до Господа: «Пане, послухай! Я віддам половину свого добра бідним. І якщо я колись у когось щось видурив, то поверну йому в чотири рази більше!»
Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
Ісус сказав йому: «Сьогодні в цей дім прийшло спасіння, адже цей чоловік також один з обраного народу Божого.[64]
Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
Бо ж Син Людський прийшов, щоб розшукати і спасти те, що було загублене».
прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
Коли вони слухали це, Ісус розповів їм іншу притчу. Деякі люди вважали, що Царство Боже з’явиться негайно, бо Ісус підходив до Єрусалиму.
Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
Тоді Він сказав: «Один чоловік шляхетного походження вирушив у далеку країну. Там його мали проголосити царем, а по тому він планував повернутися додому.
Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
Чоловік покликав десятьох слуг своїх і роздав їм десять мін [65] срібла. Він сказав слугам: „Вкладайте ці гроші в діло до мого повернення”.
Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
Але співвітчизники того чоловіка ненавиділи його. Вони вислали за ним навздогін посланців, щоб ті сказали в далекій країні: „Ми не хочемо, щоб цей чоловік царював над нами!”
Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
Але його все одно проголосили царем, і він повернувся додому. А повернувшись, послав за тими слугами, яким роздав був гроші. Його цікавило, який прибуток вони одержали.
І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
Перший з них прийшов і доповів: „Пане, твоя міна срібла принесла ще десять мін”.
Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
То хазяїн сказав йому: „Гарна праця, ти добрий слуга! Оскільки ти в малому був вірний, я доручаю тобі управляти десятьма містами”.
І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
Тоді прийшов другий слуга й мовив: „Пане, твоя міна принесла ще п’ять мін”.
І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
Цьому слузі він сказав: „Ти правитимеш п’ятьма містами”.
Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
Інший слуга прийшов і сказав: „Пане, ось твоя міна. Я тримав її загорнуту в хустину.
Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
Я боявся тебе, бо ти чоловік жорстокий. Ти забираєш те, чого не клав, і жнеш те, чого не сіяв”.
боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
Хазяїн промовив: „Я судитиму тебе твоїми ж словами, поганий ти слуга. Ти кажеш, що знаєш, що я жорстокий чоловік, що беру там, де не клав, та жну там, де не сіяв.
Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
Тобі слід було пустити гроші в обіг,[66] то ж повернувшись, я мав би їх із прибутком”.
а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
І додав, звертаючись до тих, що стояли поруч: „Заберіть у нього цю міну й віддайте тому, хто має десять мін”.
І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
„Кажу ж вам, — відповів хазяїн, — кожному, хто має, додасться ще більше, а у того, в кого нічого не має, відніметься і той дріб’язок, що йому належить.
Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
Щодо тих моїх ворогів, які не хотіли, аби я царював над ними, то приведіть їх сюди і вбийте перед моїми очима”».
А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
Розповівши цю притчу, Ісус вирушив далі до Єрусалиму.
І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
Підійшовши до міст Ветфаґія та Віфанія поблизу гори, що звалася Оливною, Ісус відіслав двох Своїх учнів
І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнутого віслючка, на якому ніхто ще не їздив. Відв’яжіть його й приведіть сюди.
глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте віслючка?” — то ви мусите відповісти: „Він потрібен Господу”».
І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
Отож двоє з учнів пішли до села й там знайшли віслючка, точно так, як Він казав їм.
Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
А коли вони віслючка відв’язували, його власники запитали їх: «Навіщо ви відв’язуєте віслючка?»
Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
Привівши віслючка до Ісуса, вони поклали на нього свій одяг й посадили Його зверху.
І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
Коли Ісус їхав, люди стелили перед Ним на дорозі свій одяг.
Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
А як підійшов Він до сходу з Оливної гори, натовп учнів почав радісно й голосно славити Бога за всі чудеса, які вони побачили.
Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
Вони вигукували:
«Благословенний Цар, Який приходить в ім’я Господнє!Мир на Небі й Слава Господу!»
«Благословенний Цар, Який приходить в ім’я Господнє!Мир на Небі й Слава Господу!»
говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
Серед людей у натовпі було кілька фарисеїв. Вони звернулися до Ісуса: «Вчителю, вгамуй Своїх учнів!»
А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
Ісус відповів їм: «Повірте, якщо Мої послідовники зараз замовкнуть, то каміння почне вигукувати!»
І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
Коли Ісус під’їхав до Єрусалиму й, побачивши місто, Він заплакав і промовив: «Якби ж ти сьогодні знало, що тобі може принести мир! Та зараз це приховано від очей твоїх.
І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
Настануть дні, коли вороги твої насиплють довколо тебе вали й обложать тебе. Вони насуватимуться з усіх боків,
Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
й знищать тебе і народ, який мешкає в стінах твоїх. Вони каменя на камені не залишать там, де ти стоїш нині. Бо не впізнало ти того часу, коли Бог прийшов спасти тебе».
І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
Зайшовши у двір Храму, Ісус почав виганяти звідти усіх торговців.
І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
Він промовив: «У Святому Писанні сказано: „Мій Храм буде домом молитви, а ви перетворили його на розбійницьке кубло!”
глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
Щодня Ісус навчав у Храмі, та головні священики, книжники та можновладці міркували, як убити Його.
І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.