Сучасний переклад

New Living Translation

У перший день тижня, [87] рано-вранці жінки, взявши з собою пахощів, які вони приготували, прийшли до гробниці, де було поховано Ісуса.

1

The Resurrection

But very early on Sunday morninga the women went to the tomb, taking the spices they had prepared.

2

Вони побачили, що той величезний камінь, який затуляв вхід до гробниці, було відкочено вбік.

2

They found that the stone had been rolled away from the entrance.

3

Жінки ввійшли в склеп, але тіла Господа Ісуса там не знайшли.

3

So they went in, but they didn’t find the body of the Lord Jesus.

4

Поки вони дивувалися тим, що трапилося, поруч із ними раптом з’явилися двоє чоловіків у сліпучому вбранні.

4

As they stood there puzzled, two men suddenly appeared to them, clothed in dazzling robes.

5

Налякані, жінки впали долілиць. Тоді чоловіки заговорили до них: «Чому ви шукаєте серед мертвих Того, Хто є живий?

5

The women were terrified and bowed with their faces to the ground. Then the men asked, “Why are you looking among the dead for someone who is alive?

6

Тут Його немає; Він воскрес! Згадайте, що Він говорив вам у Ґалилеї.

6

He isn’t here! He is risen from the dead! Remember what he told you back in Galilee,

7

Він казав, що Сина Людського має бути віддано грішникам і розіп’ято, але на третій день Він воскресне знов».

7

that the Son of Manb must be betrayed into the hands of sinful men and be crucified, and that he would rise again on the third day.”

8

І тоді жінки згадали Ісусові слова.

8

Then they remembered that he had said this.

9

Вони повернулися до міста й розповіли про все це одинадцятьом апостолам і всім іншим учням Ісусовим.

9

So they rushed back from the tomb to tell his eleven disciples — and everyone else — what had happened.

10

Ті жінки були Марія Маґдалена, Іоанна й Марія, мати Якова. Вони, та інші жінки, які були з ними, розповіли апостолам про все, що сталося.

10

It was Mary Magdalene, Joanna, Mary the mother of James, and several other women who told the apostles what had happened.

11

Але апостолам їхня розповідь здалася безглуздою, і вони жінкам не повірили.

11

But the story sounded like nonsense to the men, so they didn’t believe it.

12

Та Петро встав і побіг до могили. Він зайшов у печеру, але не знайшов там нічого, крім лляної тканини, в яку було завернуте тіло Ісуса. Він пішов назад, дивуючись — що то могло статися? [88]

12

However, Peter jumped up and ran to the tomb to look. Stooping, he peered in and saw the empty linen wrappings; then he went home again, wondering what had happened.

13

Того ж дня двоє Ісусових учнів йшли до містечка Емауса, що в дванадцяти кілометрах [89] від Єрусалиму.

13

The Walk to Emmaus

That same day two of Jesus’ followers were walking to the village of Emmaus, seven milesc from Jerusalem.

14

По дорозі вони обговорювали все, що сталося.

14

As they walked along they were talking about everything that had happened.

15

І от саме під час цієї розмови Сам Ісус наблизився до них, й пішов далі з ними разом.

15

As they talked and discussed these things, Jesus himself suddenly came and began walking with them.

16

Але ж їм не дозволено було впізнати Христа.

16

But God kept them from recognizing him.

17

Ісус запитав їх: «Що це за речі, які ви обговорюєте між собою дорогою?» Вони зупинилися й сумно подивилися на Нього.

17

He asked them, “What are you discussing so intently as you walk along?”
They stopped short, sadness written across their faces.

18

Один із них, якого звали Клеопа, сказав Ісусу: «Ти, мабуть, один такий, хто мешкає у Єрусалимі й не знає про те, що там сталося останніми днями».

18

Then one of them, Cleopas, replied, “You must be the only person in Jerusalem who hasn’t heard about all the things that have happened there the last few days.”

19

Та Ісус спитав: «Про що це ти говориш?» А вони кажуть: «Про те, що сталося з Ісусом з Назарета. То був Чоловік, Який виявився пророком, могутній ділом і словом, перед Богом і всіма людьми.

19

“What things?” Jesus asked.
“The things that happened to Jesus, the man from Nazareth,” they said. “He was a prophet who did powerful miracles, and he was a mighty teacher in the eyes of God and all the people.

20

І як наші головні священики й вожді віддали Його, щоб присудити до страти і розіп’яття на хресті.

20

But our leading priests and other religious leaders handed him over to be condemned to death, and they crucified him.

21

Ми сподівалися, що це був саме Той, Котрий збирався визволити Ізраїль. Але попри все, сьогодні, третього дня відтоді, як Його було страчено,

21

We had hoped he was the Messiah who had come to rescue Israel. This all happened three days ago.

22

деякі наших жінок приголомшили нас: рано вранці вони пішли до могили, де Його було поховано, але не знайшли там Його тіла.

22

“Then some women from our group of his followers were at his tomb early this morning, and they came back with an amazing report.

23

Вони прийшли й розповіли нам, що їм було видіння — вони бачили Ангелів. І Ангели сказали їм, що Ісус живий.

23

They said his body was missing, and they had seen angels who told them Jesus is alive!

24

Тоді дехто з тих, хто був з нами, пішли до могили. Вони знайшли все точно так, як жінки розповіли, але не побачили Його».

24

Some of our men ran out to see, and sure enough, his body was gone, just as the women had said.”

25

Тоді Ісус сказав їм: «Ви такі нерозумні! І як тяжко вам повірити у те, про що говорили пророки!

25

Then Jesus said to them, “You foolish people! You find it so hard to believe all that the prophets wrote in the Scriptures.

26

Чи не мусив Христос прийняти ці страждання, а потім увійти у Славу Свою?»

26

Wasn’t it clearly predicted that the Messiah would have to suffer all these things before entering his glory?”

27

І так, починаючи з Мойсея, зупиняючись на кожному з пророків, Ісус пояснив тим двом Своїм учням те, що сказано про Нього в усьому Святому Писанні.

27

Then Jesus took them through the writings of Moses and all the prophets, explaining from all the Scriptures the things concerning himself.

28

Вони підійшли до містечка, до якого прямували, та Ісус удав, ніби хоче йти далі.

28

By this time they were nearing Emmaus and the end of their journey. Jesus acted as if he were going on,

29

Але вони дуже вмовляли Його: «Зостанься з нами, бо день майже закінчився й вже вечоріє». Тож Він погодився й залишився з ними.

29

but they begged him, “Stay the night with us, since it is getting late.” So he went home with them.

30

Коли вони сіли за стіл, Ісус узяв хліб і віддав дяку, а потім розломив його й роздав їм.

30

As they sat down to eat,d he took the bread and blessed it. Then he broke it and gave it to them.

31

І тут їхні очі відкрилися, й вони впізнали Ісуса, але Він зник.

31

Suddenly, their eyes were opened, and they recognized him. And at that moment he disappeared!

32

І один із учнів сказав другому: «Чи не горіли наші серця в грудях, коли Він говорив з нами по дорозі, пояснюючи нам Святе Писання?»

32

They said to each other, “Didn’t our hearts burn within us as he talked with us on the road and explained the Scriptures to us?”

33

Тієї ж миті вони підвелися й пішли назад до Єрусалиму. Вони знайшли одинадцятьох апостолів і інших учнів Христа, котрі зібралися разом з ними.

33

And within the hour they were on their way back to Jerusalem. There they found the eleven disciples and the others who had gathered with them,

34

Апостоли та інші учні сказали: «Господь справді воскрес! Він з’явився Симонові».

34

who said, “The Lord has really risen! He appeared to Peter.e”

35

Тоді ті двоє учнів розповіли про все, що з ними сталося на дорозі, і як вони впізнали Ісуса, коли Він розломив хліб.

35

Jesus Appears to the Disciples

Then the two from Emmaus told their story of how Jesus had appeared to them as they were walking along the road, and how they had recognized him as he was breaking the bread.

36

Коли вони все це розповідали, Сам Ісус став між ними, сказавши: «Мир вам!»

36

And just as they were telling about it, Jesus himself was suddenly standing there among them. “Peace be with you,” he said.

37

Але їх охопив страх. Вони затремтіли, бо подумали, що бачать привід.

37

But the whole group was startled and frightened, thinking they were seeing a ghost!

38

Але Він сказав їм: «Чого ви так стривожилися? Чому сумніви заворушилися в ваших серцях?

38

“Why are you frightened?” he asked. “Why are your hearts filled with doubt?

39

Погляньте на Мої руки й ноги. Ви ж бачите: це справді Я. Торкніться Мене й подивіться на Мене. Привиди не мають м’яса й кісток. Як ви бачите — Я маю».

39

Look at my hands. Look at my feet. You can see that it’s really me. Touch me and make sure that I am not a ghost, because ghosts don’t have bodies, as you see that I do.”

40

І промовляючи це, Він показував їм руки й ноги.

40

As he spoke, he showed them his hands and his feet.

41

Поки вони ще не вірили, і дивувалися, і раділи, Ісус спитав їх: «Чи маєте ви тут щось поїсти?»

41

Still they stood there in disbelief, filled with joy and wonder. Then he asked them, “Do you have anything here to eat?”

42

Апостоли дали Йому шмат печеної риби.

42

They gave him a piece of broiled fish,

43

Він узяв і почав їсти перед ними.

43

and he ate it as they watched.

44

І сказав їм Ісус: «Це слова, що казав Я вам, коли ще був із вами: все сказане про Мене в Законі Мойсеєвім, у пророків і в псалмах — мусить збутися».

44

Then he said, “When I was with you before, I told you that everything written about me in the law of Moses and the prophets and in the Psalms must be fulfilled.”

45

І Він розкрив їх розум, щоб вони могли розуміти Святе Писання.

45

Then he opened their minds to understand the Scriptures.

46

І промовив Ісус: «Так сказано у Святому Писанні: Христос страждатиме й воскресне з мертвих на третій день.

46

And he said, “Yes, it was written long ago that the Messiah would suffer and die and rise from the dead on the third day.

47-48

Ви — свідки цих подій. Ви повинні проповідувати покаяння для прощення гріхів усім народам, починаючи з Єрусалиму.

47

It was also written that this message would be proclaimed in the authority of his name to all the nations,f beginning in Jerusalem: ‘There is forgiveness of sins for all who repent.’

48

You are witnesses of all these things.

49

Пам’ятайте, що Я пошлю вам Того, Кого обіцяв Отець Мій, але залишайтеся в місті, аж доки ви одержите силу з Небес».

49

“And now I will send the Holy Spirit, just as my Father promised. But stay here in the city until the Holy Spirit comes and fills you with power from heaven.”

50

Потім Ісус вивів учнів Своїх із Єрусалиму, та повів аж до Віфанії, а опісля, піднявши руки, благословив їх.

50

The Ascension

Then Jesus led them to Bethany, and lifting his hands to heaven, he blessed them.

51

Благословляючи, Ісус залишив їх і був вознесений на Небо.

51

While he was blessing them, he left them and was taken up to heaven.

52

Апостоли вклонилися Йому, а потім повернулися до Єрусалиму, сповнені великої радості.

52

So they worshiped him and then returned to Jerusalem filled with great joy.