Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Турконяка
На той час вийшов наказ Августа цезаря провести перепис населення по всій Римській імперії.
І сталося тими днями, що вийшов указ кесаря Августа переписати всю землю.
То був найперший перепис, й проводився він, коли Кириній був губернатором Сирії.
Цей перепис уперше відбувся, як Сирією володів Кириній.
Усі люди пійшли реєструватися, і кожен пішов до свого рідного міста.
І йшли всі записатися, кожний до свого міста.
Тож Йосип також вирушив з Назарета Ґалилейського, де він жив, до Юдеї, до Давидового міста, яке зветься Віфлеємом, оскільки він походив з родини Давидових нащадків.
Пішов і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеємом, — бо був він з дому та з роду Давидового, —
Він узяв з собою Марію, тому що був заручений з нею; у тий час вона вже чекала дитину.
записатися з Марією, зарученою з ним [жінкою], яка була вагітна.
Так сталося, що поки вони були там, настав строк Марії стати матір’ю, і вона народила свого першого Сина. Сповивши Дитину у полотно, Марія поклала Його в ясла, оскільки в заїжджому дворі вільних місць не було.
І сталося ж так, що коли вони були там, сповнилися дні, щоб їй народити.
І вона народила свого Первістка — Сина, сповила Його й поклала в яслах, оскільки в гостиниці не було для них місця.
Кілька пастухів тієї місцевості лишилися на ніч у чистім полі стерегти свої отари.
А в тій місцевості були пастухи, які вночі перебували в полі та стерегли свою отару.
І з’явився їм Ангел Господній, і сяйво Слави Господньої пролилося на них. Страх охопив пастухів.
Аж [ось] Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони були охоплені великим страхом.
Та Ангел сказав їм: «Не бійтеся, я приніс вам добру звістку, яка дасть велику радість людям.
Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу:
Тому що сьогодні в місті Давидовім народився для вас Спаситель — Христос Господь.
для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь.
І знак вам буде такий: ви знайдете в яслах Дитину, загорнуту у полотно».
А ось вам ознака: знайдете сповите Немовля, Яке лежить у яслах.
Раптом до Ангела приєдналася сила-силенна інших Ангелів, які славили Бога зі словами:
І раптом з’явилася біля ангела сила-силенна небесного війська; вони хвалили Бога і проголошували:
«Слава Господу на Небесах, і хай мир панує на землі між людьми, які Богу милі».
Слава Богові на висоті, а на землі — мир у людях доброї волі!
Коли Ангели залишили пастухів і повернулися на Небо, пастухи заговорили між собою: «Ходімо до Віфлеєма й подивимося на те, що там сталось, про що Господь дав нам знати».
І сталося, що коли ангели відійшли від них на небо, пастухи почали говорити один одному: Ходімо у Вифлеєм і погляньмо, що там сталося, про що Господь сповістив нам!
Тож вони поспішили й знайшли Марію з Йосипом і Дитиною, Яка лежала в яслах.
Поспішаючи, вони прийшли та знайшли Марію, Йосифа й Немовля, Яке лежало в яслах.
Побачивши Немовля, пастухи всім розповіли про звістку, яку вони одержали про цю Дитину.
Побачивши, вони розповіли про те, що було сказано їм про цю Дитину.
І розказана ними історія дивувала всіх, хто чув її.
І всі ті, які чули, здивувалися зі сказаного їм пастухами.
Марія ж, мов скарб, збирала все це й складала в своєму серці. [5]
Марія ж зберігала всі ці слова, беручи до свого серця.
А пастухи повернулися додому, хвалячи й прославляючи Бога за все те, що вони почули й побачили — точнісінько так, як було їм сказано.
А пастухи повернулися, славлячи й вихваляючи Бога за все, що чули та бачили, як їм було сказано.
Коли сповнилося вісім днів і настав час робити Хлопчику обрізання, Його нарекли Ісусом. Це було ім’я, яке дав Йому Ангел ще до Його зачаття в материній утробі.
Як виповнилося вісім днів, — коли мали обрізати Його, — то дали Йому Ім’я Ісус, як проголосив ангел ще перед Його зачаттям в утробі.
А як настав час їхнього очищення, згідно з Мойсеєвим Законом, батьки взяли Ісуса до Єрусалиму, щоб явити Його перед Господом, як то написано у Законі Господнім: «кожен хлопчик-первісток мусить бути посвячений Господові»,[6] й покласти жертву, як того вимагає Закон Господній: «принести в пожертву пару горлиць або голуб’ят».
І коли, згідно із Законом Мойсея, минули дні очищення, то принесли Його до Єрусалима, щоби поставити перед Господом,
як то записано в Господньому Законі: кожне немовля чоловічої статі, яке є первородним, назветься святим для Господа.
І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у Законі Господнім, — дві горлиці або два молодих голуби.
Мешкав тоді в Єрусалимі чоловік на ймення Симеон. Був він людиною праведною й побожною. Він чекав, коли Господь прийде, та порятує Ізраїль, і Святий Дух був з ним.
В Єрусалимі був один чоловік на ім’я Симеон, людина праведна й побожна, який очікував утіхи Ізраїля, і Святий Дух був на ньому.
То Дух Святий відкрив йому, що він не спізнає смерті, доки не побачить на власні очі Господнього Христа.
І було йому обіцяно Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього.
Осяяний Духом, прийшов Симеон у Храм, і коли батьки внесли малого Ісуса, щоб зробити все для Нього згідно з традицією Закону, Симеон узяв Дитину на руки, й благословив Бога мовивши:
І привів його Дух до храму. Коли батьки внесли Немовля Ісуса, щоби зробити з Ним за законним звичаєм,
він узяв Його на руки, віддав хвалу Богові, та й сказав:
«Тепер, Господи, відпусти слугу Свого з миром, як обіцяв Ти, оскільки очі мої бачили Твоє Спасіння,[7] Яке Ти приготував перед усіма народами. Він — Світло для прозріння поганам і на славу Твоєму народу ізраїльському».
Нині відпускаєш Свого раба, Владико, згідно зі Своїм словом, у мирі,
бо мої очі побачили Твоє Спасіння,
яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів:
Світло відкриття для язичників і славу Твого народу Ізраїля!
Батько й мати були вражені тим, що було сказане про їхнього Сина.
І Його батько та мати дивувалися тим, що говорилося про Нього.
Симеон благословив їх сказавши Марії, Ісусовій матері: «Він призначений багатьох в Ізраїлі піднести або скинути додолу, Він покликаний бути знаменням, яке люди відкинуть, і потаємні думки багатьох людей відкриються, та це буде так боляче тобі, неначе меч пронизає серце твоє».
А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його матері: Ось, Цей поставлений на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі, як ознака суперечок;
і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець!
У той самий час пророчиця Анна, дочка Фануїлова з роду Ашера, знаходилася у Храмі. Вона була дуже стара. Сім років прожила вона з чоловіком після одруження, а потім вдовувала аж до вісімдесятичотирирічного віку. Не відлучаючись із Храму, день і ніч вона постом і молитвами служила Господу.
І була тут Анна — пророчиця, дочка Фануїла з роду Асира; вона дожила до глибокої старості, а з чоловіком прожила сім років від дівоцтва свого;
вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та молитвами.
Анна підійшла до Ісусових батьків саме тоді, коли вони розмовляли з Симеоном. Вона подякувала Богові й розповіла про Ісуса всім, хто чекав визволення Єрусалиму.
Прийшовши в той час, вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав на викуплення Єрусалима.
Коли Йосип та Марія виконали все, що вимагалося Законом Господнім, вони повернулися до Ґалилеї, у своє рідне місто Назарет.
А як виконали все за Законом Господнім, вони повернулися до Галилеї, до свого міста Назарета.
А Дитя росло, наливалося силою, мудрістю, і Божа благодать була на Ньому.
Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, і благодать Божа була на Ній.
Щороку батьки Його вирушали до Єрусалиму на свято Пасхи.
Його батьки щороку ходили в Єрусалим на свято Пасхи.
Подалися вони, як завжди, й того року, коли Ісусові сповнилося дванадцять.
І коли виповнилося Йому дванадцять років, вони за звичаєм пішли на свято [в Єрусалим].
Як скінчилося свято, батьки верталися додому, а Хлопчик Ісус лишився в Єрусалимі, хоч батьки не знали про те.
А як закінчилися дні свята, вони поверталися, а Хлопець Ісус залишився в Єрусалимі; та не знали того Його батьки, [Йосиф і мати].
Цілий день вони йшли, вважаючи, що Він десь тут, у гурті. Потім почали шукати Його серед своїх родичів та друзів.
Вони думали, що Він десь у натовпі. Пройшли день дороги і стали шукати Його поміж родичами та знайомими;
І, не знайшовши, повернулися до Єрусалиму, сподіваючись знайти Його там.
і, не знайшовши, вони повернулися до Єрусалима й там шукали Його.
І так сталося, що знайшли вони Його аж через три дні у Храмі. Ісус сидів серед учителів, слухав їхню науку й ставив їм запитання.
І сталося, що через три дні знайшли Його в храмі; Він сидів серед учителів, слухав їх та розпитував.
І всі, хто чули Його, були здивовані Його розумінням та відповідями.
Усі, які слухали, дивувалися з Його розуму та відповідей.
Побачивши Його, батьки були вражені, а Його мати звернулася до Нього: «Дитино, чому Ти зробив з нами таке? Твій батько і я страшенно переживали, розшукуючи Тебе».
Побачивши Його, вони здивувалися; і мати Його сказала Йому: Дитино, чому Ти нам таке вчинив? Ось Твій батько і я, страждаючи, шукали Тебе.
А Він відповів: «Чому ви шукали Мене? Чи ви не знали, що Я мушу бути у домі Батька Мого [8]?»
А Він відповів їм: Чому ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути при справах Мого Отця?
Тоді Ісус повернувся із ними до Назарета, і Він слухався їх. Та Його мати зберігала все це в своїм серці.
І пішов Він з ними, і прибув у Назарет, і слухався їх. А Його мати зберігала всі ті слова у своєму серці.