Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
New American Standard Bible
Одного дня, коли Ісус навчав людей у дворі Храму, проповідуючи їм Благу Вість, до Нього підійшли головні священики, книжники й старійшини.
Jesus’ Authority Questioned
On one of the days while He was teaching the people in the temple and preaching the gospel, the chief priests and the scribes with the elders confronted Him,
On one of the days while He was teaching the people in the temple and preaching the gospel, the chief priests and the scribes with the elders confronted Him,
Вони запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?»
and they spoke, saying to Him, “Tell us by what authority You are doing these things, or who is the one who gave You this authority?”
У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання. Скажіть Мені: Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей?»
Jesus answered and said to them, “I will also ask you a question, and you tell Me:
“Was the baptism of John from heaven or from men?”
Головні священики та книжники почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?”
They reasoned among themselves, saying, “If we say, ‘From heaven,’ He will say, ‘Why did you not believe him?’
А якщо скажемо, що від людей, то весь цей люд закидає нас камінням, адже вони вважають, що Іоан був справді пророком».
“But if we say, ‘From men,’ all the people will stone us to death, for they are convinced that John was a prophet.”
Тож вони відповіли: «Ми не знаємо, звідки прийшло Іоанове хрещення».
So they answered that they did not know where it came from.
Тоді Ісус мовив до них: «Отож і Я вам не скажу, чиєю владою Я все це роблю».
And Jesus said to them, “Nor will I tell you by what authority I do these things.”
Після того Ісус розповів людям таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Потім здав виноградник в оренду та й надовго вирушив у мандри.
Parable of the Vine-growers
And He began to tell the people this parable: “A man planted a vineyard and rented it out to vine-growers, and went on a journey for a long time.
Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю, але орендарі побили його й відіслали ні з чим.
“At the harvest time he sent a slave to the vine-growers, so that they would give him some of the produce of the vineyard; but the vine-growers beat him and sent him away empty-handed.
Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі й того побили. Вони безсоромно познущалися з нього й прогнали його з порожніми руками.
“And he proceeded to send another slave; and they beat him also and treated him shamefully and sent him away empty-handed.
Господар послав третього слугу, та вони й цього покалічили і вигнали геть.
“And he proceeded to send a third; and this one also they wounded and cast out.
Тоді господар виноградника сказав собі: „Що ж мені робити? Мушу послати свого улюбленого сина. Може, вони хоч його поважатимуть”.
“The owner of the vineyard said, ‘What shall I do? I will send my beloved son; perhaps they will respect him.’
Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!”
“But when the vine-growers saw him, they reasoned with one another, saying, ‘This is the heir; let us kill him so that the inheritance will be ours.’
Тож вони викинули сина господаря з виноградника і вбили його. То що тепер власникові виноградника діяти з ними?
“So they threw him out of the vineyard and killed him. What, then, will the owner of the vineyard do to them?
Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим”».
Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»
Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»
“He will come and destroy these vine-growers and will give the vineyard to others.” When they heard it, they said, “May it never be!”
Та Ісус пильно подивився на них і мовив: «Яке ж тоді значення того, що сказано у Святому Писанні:
„Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем?”
„Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем?”
But Jesus looked at them and said, “What then is this that is written:
‘THE STONE WHICH THE BUILDERS REJECTED,
THIS BECAME THE CHIEF CORNER stone’?
‘THE STONE WHICH THE BUILDERS REJECTED,
THIS BECAME THE CHIEF CORNER stone’?
Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений».
“Everyone who falls on that stone will be broken to pieces; but on whomever it falls, it will scatter him like dust.”
Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би негайно схопити Його, але побоялися народу.
Tribute to Caesar
The scribes and the chief priests tried to lay hands on Him that very hour, and they feared the people; for they understood that He spoke this parable against them.
Юдейські лідери пильно стежили за Ісусом Христом, намагаючись зловити Його на слові. Вони підіслали до Нього вивідників, які удавали з себе праведників, аби спровокувати Ісуса та мати підстави віддати Його до рук намісника, який мав владу зарештувати Христа.
So they watched Him, and sent spies who pretended to be righteous, in order that they might catch Him in some statement, so that they could deliver Him to the rule and the authority of the governor.
Тож вони сказали Йому: «Вчителю, ми знаємо, що усе, що Ти говориш і вчиш, є істиною, не зважаючи, хто Тебе слухає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий.
They questioned Him, saying, “Teacher, we know that You speak and teach correctly, and You are not partial to any, but teach the way of God in truth.
Тож скажи нам, чи то справедливо для нас сплачувати податки цезареві, чи ні?»
“Is it lawful for us to pay taxes to Caesar, or not?”
Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів:
But He detected their trickery and said to them,
«Покажіть Мені динар. Хто тут зображений й чиє ім’я викарбоване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве».
“Show Me a denarius. Whose likeness and inscription does it have?” They said, “Caesar’s.”
Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю — цезареве, а Богу — Боже».
And He said to them, “Then render to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.”
Почувши таку відповідь, вивідники не могли схопити Його за те, що Він говорить перед людьми й, вражені його словами, вони замовкли.
And they were unable to catch Him in a saying in the presence of the people; and being amazed at His answer, they became silent.
Декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його:
Is There a Resurrection?
Now there came to Him some of the Sadducees (who say that there is no resurrection),
«Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”.[67]
and they questioned Him, saying, “Teacher, Moses wrote for us that IF A MAN’S BROTHER DIES, having a wife, AND HE IS CHILDLESS, HIS BROTHER SHOULD MARRY THE WIFE AND RAISE UP CHILDREN TO HIS BROTHER.
От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, не залишивши дітей.
“Now there were seven brothers; and the first took a wife and died childless;
Те ж саме трапилося й з третім, а потім і з усіма сімома — вони померли, не залишивши дітей.
and the third married her; and in the same way all seven died, leaving no children.
Отже, в майбутньому житті, після воскресіння, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»
“In the resurrection therefore, which one’s wife will she be? For all seven had married her.”
Ісус відповів їм: «Люди в цьому житті одружуються.
Jesus said to them, “The sons of this age marry and are given in marriage,
Але ті, кого Бог визнає гідними ввійти у вічне життя й воскресіння з мертвих, не одружуватимуться.
but those who are considered worthy to attain to that age and the resurrection from the dead, neither marry nor are given in marriage;
Вони будуть подібні до Ангелів і не зможуть більше вмерти. Вони — діти Божі, оскільки Господь воскресив їх з мертвих.
for they cannot even die anymore, because they are like angels, and are sons of God, being sons of the resurrection.
Мойсей, в історії про палаючий кущ, [68] ясно показав, що мертві воскресають, коли назвав Господа „Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова”.[69]
“But that the dead are raised, even Moses showed, in the passage about the burning bush, where he calls the Lord THE GOD OF ABRAHAM, AND THE GOD OF ISAAC, AND THE GOD OF JACOB.
Тобто Господь є Богом живих, а не мертвих. Всі вони все ще живі для Господа».
“Now He is not the God of the dead but of the living; for all live to Him.”
Деякі з книжників промовили: «Добре сказано, Вчителю!»
Some of the scribes answered and said, “Teacher, You have spoken well.”
І відтоді ніхто не наважувався Ісуса про щось питати.
For they did not have courage to question Him any longer about anything.
Тоді Ісус запитав книжників: «Чому деякі люди стверджують, що Христос — Син Давидів?
Then He said to them, “How is it that they say the Christ is David’s son?
Адже сам Давид сказав у книзі Псалмів:
„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [70]””.
„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [70]””.
“For David himself says in the book of Psalms,
‘THE LORD SAID TO MY LORD,
“SIT AT MY RIGHT HAND,
‘THE LORD SAID TO MY LORD,
“SIT AT MY RIGHT HAND,
UNTIL I MAKE YOUR ENEMIES A FOOTSTOOL FOR YOUR FEET.”’
Тобто сам Давид називав Христа „Господом” своїм. То як же Він може бути Сином Давидовим?»
“Therefore David calls Him ‘Lord,’ and how is He his son?”
Поки всі слухали, Ісус сказав Своїм учням:
And while all the people were listening, He said to the disciples,
«Стережіться книжників: вони люблять походжати в довгому вбранні, виглядаючи важливо. Вони полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб у них були найповажніші місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах.
“Beware of the scribes, who like to walk around in long robes, and love respectful greetings in the market places, and chief seats in the synagogues and places of honor at banquets,