Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Турконяка
Наближалося свято Прісних Хлібів, яке ще називають Пасхою.
Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.
Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса, але боялися людей.
Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу.
І тоді сатана вселився в Юду, якого називали Іскаріотом. Він був одним з дванадцятьох апостолів.
Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох,
Юда прийшов до головних священиків й начальників Храмової варти і почав говорити з ними про те, як він може видати їм Ісуса.
і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм.
Ті дуже зраділи й пообіцяли добре заплатити йому за це.
Ті зраділи й погодилися дати йому срібняків.
Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса, коли навколо Нього не буде натовпу.
І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.
Настав день свята Прісних Хлібів,[73] коли за звичаєм належало приносити в жертву Пасхальне ягня.
Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху.
Ісус послав Петра й Іоана, наказавши їм: «Ідіть і приготуйте для нас Пасхальну вечерю».
І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.
Вони питають: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували вечерю?»
Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували?
Ісус відповів: «Як увійдете в місто, вам зустрінеться чоловік, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде.
А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде,
Та скажіть господареві цього дому, що Вчитель питає: „Де кімната для гостей, в котрій Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?”
і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями?
Тоді той чоловік приведе вас у велику вмебльовану кімнату нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері».
І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте.
Отож Петро та Іоан пішли до міста і все сталося так, як Він казав їм. Там вони і приготували Пасхальну вечерю.
Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху.
Коли настав час, Ісус зайняв місце за столом, і апостоли сіли разом з Ним.
І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним.
Ісус звернувся до них: «Я дуже хотів спожити разом з вами Пасхальну вечерю перш, ніж прийму страждання.
І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму;
Бо кажу вам, що не їстиму більше Пасхальної вечері доти, доки не здійсниться це у Царстві Божому».
кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві.
Потім узяв Він чашу й подякувавши Богові, сказав: «Нехай кожний з вас вип’є з чаші цієї.
Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою.
Бо істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли прийде Царство Боже».
Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже.
Потім Ісус узяв хлібину, та віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм апостолам зі словами: «Це тіло Моє, що буде віддане за вас. Їжте його на спомин про Мене».
І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене.
Після вечері Ісус так само взяв чашу з вином і промовив: «Це вино символізує кров Мою, що засновує Новий Заповіт Божий для людей, які належать Йому; і проллється вона за вас».[74]
Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.
Потім Ісус мовив: «Один із вас незабаром зрадить Мене; його рука зараз знаходиться поруч з Моєю.
Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі.
Син Людський піде на смерть, як і було Йому призначено Господом. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть».
Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає.
Тоді апостоли почали сперечатися один з одним про те, хто б міг таке зробити.
І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.
Також серед учнів Ісусових спалахнула суперечка про те, хто з них вважається найбільшим.
Була й суперечка між ними, хто з них більший.
Але Ісус сказав їм: «Царі поганські панують над своїми народами. І ті, хто має владу над людьми, вимагають, щоб їх називали благодійниками.
А Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями.
Але ж ви не поводьте себе так. Навпаки, найбільший з-поміж вас мусить стати як найменший, а пан — ніби слуга.
Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник — як слуга.
Бо хто значніший: той, хто сидить за столом, чи той, хто йому прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Але Я серед вас як той, хто прислуговує.
Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує.
Ви зосталися зі Мною в Моїх випробуваннях.
Ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях;
І Я заповідаю вам Царство так само, як Мій Батько заповідав Його Мені.
як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, —
То ви сидітимете за Моїм столом у Царстві Небесному, будете їсти й пити зі Мною. Саме вам сидіти на престолах, щоб судити дванадцять племен ізраїльських».
щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля.
«Симоне, [75] Симоне, послухай! Сатана просив дозволу перевірити вас, неначе селянин перевіряє пшеницю, відділяючи добре зерно від паганого.
[Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю;
Та Я молився за тебе, щоб не втратив ти віру. То ж коли ти, Симоне, знов повернешся до Мене, укріпи віру братів своїх».
Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!
Однак Симон, якого ще звали Петром, відповів: «Господи, я готовий іти з Тобою до в’язниці й навіть на смерть».
Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, і на смерть.
Але Ісус промовив: «Кажу тобі, Петре: ще й півень не проспіває уранці, ти тричі зречешся Мене[76]».
Ісус же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене!
І звернувся Ісус до Своїх учнів: «Коли Я посилав вас без гаманця, торби й сандалів, чи вам чогось бракувало?» Вони відповіли: «Нічого».
І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого.
Ісус продовжував: «Але зараз, якщо хто має гаманця, мусить взяти його. Так само, якщо хто має торбу, хай візьме торбу свою. І якщо хто не має меча, хай продасть свій плащ і придбає меч.
А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча.
Бо кажу вам, що сказане у Святому Писанні мусить збутися зі Мною:
„І вважатимуть Його за злочинця”.
Так, усе сказане про Мене наближається до здійснення».
„І вважатимуть Його за злочинця”.
Так, усе сказане про Мене наближається до здійснення».
Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане про Мене, звершується!
Учні кажуть: «Господи, подивись, ось тут два мечі». І Він відповів: «Цього достатньо».[77]
Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо.
Потім, за звичаєм, Ісус вирушив на Оливну гору, та учні Його пішли за Ним.
Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні.
Прийшовши на місце, Ісус сказав їм: «Моліться, щоб не піддатися спокусам».
Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу.
Відійшовши від учнів на відстань приблизно в 50 кроків, Ісус став на коліна й почав молитися:
А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився,
«Отче, якщо на те воля Твоя, нехай обмине Мене ця чаша [78] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».
промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!
І з’явився перед Ним Ангел з Небес і зміцнив Його сили.
З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили.
Долаючи біль, Ісус молився ще більш ревно. І піт Його падав на землю, мов краплі крові. [79]
Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю.
Закінчивши молитися, Ісус повернувся до Своїх учнів, та побачив, що вони сплять, виснажені горем.
Уставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.
Ісус розбудив їх, кажучи: «Чому ви спите? Вставайте й моліться, щоб не піддатися спокусам».
І сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.
Поки Ісус це казав, з’явився натовп людей. Їх вів Юда, один з дванадцятьох апостолів. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.
Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, — Той і є].
Але Ісус запитав його: «Юдо, ти зраджуєш Сина Людського дружнім поцілунком?»
Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?
Зрозумівши, що має статися, учні, які стояли навколо, запитали: «Господи, чи хочеш, щоб ми вдарили своїми мечами?»
Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем?
Та один із учнів ударив мечем слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо.
Та у відповідь Ісус сказав: «Зупиніться! Досить уже цього!» Він доторкнувся до вуха слуги й зцілив його.
Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його.
Потім Ісус звернувся до головних священиків, начальників варти Храму та старійшин, які прийшли заарештувати Його: «Ви прийшли проти Мене, ніби проти розбійника, з мечами та палицями.
А до тих, які виступили проти Нього, — до первосвящеників, начальників варти храму та старших, — Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями.
Я ж щодня був з вами у Храмі, навчаючи людей, та ви не заарештували Мене. Але зараз ваша година — година владарювання мороку».
Жодного дня, коли Я був з вами у храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви.
Вони схопили Ісуса й відвели Його до будинку первосвященика, а Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом.
Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі.
Охоронці розклали серед двору багаття й повсідалися навколо. Петро сів разом із ними.
Коли розклали вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них.
Одна з дівчат-служниць побачила Петра, сидячого біля вогнища. Вона пильно придивилася на нього в відблисках багаття й сказала: «Цей чоловік також був з Ісусом».
Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним!
Та Петро заперечив, мовивши: «Жінко, я не знаю Його!»
Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його!
Трохи згодом інший чоловік побачив Петра і сказав: «Ти також один із учнів Христових!» Та Петро відповів: «Ні, чоловіче! Це не так!»
Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти — один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я — ні!
Минуло щось близько години, і ще один чоловік почав стверджувати: «Безперечно, цей чоловік також був з Ісусом, адже він теж з Ґалилеї».
Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він — галилеєць.
Але Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І тієї ж миті, коли Петро ще не закінчив речення, проспівав півень.
Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень.
Тоді Ісус обернувся й подивився в очі Петру. І згадав Петро Господні слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся Мене».
Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі!
Люди, які тримали Ісуса під охороною, почали насміхатися над Ним й бити Його.
А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи;
Вони також затулили Ісусу очі й почали бити Його, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк,[80] назви того із нас, хто вдарив Тебе!»
вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив?
І говорили вони багато іншого Ісусу, щоб образити Його.
І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.
Вранці наступного дня, зібралися разом старійшини народу, головні священики й книжники, та привели Ісуса на своє зібрання.[81]
Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори,
Вони сказали: «Якщо Ти Христос, то скажи нам це». Та Ісус відповів їм: «Навіть якщо Я і скажу вам, що Я Христос, ви Мені не повірите.
кажучи: Якщо Ти — Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите;
І якщо Я запитаю вас про щось, ви не дасте відповіді.
якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите].
Але віднині, Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога».
Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили.
Вони всі запитали: «Тож скажи нам: Ти — Син Божий?» Ісус сказав їм: «Ви вірно сказали, хто Я є».
Тоді всі запитали: Чи Ти — Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є.