Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Куліша та Пулюя
Одного дня, коли Ісус навчав людей у дворі Храму, проповідуючи їм Благу Вість, до Нього підійшли головні священики, книжники й старійшини.
І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
Вони запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?»
і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання. Скажіть Мені: Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей?»
Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:
Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?
Головні священики та книжники почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?”
Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
А якщо скажемо, що від людей, то весь цей люд закидає нас камінням, адже вони вважають, що Іоан був справді пророком».
Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
Тож вони відповіли: «Ми не знаємо, звідки прийшло Іоанове хрещення».
І відказали, що не знають, звідкіля.
Тоді Ісус мовив до них: «Отож і Я вам не скажу, чиєю владою Я все це роблю».
А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
Після того Ісус розповів людям таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Потім здав виноградник в оренду та й надовго вирушив у мандри.
Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.
Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю, але орендарі побили його й відіслали ні з чим.
І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.
Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі й того побили. Вони безсоромно познущалися з нього й прогнали його з порожніми руками.
І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.
Господар послав третього слугу, та вони й цього покалічили і вигнали геть.
І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
Тоді господар виноградника сказав собі: „Що ж мені робити? Мушу послати свого улюбленого сина. Може, вони хоч його поважатимуть”.
Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!”
Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
Тож вони викинули сина господаря з виноградника і вбили його. То що тепер власникові виноградника діяти з ними?
І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим”».
Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»
Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»
Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
Та Ісус пильно подивився на них і мовив: «Яке ж тоді значення того, що сказано у Святому Писанні:
„Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем?”
„Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем?”
Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений».
Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би негайно схопити Його, але побоялися народу.
І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.
Юдейські лідери пильно стежили за Ісусом Христом, намагаючись зловити Його на слові. Вони підіслали до Нього вивідників, які удавали з себе праведників, аби спровокувати Ісуса та мати підстави віддати Його до рук намісника, який мав владу зарештувати Христа.
І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.
Тож вони сказали Йому: «Вчителю, ми знаємо, що усе, що Ти говориш і вчиш, є істиною, не зважаючи, хто Тебе слухає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий.
І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.
Тож скажи нам, чи то справедливо для нас сплачувати податки цезареві, чи ні?»
Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів:
Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?
«Покажіть Мені динар. Хто тут зображений й чиє ім’я викарбоване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве».
Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.
Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю — цезареве, а Богу — Боже».
Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
Почувши таку відповідь, вивідники не могли схопити Його за те, що Він говорить перед людьми й, вражені його словами, вони замовкли.
І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
Декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його:
Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,
«Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”.[67]
говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, не залишивши дітей.
Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.
Тож другий брат узяв шлюб із тією жінкою та також помер бездітним.
І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.
Те ж саме трапилося й з третім, а потім і з усіма сімома — вони померли, не залишивши дітей.
І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.
Отже, в майбутньому житті, після воскресіння, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»
Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.
Ісус відповів їм: «Люди в цьому житті одружуються.
І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:
Але ті, кого Бог визнає гідними ввійти у вічне життя й воскресіння з мертвих, не одружуватимуться.
которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:
Вони будуть подібні до Ангелів і не зможуть більше вмерти. Вони — діти Божі, оскільки Господь воскресив їх з мертвих.
бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
Мойсей, в історії про палаючий кущ, [68] ясно показав, що мертві воскресають, коли назвав Господа „Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова”.[69]
А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
Тобто Господь є Богом живих, а не мертвих. Всі вони все ще живі для Господа».
Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.
Деякі з книжників промовили: «Добре сказано, Вчителю!»
Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
І відтоді ніхто не наважувався Ісуса про щось питати.
І більш не сьміли питати Його нї про що.
Тоді Ісус запитав книжників: «Чому деякі люди стверджують, що Христос — Син Давидів?
Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
Адже сам Давид сказав у книзі Псалмів:
„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [70]””.
„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [70]””.
А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
Тобто сам Давид називав Христа „Господом” своїм. То як же Він може бути Сином Давидовим?»
Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
«Стережіться книжників: вони люблять походжати в довгому вбранні, виглядаючи важливо. Вони полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб у них були найповажніші місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах.
Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;