Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Луки 19) | (Луки 21) →

Сучасний переклад

Переклад Куліша та Пулюя

  • Одного дня, коли Ісус навчав людей у дворі Храму, проповідуючи їм Благу Вість, до Нього підійшли головні священики, книжники й старійшини.
  • І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
  • Вони запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?»
  • і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
  • У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання. Скажіть Мені: Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей?»
  • Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:
  • Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?
  • Головні священики та книжники почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?”
  • Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
  • А якщо скажемо, що від людей, то весь цей люд закидає нас камінням, адже вони вважають, що Іоан був справді пророком».
  • Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
  • Тож вони відповіли: «Ми не знаємо, звідки прийшло Іоанове хрещення».
  • І відказали, що не знають, звідкіля.
  • Тоді Ісус мовив до них: «Отож і Я вам не скажу, чиєю владою Я все це роблю».
  • А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
  • Після того Ісус розповів людям таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Потім здав виноградник в оренду та й надовго вирушив у мандри.
  • Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.
  • Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю, але орендарі побили його й відіслали ні з чим.
  • І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.
  • Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі й того побили. Вони безсоромно познущалися з нього й прогнали його з порожніми руками.
  • І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.
  • Господар послав третього слугу, та вони й цього покалічили і вигнали геть.
  • І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
  • Тоді господар виноградника сказав собі: „Що ж мені робити? Мушу послати свого улюбленого сина. Може, вони хоч його поважатимуть”.
  • Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
  • Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!”
  • Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
  • Тож вони викинули сина господаря з виноградника і вбили його. То що тепер власникові виноградника діяти з ними?
  • І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
  • Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим”».
    Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»
  • Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
  • Та Ісус пильно подивився на них і мовив: «Яке ж тоді значення того, що сказано у Святому Писанні:
    „Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем?”
  • Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
  • Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений».
  • Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
  • Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би негайно схопити Його, але побоялися народу.
  • І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.
  • Юдейські лідери пильно стежили за Ісусом Христом, намагаючись зловити Його на слові. Вони підіслали до Нього вивідників, які удавали з себе праведників, аби спровокувати Ісуса та мати підстави віддати Його до рук намісника, який мав владу зарештувати Христа.
  • І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.
  • Тож вони сказали Йому: «Вчителю, ми знаємо, що усе, що Ти говориш і вчиш, є істиною, не зважаючи, хто Тебе слухає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий.
  • І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.
  • Тож скажи нам, чи то справедливо для нас сплачувати податки цезареві, чи ні?»
  • Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
  • Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів:
  • Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?
  • «Покажіть Мені динар. Хто тут зображений й чиє ім’я викарбоване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве».
  • Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.
  • Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю — цезареве, а Богу — Боже».
  • Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
  • Почувши таку відповідь, вивідники не могли схопити Його за те, що Він говорить перед людьми й, вражені його словами, вони замовкли.
  • І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
  • Декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його:
  • Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,
  • «Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”.[67]
  • говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
  • От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, не залишивши дітей.
  • Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.
  • Тож другий брат узяв шлюб із тією жінкою та також помер бездітним.
  • І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.
  • Те ж саме трапилося й з третім, а потім і з усіма сімома — вони померли, не залишивши дітей.
  • І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.
  • Останньою померла жінка.
  • Опісля ж усїх умерла й жінка.
  • Отже, в майбутньому житті, після воскресіння, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»
  • Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.
  • Ісус відповів їм: «Люди в цьому житті одружуються.
  • І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:
  • Але ті, кого Бог визнає гідними ввійти у вічне життя й воскресіння з мертвих, не одружуватимуться.
  • которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:
  • Вони будуть подібні до Ангелів і не зможуть більше вмерти. Вони — діти Божі, оскільки Господь воскресив їх з мертвих.
  • бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
  • Мойсей, в історії про палаючий кущ, [68] ясно показав, що мертві воскресають, коли назвав Господа „Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова”.[69]
  • А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
  • Тобто Господь є Богом живих, а не мертвих. Всі вони все ще живі для Господа».
  • Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.
  • Деякі з книжників промовили: «Добре сказано, Вчителю!»
  • Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
  • І відтоді ніхто не наважувався Ісуса про щось питати.
  • І більш не сьміли питати Його нї про що.
  • Тоді Ісус запитав книжників: «Чому деякі люди стверджують, що Христос — Син Давидів?
  • Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
  • Адже сам Давид сказав у книзі Псалмів:
    „Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [70]””.
  • А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
  • доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
  • Тобто сам Давид називав Христа „Господом” своїм. То як же Він може бути Сином Давидовим?»
  • Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
  • Поки всі слухали, Ісус сказав Своїм учням:
  • Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
  • «Стережіться книжників: вони люблять походжати в довгому вбранні, виглядаючи важливо. Вони полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб у них були найповажніші місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах.
  • Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
  • А самі вони оббирають вдів і виживають їх із їхніх осель, а потім моляться довго напоказ, щоб виглядати щирими. Господь покарає їх найтяжче».
  • що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.

  • ← (Луки 19) | (Луки 21) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025