Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Куліша та Пулюя
Наближалося свято Прісних Хлібів, яке ще називають Пасхою.
Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса, але боялися людей.
І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
І тоді сатана вселився в Юду, якого називали Іскаріотом. Він був одним з дванадцятьох апостолів.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
Юда прийшов до головних священиків й начальників Храмової варти і почав говорити з ними про те, як він може видати їм Ісуса.
І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
Ті дуже зраділи й пообіцяли добре заплатити йому за це.
І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.
Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса, коли навколо Нього не буде натовпу.
І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
Настав день свята Прісних Хлібів,[73] коли за звичаєм належало приносити в жертву Пасхальне ягня.
Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
Ісус послав Петра й Іоана, наказавши їм: «Ідіть і приготуйте для нас Пасхальну вечерю».
І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
Вони питають: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували вечерю?»
Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
Ісус відповів: «Як увійдете в місто, вам зустрінеться чоловік, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде.
Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
Та скажіть господареві цього дому, що Вчитель питає: „Де кімната для гостей, в котрій Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?”
І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
Тоді той чоловік приведе вас у велику вмебльовану кімнату нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері».
І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
Отож Петро та Іоан пішли до міста і все сталося так, як Він казав їм. Там вони і приготували Пасхальну вечерю.
Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
Коли настав час, Ісус зайняв місце за столом, і апостоли сіли разом з Ним.
І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
Ісус звернувся до них: «Я дуже хотів спожити разом з вами Пасхальну вечерю перш, ніж прийму страждання.
І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
Бо кажу вам, що не їстиму більше Пасхальної вечері доти, доки не здійсниться це у Царстві Божому».
глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
Потім узяв Він чашу й подякувавши Богові, сказав: «Нехай кожний з вас вип’є з чаші цієї.
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
Бо істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли прийде Царство Боже».
глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
Потім Ісус узяв хлібину, та віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм апостолам зі словами: «Це тіло Моє, що буде віддане за вас. Їжте його на спомин про Мене».
І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
Після вечері Ісус так само взяв чашу з вином і промовив: «Це вино символізує кров Мою, що засновує Новий Заповіт Божий для людей, які належать Йому; і проллється вона за вас».[74]
Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
Потім Ісус мовив: «Один із вас незабаром зрадить Мене; його рука зараз знаходиться поруч з Моєю.
Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
Син Людський піде на смерть, як і було Йому призначено Господом. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть».
Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
Тоді апостоли почали сперечатися один з одним про те, хто б міг таке зробити.
І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
Також серед учнів Ісусових спалахнула суперечка про те, хто з них вважається найбільшим.
Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
Але Ісус сказав їм: «Царі поганські панують над своїми народами. І ті, хто має владу над людьми, вимагають, щоб їх називали благодійниками.
Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
Але ж ви не поводьте себе так. Навпаки, найбільший з-поміж вас мусить стати як найменший, а пан — ніби слуга.
Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший — як слуга.
Бо хто значніший: той, хто сидить за столом, чи той, хто йому прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Але Я серед вас як той, хто прислуговує.
Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
І Я заповідаю вам Царство так само, як Мій Батько заповідав Його Мені.
І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
То ви сидітимете за Моїм столом у Царстві Небесному, будете їсти й пити зі Мною. Саме вам сидіти на престолах, щоб судити дванадцять племен ізраїльських».
щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
«Симоне, [75] Симоне, послухай! Сатана просив дозволу перевірити вас, неначе селянин перевіряє пшеницю, відділяючи добре зерно від паганого.
Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
Та Я молився за тебе, щоб не втратив ти віру. То ж коли ти, Симоне, знов повернешся до Мене, укріпи віру братів своїх».
я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
Однак Симон, якого ще звали Петром, відповів: «Господи, я готовий іти з Тобою до в’язниці й навіть на смерть».
Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
Але Ісус промовив: «Кажу тобі, Петре: ще й півень не проспіває уранці, ти тричі зречешся Мене[76]».
Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
І звернувся Ісус до Своїх учнів: «Коли Я посилав вас без гаманця, торби й сандалів, чи вам чогось бракувало?» Вони відповіли: «Нічого».
І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
Ісус продовжував: «Але зараз, якщо хто має гаманця, мусить взяти його. Так само, якщо хто має торбу, хай візьме торбу свою. І якщо хто не має меча, хай продасть свій плащ і придбає меч.
Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
Бо кажу вам, що сказане у Святому Писанні мусить збутися зі Мною:
„І вважатимуть Його за злочинця”.
Так, усе сказане про Мене наближається до здійснення».
„І вважатимуть Його за злочинця”.
Так, усе сказане про Мене наближається до здійснення».
Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
Учні кажуть: «Господи, подивись, ось тут два мечі». І Він відповів: «Цього достатньо».[77]
Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
Потім, за звичаєм, Ісус вирушив на Оливну гору, та учні Його пішли за Ним.
І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
Прийшовши на місце, Ісус сказав їм: «Моліться, щоб не піддатися спокусам».
Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
Відійшовши від учнів на відстань приблизно в 50 кроків, Ісус став на коліна й почав молитися:
А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
«Отче, якщо на те воля Твоя, нехай обмине Мене ця чаша [78] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».
глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
І з’явився перед Ним Ангел з Небес і зміцнив Його сили.
Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
Долаючи біль, Ісус молився ще більш ревно. І піт Його падав на землю, мов краплі крові. [79]
І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
Закінчивши молитися, Ісус повернувся до Своїх учнів, та побачив, що вони сплять, виснажені горем.
І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
Ісус розбудив їх, кажучи: «Чому ви спите? Вставайте й моліться, щоб не піддатися спокусам».
і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
Поки Ісус це казав, з’явився натовп людей. Їх вів Юда, один з дванадцятьох апостолів. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.
Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
Але Ісус запитав його: «Юдо, ти зраджуєш Сина Людського дружнім поцілунком?»
Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
Зрозумівши, що має статися, учні, які стояли навколо, запитали: «Господи, чи хочеш, щоб ми вдарили своїми мечами?»
Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
Та один із учнів ударив мечем слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
Та у відповідь Ісус сказав: «Зупиніться! Досить уже цього!» Він доторкнувся до вуха слуги й зцілив його.
І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
Потім Ісус звернувся до головних священиків, начальників варти Храму та старійшин, які прийшли заарештувати Його: «Ви прийшли проти Мене, ніби проти розбійника, з мечами та палицями.
Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
Я ж щодня був з вами у Храмі, навчаючи людей, та ви не заарештували Мене. Але зараз ваша година — година владарювання мороку».
Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
Вони схопили Ісуса й відвели Його до будинку первосвященика, а Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом.
Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
Охоронці розклали серед двору багаття й повсідалися навколо. Петро сів разом із ними.
Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
Одна з дівчат-служниць побачила Петра, сидячого біля вогнища. Вона пильно придивилася на нього в відблисках багаття й сказала: «Цей чоловік також був з Ісусом».
Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
Та Петро заперечив, мовивши: «Жінко, я не знаю Його!»
Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
Трохи згодом інший чоловік побачив Петра і сказав: «Ти також один із учнів Христових!» Та Петро відповів: «Ні, чоловіче! Це не так!»
А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
Минуло щось близько години, і ще один чоловік почав стверджувати: «Безперечно, цей чоловік також був з Ісусом, адже він теж з Ґалилеї».
І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
Але Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І тієї ж миті, коли Петро ще не закінчив речення, проспівав півень.
Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
Тоді Ісус обернувся й подивився в очі Петру. І згадав Петро Господні слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся Мене».
І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
Люди, які тримали Ісуса під охороною, почали насміхатися над Ним й бити Його.
А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
Вони також затулили Ісусу очі й почали бити Його, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк,[80] назви того із нас, хто вдарив Тебе!»
І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
І говорили вони багато іншого Ісусу, щоб образити Його.
І иншого багато, хуливши, казали на Него.
Вранці наступного дня, зібралися разом старійшини народу, головні священики й книжники, та привели Ісуса на своє зібрання.[81]
А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
Вони сказали: «Якщо Ти Христос, то скажи нам це». Та Ісус відповів їм: «Навіть якщо Я і скажу вам, що Я Христос, ви Мені не повірите.
Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;
І якщо Я запитаю вас про щось, ви не дасте відповіді.
коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.
Але віднині, Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога».
Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.
Вони всі запитали: «Тож скажи нам: Ти — Син Божий?» Ісус сказав їм: «Ви вірно сказали, хто Я є».
І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.