Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
New Living Translation
Одного дня, коли Ісус навчав людей у дворі Храму, проповідуючи їм Благу Вість, до Нього підійшли головні священики, книжники й старійшини.
The Authority of Jesus Challenged
One day as Jesus was teaching the people and preaching the Good News in the Temple, the leading priests, the teachers of religious law, and the elders came up to him.
One day as Jesus was teaching the people and preaching the Good News in the Temple, the leading priests, the teachers of religious law, and the elders came up to him.
Вони запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?»
They demanded, “By what authority are you doing all these things? Who gave you the right?”
У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання. Скажіть Мені: Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей?»
“Let me ask you a question first,” he replied.
“Did John’s authority to baptize come from heaven, or was it merely human?”
Головні священики та книжники почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?”
They talked it over among themselves. “If we say it was from heaven, he will ask why we didn’t believe John.
А якщо скажемо, що від людей, то весь цей люд закидає нас камінням, адже вони вважають, що Іоан був справді пророком».
But if we say it was merely human, the people will stone us because they are convinced John was a prophet.”
Тож вони відповіли: «Ми не знаємо, звідки прийшло Іоанове хрещення».
So they finally replied that they didn’t know.
Тоді Ісус мовив до них: «Отож і Я вам не скажу, чиєю владою Я все це роблю».
And Jesus responded, “Then I won’t tell you by what authority I do these things.”
Після того Ісус розповів людям таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Потім здав виноградник в оренду та й надовго вирушив у мандри.
Parable of the Evil Farmers
Now Jesus turned to the people again and told them this story: “A man planted a vineyard, leased it to tenant farmers, and moved to another country to live for several years.
Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю, але орендарі побили його й відіслали ні з чим.
At the time of the grape harvest, he sent one of his servants to collect his share of the crop. But the farmers attacked the servant, beat him up, and sent him back empty-handed.
Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі й того побили. Вони безсоромно познущалися з нього й прогнали його з порожніми руками.
So the owner sent another servant, but they also insulted him, beat him up, and sent him away empty-handed.
Господар послав третього слугу, та вони й цього покалічили і вигнали геть.
A third man was sent, and they wounded him and chased him away.
Тоді господар виноградника сказав собі: „Що ж мені робити? Мушу послати свого улюбленого сина. Може, вони хоч його поважатимуть”.
“‘What will I do?’ the owner asked himself. ‘I know! I’ll send my cherished son. Surely they will respect him.’
Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!”
“But when the tenant farmers saw his son, they said to each other, ‘Here comes the heir to this estate. Let’s kill him and get the estate for ourselves!’
Тож вони викинули сина господаря з виноградника і вбили його. То що тепер власникові виноградника діяти з ними?
So they dragged him out of the vineyard and murdered him.
“What do you suppose the owner of the vineyard will do to them?” Jesus asked.
“What do you suppose the owner of the vineyard will do to them?” Jesus asked.
Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим”».
Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»
Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»
“I’ll tell you — he will come and kill those farmers and lease the vineyard to others.”
“How terrible that such a thing should ever happen,” his listeners protested.
“How terrible that such a thing should ever happen,” his listeners protested.
Та Ісус пильно подивився на них і мовив: «Яке ж тоді значення того, що сказано у Святому Писанні:
„Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем?”
„Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем?”
Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений».
Everyone who stumbles over that stone will be broken to pieces, and it will crush anyone it falls on.”
Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би негайно схопити Його, але побоялися народу.
The teachers of religious law and the leading priests wanted to arrest Jesus immediately because they realized he was telling the story against them — they were the wicked farmers. But they were afraid of the people’s reaction.
Юдейські лідери пильно стежили за Ісусом Христом, намагаючись зловити Його на слові. Вони підіслали до Нього вивідників, які удавали з себе праведників, аби спровокувати Ісуса та мати підстави віддати Його до рук намісника, який мав владу зарештувати Христа.
Taxes for Caesar
Watching for their opportunity, the leaders sent spies pretending to be honest men. They tried to get Jesus to say something that could be reported to the Roman governor so he would arrest Jesus.
Тож вони сказали Йому: «Вчителю, ми знаємо, що усе, що Ти говориш і вчиш, є істиною, не зважаючи, хто Тебе слухає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий.
“Teacher,” they said, “we know that you speak and teach what is right and are not influenced by what others think. You teach the way of God truthfully.
Тож скажи нам, чи то справедливо для нас сплачувати податки цезареві, чи ні?»
Now tell us — is it right for us to pay taxes to Caesar or not?”
Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів:
He saw through their trickery and said,
«Покажіть Мені динар. Хто тут зображений й чиє ім’я викарбоване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве».
Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю — цезареве, а Богу — Боже».
“Well then,” he said, “give to Caesar what belongs to Caesar, and give to God what belongs to God.”
Почувши таку відповідь, вивідники не могли схопити Його за те, що Він говорить перед людьми й, вражені його словами, вони замовкли.
So they failed to trap him by what he said in front of the people. Instead, they were amazed by his answer, and they became silent.
Декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його:
Discussion about Resurrection
Then Jesus was approached by some Sadducees — religious leaders who say there is no resurrection from the dead.
«Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”.[67]
От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, не залишивши дітей.
Well, suppose there were seven brothers. The oldest one married and then died without children.
Тож другий брат узяв шлюб із тією жінкою та також помер бездітним.
So the second brother married the widow, but he also died.
Те ж саме трапилося й з третім, а потім і з усіма сімома — вони померли, не залишивши дітей.
Then the third brother married her. This continued with all seven of them, who died without children.
Отже, в майбутньому житті, після воскресіння, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»
So tell us, whose wife will she be in the resurrection? For all seven were married to her!”
Ісус відповів їм: «Люди в цьому житті одружуються.
Jesus replied, “Marriage is for people here on earth.
Але ті, кого Бог визнає гідними ввійти у вічне життя й воскресіння з мертвих, не одружуватимуться.
But in the age to come, those worthy of being raised from the dead will neither marry nor be given in marriage.
Вони будуть подібні до Ангелів і не зможуть більше вмерти. Вони — діти Божі, оскільки Господь воскресив їх з мертвих.
And they will never die again. In this respect they will be like angels. They are children of God and children of the resurrection.
Мойсей, в історії про палаючий кущ, [68] ясно показав, що мертві воскресають, коли назвав Господа „Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова”.[69]
Тобто Господь є Богом живих, а не мертвих. Всі вони все ще живі для Господа».
So he is the God of the living, not the dead, for they are all alive to him.”
Деякі з книжників промовили: «Добре сказано, Вчителю!»
“Well said, Teacher!” remarked some of the teachers of religious law who were standing there.
І відтоді ніхто не наважувався Ісуса про щось питати.
And then no one dared to ask him any more questions.
Тоді Ісус запитав книжників: «Чому деякі люди стверджують, що Христос — Син Давидів?
Whose Son Is the Messiah?
Then Jesus presented them with a question. “Why is it,” he asked, “that the Messiah is said to be the son of David?
Адже сам Давид сказав у книзі Псалмів:
„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [70]””.
„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [70]””.
For David himself wrote in the book of Psalms:
‘The Lord said to my Lord,
Sit in the place of honor at my right hand
‘The Lord said to my Lord,
Sit in the place of honor at my right hand
Тобто сам Давид називав Христа „Господом” своїм. То як же Він може бути Сином Давидовим?»
Since David called the Messiah ‘Lord,’ how can the Messiah be his son?”
Поки всі слухали, Ісус сказав Своїм учням:
Then, with the crowds listening, he turned to his disciples and said,
«Стережіться книжників: вони люблять походжати в довгому вбранні, виглядаючи важливо. Вони полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб у них були найповажніші місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах.
“Beware of these teachers of religious law! For they like to parade around in flowing robes and love to receive respectful greetings as they walk in the marketplaces. And how they love the seats of honor in the synagogues and the head table at banquets.
А самі вони оббирають вдів і виживають їх із їхніх осель, а потім моляться довго напоказ, щоб виглядати щирими. Господь покарає їх найтяжче».
Yet they shamelessly cheat widows out of their property and then pretend to be pious by making long prayers in public. Because of this, they will be severely punished.”